Постанова № 32491956, 16.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1190/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Драчук Т. О. Сторчака В. Ю.

при секретарі судового засідання: Швець А.І.

за участю:

представника позивача: Данільцева Ю.М.

представника позивача: Гралєвського Л.Й.

представника відповідача: Ридзевського В.О.

представника відповідача: Калинчука С.І.

представника третьої особи: ОСОБА_6

представника третьої особи: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ФГ "Україна" до відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області та ПАТ "Екологія, комунальне обладнання" про зобов'язання до вчинення дій , -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012 року Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція звернулась в суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції про зобов'язання зняти арешт з частини майна, яке належить публічному акціонерному товариству "Екологія, Комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) (ПАТ "АТЕКО") та яке знаходиться в податковій заставі відповідно до актів опису майна Іллінецької МДПІ.

16 квітня 2013 року Вінницьким окружним адміністративним судом постановлено позов задовольнити частково, а саме знято арешт з частини майна, яке належить ПАТ "Екологія, комунальне обладнання", що знаходиться в податковій заставі відповідно до актів опису майна Іллінецької МДПІ № 5/00240017 від 08.12.2011р., а саме: будівля ливарної дільниці, рік забудови - 1963р., площа - 1540 кв.м, інвентарний № 7; автомобіль РАФ 2203, рік випуску - 1993 р., колір - білий, реєстраційний номер - 14154 ВІ; та № 6/00240017 від 13.01.2012р., а саме: артезіанська свердловина, рік побудови - 1955, площа 39, 1 кв.м, інвентарний № 5; навіс для збереження металу, рік побудови - 1983р., площа - 704 кв. м, інвентарний № 21; автомобіль КАМАЗ - 54112, державний номер 23-84, номер шасі - 0027239, колір - червоний; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням його оскаржили позивач і відповідач.

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на те, що рішення суду в частині зняття арешту з частини майна, яке належить публічному акціонерному товариству "Екологія, Комунальне обладнання", що знаходиться в податковій заставі відповідно до актів опису майна Іллінецької МДПІ №5/00240017 від 08.12.2011 року та №6/00240017 від 13.01.2012 року незаконне і необґрунтоване, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що згідно витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на запит органу державної влади №38477003 від 26.10.2012 року та №38915408 від 22.11.2012 року, станом на 26.10.2012 (дата внесення органом державної виконавчої служби інформації про арешт нерухомого майна боржника - Запис 2) та станом на 22.11.2012 року не був накладений арешт на майно боржника - ПАТ "Екологія, Комунальне обладнання" Іллінецькою МДПІ в Єдиному Державному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, відтак обтяження Іллінецької МДПІ згідно актів опису майна №4/00240017 від 08 грудня 2011 року, №5/00240017 від 08 грудня 2011 року та №6/00240017 від 13 січня 2012 року не мають чинності у відносинах з третіми особами.

Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що кошти, які надійшли до бюджету за рахунок реалізації майна, згідно того, що господарський та адміністративний суди прийняли рішення щодо визнання публічних торгів з продажу майна згідно актів опису майна №4/00240017 від 08 грудня 2011 року та №6/00240017 від 13 січня 2012 року недійсними та скасували державну реєстрацію зазначеного в актах майна за ФГ "Україна", будуть повернуті з державного бюджету ФГ "Україна".

Поряд з тим, Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція скористалась правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та надала письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких, зокрема вказує на те, що право податкової застави підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №34266395 від 16.12.2011 року та № 34627963 від 18.01.2012 року (вх. №169739/13 від 16.07.2013 року).

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались правом щодо надання письмових заперечень на подані апеляційні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули до суду апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними у справі доказами, Вінницький апеляційний адміністративний вважає, що апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області необхідно залишити без задоволення, натомість, апеляційна скарга Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби належить до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, згідно актів опису майна №4/00240017 від 08 грудня 2011року, №5-00240017 від 08 грудня 2011 року, №6/00240017 від 13 січня 2012 року /а.с. 4-7, 10-11/ податковим керуючим Король М.В. проведено опис у податкову заставу майна платника податків ПАТ "АТЕКО".

Податковим органом зареєстровано податкову заставу у відповідному державному реєстрі, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №34266395 від 16.12.2011 року, №34627963 від 18.01.2012 року /а.с.8-9, 12-13/.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції Пасічник Ю.В. від 26.10.2012 року у виконавчому провадженні №34925358 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПАТ "АТЕКО" та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ПАТ "АТЕКО".

Інформацію про обтяження внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешти, що підтверджується витягом №38475968 від 26.10.2012 року /а.с.131-132/.

Незгода позивача з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії ВП №349253558 від 26.10.2012 року слугувала зверненню з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що на час вирішення справи, майно описане в акті №4/00240017 від 08 грудня 2011року та частина майна, описаного в акті №6/00240017 від 13 січня 2012 року (гараж для автокар - інв. №8; склад фарб - інв. №20) є звільненим з податкової застави, позивач - податковий орган втратив статус заставодержателя такого майна, а відтак не наділений правом на звернення до суду із позовом про зняття з нього арешту (ч.4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження"), відтак не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання зняти арешт з майна, описаного в акті №4/00240017 від 08 грудня 2011 року, а також частини майна: гараж для автокар - інв. №8; склад фарб - інв. №20, описаного в акті №6/00240017 від 13 січня 2012 року.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що перебуває в податковій заставі майно описане в акті №5/00240017 від 08 грудня 2011 року, а саме: будівля ливарної дільниці, рік забудови - 1963р., площа - 1540 кв.м, інвентарний № 7; автомобіль РАФ 2203, рік випуску - 1993 р., колір - білий, реєстраційний номер - 14154 ВІ; та в акті № 6/00240017 від 13.01.2012р., а саме: артезіанська свердловина, рік побудови - 1955, площа 39, 1 кв.м, інвентарний № 5; навіс для збереження металу, рік побудови - 1983р., площа - 704 кв. м, інвентарний № 21; автомобіль КАМАЗ - 54112, державний номер 23-84, номер шасі - 0027239, колір - червоний, відтак, з огляду на черговість реєстрації обтяжень податковим органом (витяг №34266395 від 16.12.2011року /а.с. 8-9/, витяг №34627963 від 18.01.2012 року /а.с. 12-13/) та відділом державної виконавчої служби (витяг №38475968 від 26.10.2012 року /а.с. 131-132/), суд вважав наявними підстави для зняття арешту з майна, що перебуває у податковій заставі.

Що стосується позиції 6 в акті опису майна №6/00240017 від 13 січня 2012 року, в якій податковим керуючим проведено опис майна у податкову заставу та зазначено: "активи платника податків, право власності на які він набуде в майбутньому", суд першої інстанції дійшов висновку, що в цій частині у знятті арешту необхідно відмовити, оскільки заявлена вимога спрямована на врегулювання правовідносин, які не настали, а лише можуть виникнути у майбутньому.

З вказаними висновками суду першої інстанції Вінницький апеляційний адміністративний суд не може погодитись.

Положеннями статті 4 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяження поділяються на публічні та приватні.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" податкова застава відноситься до публічних обтяжень.

Статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" втановлено правові наслідки реєстрації обтяження. Частинами 2, 3 зазначеної статті регламентовано, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Відповідно до пункту 90.1 статті 90 Податкового кодексу України, пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Таким чином, суд вважає, що особа, яка зареєструвала публічне обтяження раніше має переважне право на задоволення своїх вимог перед іншими заставодержателями. Зважаючи на це апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки Іллінецькою міжрайонною державною податковою інспекцією зареєстровано раніше обтяження спірного майна, аніж Відділом державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції Вінницької області, то обтяження податкового органу має вищий пріоритет над обтяженням накладеним органом державної виконавчої служби.

Матеріалами справи, а саме: витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №34266395 від 16.12.2011 року, №34627963 від 18.01.2012 року /а.с.8-9, 12-13/ спростовуються доводи відповідача про те, що станом на 26.10.2012 (дата внесення органом державної виконавчої служби інформації про арешт нерухомого майна боржника - Запис 2) та станом на 22.11.2012 року не був накладений арешт на майно боржника - ПАТ "Екологія, Комунальне обладнання" Іллінецькою МДПІ в Єдиному Державному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

За правилами частини 4 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Частиною 7 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Відповідно до частини 2 статті 60 зазначеного вище Закону, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. В силу положень частини 5 цієї ж статті, арешт з майна чи коштів у незавершеному виконавчому провадженні може бути знятий за рішенням суду.

Згідно із пунктом 4.2.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

За змістом положень наведених норм чинного законодавства, податковий орган як заставодержатель наділений правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, що перебуває у податковій заставі. Обов'язок державного виконавця зняти арешт у незавершеному виконавчому провадженні виникає з моменту надходження відповідного рішення суду.

Як встановлено з матеріалів справи власником майна зазначеного в актах опису майна Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції №4/00240017 від 08 грудня 2011 року, №5/00240017 від 08 грудня 2011 року та №6/00240017 від 13 січня 2012 року і на яке податковим органом зареєстровано податкову заставу є ПАТ "АТЕКО".

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно того, що майно описане в акті №4/00240017 від 08 грудня 2011року та частина майна, описаного в акті №6/00240017 від 13 січня 2012 року (гараж для автокар - інв. №8; склад фарб - інв. №20) є звільненим з податкової застави, з тих підстав, що ФГ "Україна" відповідно до біржової угоди договору купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, укладеного 28 грудня 2012 року, проведено оплату за придбане майно.

Власне, у відповідності з вимогами пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України, у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання органом державної податкової служби підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи позивача про те, що звільнення майна з податкової застави прямо залежить від реального переходу права власності на таке майно.

Крім того, апеляційний суд вважає суттєвими доводи податкового органу стосовно того, що кошти, які надійшли до бюджету за рахунок реалізації майна, будуть повернуті з державного бюджету ФГ "Україна", оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, і є приюдиційними, визнано публічні торги з продажу майна згідно актів опису майна №4/00240017 від 08 грудня 2011 року та №6/00240017 від 13 січня 2012 року недійсними та скасовано державну реєстрацію зазначеного в актах майна за ФГ "Україна".

Тобто, наслідки які мали б слугувати застосуванню положень пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України та зняттю податкової застави не настали, більш того, податковим органом не внесено змін до відповідних державних реєстрів, як того вимагає зазначена норма податкового законодавства.

Проаналізовані норми законодавства, чинні станом на момент виникнення спірних правовідносин, дають право зробити висновок, що судом першої інстанції, невірно застосовано норми законодавства, яке регулює порядок здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, як наслідок неправильно вирішено спір. Зважаючи на вищевикладене, доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права знайшли своє підтвердження.

За правилами частини 4 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області відсутні.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби є обґрунтованою, а порушення судом першої інстанції норм матеріального права, є підставою для скасування оскарженої постанови суду першої інстанції від 16 квітня 2013 року та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити повністю .

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції зняти арешт з частини майна, яке належить ПАТ "Екологія, комунальне обладнання", що знаходиться в податковій заставі відповідно до актів опису майна Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції №4/00240017 від 08 грудня 2011 року, №5/00240017 від 08 грудня 2011 року та №6/00240017 від 13 січня 2012 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "22" липня 2013 р. .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Драчук Т. О.

Сторчак В. Ю.