Ухвала суду № 32491947, 09.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 р.Справа № 815/1753/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітек Груп» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вітек Груп» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнання протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ від 04.03.2013 року:

- №0000222202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 2461692,00 грн., з яких 2006479,00 грн. - основний платіж, 455213,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000212234, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 1969353,00 грн., з яких 1605183,00 грн. - основний платіж, 364170,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту №298/22-34/33658577/9 від 11.02.2013 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вітек Груп» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «ОТГ-ГРУП» та ПП «Голден-Фарм Плюс» за період січень 2010 року - березень 2011 року» (надалі - акт перевірки).

За актом перевірки підставою для нарахування спірними рішеннями зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям із ПП «ОТГ-ГРУП» та ПП «Голден-Фарм Плюс», оскільки, як вважає ДПІ, ці контрагенти мають ознаки фіктивності, операції позивача з цими контрагентами не мали реального характеру.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по операціям з вказаним контрагентом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту та валових витрат по операціям із ПП «ОТГ-ГРУП» та ПП «Голден-Фарм Плюс» як порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також приписів Податкового кодексу України - п.138.2 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198.

Згідно акту перевірки висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту на суму 430506,00 грн. та валових витрат на суму 2152530,00 грн. по операціям із ПП «ОТГ-ГРУП» обґрунтовується з посиланням на текст акту ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 07.04.2011 року про неможливість проведення перевірки цього постачальника, в якому вказується про наступні обставини діяльності ПП «ОТГ-ГРУП»: відсутність трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності (чисельність 1 особа згідно даних форми 1ДФ); відсутність за місцезнаходженням, відсутність задекларованих складських, виробничих, торгівельних приміщень, декларування операцій із ПП «Юнікс Плюс» та ПП «Агротон-Південь», відносно яких не встановлено ведення реальної господарської діяльності.

Висновок акту перевірки про неправомірність формування позивачем податкового кредиту на суму 1174677,00 грн. та валових витрат на суму 5873385,80 грн. по операціям із ПП «Голден-Фарм Плюс» обґрунтовується виключно з посиланням на текст акту ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 21.11.2011 року про неможливість проведення перевірки цього постачальника, в якому вказується про наступні обставини діяльності ПП «Голден-Фарм Плюс»: не знаходження за юридичною адресою, відсутність задекларованих складських, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

Будь-яких інших причин для невизнання податковим органом податкового кредиту та валових витрат по операціям ПП «ОТГ-ГРУП» та ПП «Голден-Фарм Плюс» в акті перевірки не наведено.

На підставі отриманих від ДПІ у Приморському районі м.Одеси актів про неможливість проведення перевірки ПП «ОТГ-ГРУП» та ПП «Голден-Фарм Плюс» в акті перевірки робиться висновок, що у позивача відсутній об'єкт оподаткування по операціям з цими контрагентами, і ці операції не мають реального характеру.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу в акті перевірки є не обґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

В періодах проведення позивачем операцій з вказаними контрагентами порядок формування валових витрат та податкового кредиту визначався ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97, а також Податковим кодексом України - ст.138, ст.139, ст.198.

За змістом цих норм податкового законодавства не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки в розділі 3 ДПІ наводить повний перелік первинних документів, які були надані позивачем для перевірки по операціям з ПП «ОТГ-ГРУП» та ПП «Голден-Фарм Плюс», у тому числі, договори поставки, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарів, картки по бух.рахунку 281.

Копії цих документів долучені позивачем до матеріалів даної справи.

ДПІ не посилається на недоліки цих первинних документів.

Факт того, що ПП «ОТГ-ГРУП» та ПП «Голден-Фарм Плюс» на момент проведення операцій з позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Стосовно невизнання податковим органом належності наданих позивачем первинних документів по операціям із вказаними контрагентами, та висновків про відсутність реальних господарських операцій з ними, колегія суддів зазначає наступне.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ПП «ОТГ-ГРУП» та ПП «Голден-Фарм Плюс» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на вищезазначені акти ДПІ у Приморському районі м.Одеси про неможливість проведення перевірки ПП «ОТГ-ГРУП» та ПП «Голден-Фарм Плюс» відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів у вищевказаних контрагентів.

Сама по собі інформація з актів перевірок ДПІ у Приморському районі м.Одеси стосовно обставин діяльності ПП «ОТГ-ГРУП» та ПП «Голден-Фарм Плюс» не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вказаних контрагенті на момент проведення з ними господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та валових витрат, але таких порушень колегією суддів не виявлено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ПП «ОТГ-ГРУП» та ПП «Голден-Фарм Плюс» та завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям з цими контрагентами, є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 червня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька