Ухвала суду № 32492087, 09.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 р.Справа № 1570/7586/2012

Категорія: 3.4 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дій, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року громадянин Гвінеї (Конакрі) ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (надалі - відповідач, ДМС) про визнання рішення від 05.11.2012 року №562-12 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не чинним з моменту його прийняття та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішення відповідача №562-12 від 05.11.2012 року про відмову у наданні позивачу статусу біженця є необґрунтованим, оскільки це рішення прийнято без врахування та дослідження всіх обставин.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року позовні вимоги задоволені. Суд скасував рішення відповідача №562-12 від 05.11.2012 року про відмову у наданні позивачу статусу біженця та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо надання йому статусу біженця в Україні або особи, яка потребує додаткового захисту.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Гвінеї Конакрі, постійно проживав в Гвінеї м. Конакрі, за національністю - гвінеєць, за віросповіданням - мусульманин.

28.03.2012 року позивач вилетів з м. Конакрі, і 30.03.2011 року прибув до України м. Донецьк, 11.04.2011 року звернувся до управління Міграційної служби в Одеській області з заявою про надання статусу біженця.

Рішенням відповідача від 05.11.2012 року №562-12 позивачу було відмовлено у наданні статусу біженця на підставі абз.4 ч.1 ст.6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені п.1 та 13 ч.1 ст.1 цього Закону, відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення про відмову у наданні позивачу статусу біженця приймалось відповідачем без врахування факту членства позивача у політичній партії (UFDG) та його розшуку, на підтвердження яких позивачем надані членський квиток НОМЕР_1, ID-card на ім'я ОСОБА_1, ордер на арешт від 15.04.2011 року), які, як пояснив позивач, ним були отримані у жовтні 2012 року, тобто після затвердження ГУ ДМС України в Одеській області висновку щодо відмови у визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 23.05.2012 року, та, які не досліджувались відповідачем. Також суд вказав на прийняття відповідачем спірного рішення без наявності в особовій справі позивача відповідей на запити ГУ ДМС України в Одеській області до ГУМВС України та УСБ України в Одеській області, які мають суттєве значення для встановлення всіх обставин по справі.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, виходячи з наступного.

Зі змісту особової справи позивача №11/106 вбачається, що обставини, які зумовили звернення позивача із заявою про надання статусу біженця, полягають у наступному.

Позивач з 2007 року був членом політичної партії Союз демократичних сил Гвінеї (UFDG). Займався агітаційною роботою, збором та участю у мітингах. Під час другого туру президентських виборів в листопаді 2010 року позивача затримали представники правлячої партії ОСОБА_2 та помістили до в'язниці, де він перебував на протязі тижня. Після звільнення він продовжував політичну діяльність та від знайомих дізнався, що відбуваються масові затримання представників опозиційних партій зокрема (UFDG) та те, що позивача також розшукують з метою арешту. Побоюючись бути незаконно затриманим та застосування до нього нелюдяного поводження під час перебування у в'язниці, позивач вирішив втекти з країни в пошуках притулку.

Відповідно до положень ст.1 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, абз.2 ст.1 Закону України «Про біженців» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) під цією особою визначають особу, яка не є громадянином країни прибуття, внаслідок ґрунтовних побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Аналогічне визначення терміну біженець, міститься і в ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», який набув чинності 04.08.2011 року, тобто вже після винесення спірного рішення.

Враховуючи надання позивачем на підтвердження наявності у нього ґрунтованих побоювань зазнати на батьківщині переслідувань за його політичну діяльність, документів стосовно його членства в партії та про його арешт, які не були враховані відповідачем при прийнятті спірного рішення, суд першої інстанції цілком обґрунтованої дійшов висновку, що для повної та об'єктивної оцінки заяви позивача про надання йому статусу біженця такі документи підлягають обов'язковому врахуванню, в зв'язку з чим спірне рішення відповідача від 05.11.2012 року №562-12 винесене передчасно.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком обґрунтовано скасував рішення відповідача від 05.11.2012 року №562-12 про відмову у наданні позивачу статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту, та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання такого статусу.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв законне та обґрунтоване рішення, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 червня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька