Ухвала суду № 32490412, 16.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1019/2037/12 Головуючий у І інстанції Свояк Д.В.Провадження № 22-ц/780/3598/13 Доповідач у 2 інстанції Касьяненко Л.І.Категорія 4 19.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

16 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Гуля В.В., Олійника В.І.,

При секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "Євросем" до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Євросем", треті особи: Малокаратульська сільська рада, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно за набувальною давністю та за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Євросем", Малокаратульської сільської ради, ОСОБА_4 про визнання права на майно за набувальною давністю,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року ПП «Євросем» звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що йому на праві приватної власності належить приміщення магазину та ганок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вказував на те, що на даний час приміщення магазину без жодних правових підстав займає ОСОБА_3, чим перешкоджає вільно та на свій розсуд користуватися належним йому майном.

Тому просив суд зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні приміщенням магазину та ґанком, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_3 звільнити вказані приміщення магазину та ґанок.

У вересні 2012 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов, в якому зазначала, що вона правомірно використовувала приміщення магазину на підставі договору використання приміщення магазину, укладеного 16.05.1996 між нею і КОСП ім.Ватутіна та продовжує відкрито і безперервно володіти цим нерухомим майном протягом 16 років. Зазначала, що ПП «Євросем» набуло право власності на будівлю вищевказаного магазину з порушеннями законодавства, зокрема, оскаржуване рішення № 9 виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради від 11.03.2011 прийнято на засіданні виконкому, яке не проводилось. Також, відсутні інші правові підстави на набуття ПП «Євросем» права власності на спірну будівлю - відсутність належного оформлення права власності попередніми власниками на майнові паї, до складу яких входила будівля магазину.

Тому просила визнати недійсним рішення № 9 виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради від 11.03.2011, на підставі якого оформлено свідоцтво на право власності на магазин, розташований у селі Мала Каратуль за адресою АДРЕСА_1, за ПП «Євросем»; визнати за нею право власності за набувальною давністю на магазин, розташований у селі Мала Каратуль за адресою АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.03.2011 серії САС № 235836 на магазин і ґанок за адресою АДРЕСА_1 виданого Малокаратульською сільською радою; скасувати реєстраційний запис № 33281860 від 30.03.2011, вчинений Комунальним підприємством Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьке БТІ», про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП «Євросем» у державному реєстрі прав.

У січні 2013 року ОСОБА_2 подав позов, в якому просив визнати за ним право власності на приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_1, за набувальною давністю. Посилався на те, що згідно договору оренди приміщення для здійснення торгівлі від 21.06.1999 року, укладеного між ним та агрофірмою ім. Ватутіна, йому передано в оренду приміщення магазину площею 20 кв.м на строк до 31.12.1999 року. Вказував на те, що після спливу строку оренди, договір не поновлювався, в результаті чого агрофірма ім.Ватутіна втратила право на розпорядження нерухомим майном.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 та позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позов Приватного підприємства «Євросем» задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на його незаконність та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 16.05.1996 у с. Мала Каратуль між КОСП ім.Ватутіна та ОСОБА_3 укладено договір використання приміщення магазину, відповідно до якого останній передано приміщення магазину площею 280 кв.м., розташованого у с. Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області для ведення торгівельної діяльності і продажу продукції сільськогосподарського виробництва та іншої продукції для задоволення потреб населення. Термін дії договору 10 років.

21.06.1999 року у с. Мала Каратуль між агрофірмою ім. Ватутіна та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди частини приміщення для здійснення торгівлі, відповідно до якого ОСОБА_2 передавалась у тимчасове використання частина магазину, що належала агрофірмі, площею 20 кв.м. з 21.06.1999 року до 31.12.1999 року. Розмір орендної плати - 3 грн. за 1 кв.м. на місяць. Адреса приміщення у договорі не вказана.

23.02.2010 року між ПП «Благовіст» та ОСОБА_3 укладено договір суборенди, відповідно до якого останній передано у тимчасове володіння та користування майно до якого віднесено будівлю магазину за адресою: с. Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області загальною площею 180 кв.м., площею підвальних приміщень 50 кв.м. вартістю 8242 грн. Термін дії договору 3 роки.

16.02.2011 року у с. Мала Каратуль на загальних зборах власників майнових паїв пайового фонду майна КОСП ім. Ватутіна вирішено виділити з майна пайового фонду КОСП їм. Ватутіна належні ПП «Євросем» майнові паї у натурі, відповідно до частки майна у майновому фонді підприємства до переліку яких входить магазин, 1991 року введення в дію, вартістю 8242 грн.

16.02.2011 року за актом приймання-передачі № 1 ПП «Благовіст», як користувач майна, передало з майна пайового фонду КОСП ім. Ватутіна у власність ПП «Євросем», а останнє прийняло майно за переліком, до якого входить магазин, 1991 року введення в дію, вартістю 8242 грн.

04.03.2011 року ПП «Євросем» на ім'я Голови Малокаратульської сільської ради подано заяву про видачу свідоцтв про право власності, у тому числі на магазин по АДРЕСА_1.

11.03.2011 року рішенням №9 виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради прийнято рішення про видачу свідоцтва про право власності на магазин ПП «Євросем».

30.03.2011 року ПП «Євросем» видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю (приміщення магазину та ґанок), 1991 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 291,6 кв.м, на підставі рішення виконавчого комітету Малокаратульської сільської ради від 11.03.2011 року № 9.

Також, видача вказаного свідоцтва про право власності підтверджується витягом про державну реєстрацію прав КП КОР «Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації» від 30.03.2011 № 29488262.

11.04.2012 року ПП «Євросем» звертався до ОСОБА_3 із проханням звільнити не пізніше 01.07.2012 спірне приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 344 ЦК України якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять років з часу спливу позовної давності.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Вказана редакція діяла й станом на 17.05.2006.

Аналогічні положення були закріплені й у ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, що діяла станом на 01.01.2000).

Зважаючи на викладене, строк дії договору про використання приміщення магазину від 16.05.1996 року закінчився 17.05.2006 року, та відповідно, строк позовної давності за цим договором сплив 17.05.2009 року, а строк для виникнення права власності на приміщення магазину у ОСОБА_3 за набувальною давністю ще не настав, а саме 17.05.2024 року.

Відповідно ч. 2 ст. 153 Цивільний кодекс Української РСР істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Термін дії договору оренди від 21.06.1999 року закінчився 01.01.2000 року. Таким чином, строк позовної давності за цим договором сплив 02.01.2003 року та відповідно 02.01.2018 року настає строк для виникнення права власності у ОСОБА_2 на частину орендованого приміщення за набувальною давністю.

Крім того, з аналізу вказаного договору не вбачається, який саме об'єкт нерухомості переданий в оренду ОСОБА_2 Зокрема, у договорі відсутні адреса розташування магазину, а також інші характеристики, що б надали можливість його ідентифікувати, що може вказувати про недотримання сторонами істотних умов цього договору.

Згідно ч. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 794 ЦК України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Термін дії договору суборенди на будівлю магазину від 23.02.2010 року сплив 24.02.2013 року. Водночас, сторонами не дотримано форми укладення вказаного договору, оскільки він нотаріально не посвідчений та не зареєстрований відповідно до вимог закону.

Крім того, ПП «Євросем» право власності на оспорюваний об'єкт нерухомості зареєстровано 30.03.2011 року.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 і позову ОСОБА_2 та про задоволення позову ПП «Євросем», суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 257, 344, 391, 626, 629, 631, 651, 770, 774, 782, 793, 794 ЦК України, ст. 60 ЦПК України, ст.ст. 71, 153 ЦК УРСР та прийшов до правильного висновку про те, що позивач правомірно набув право власності на спірне майно, у порядку виділення в натурі належної йому частки в майні пайового фонду. Докази порушення вказаного порядку у матеріалах справи відсутні. А на момент пред'явлення позовних вимог щодо набуття права власності за набувальною давністю на спірний об'єкт нерухомості право на таке набуття у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ще не виникло.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення виконавчого комітету Малакаратульської сільської ради про видачу свідоцтва про право власності на магазин ПП «Євросем» є неправомірним, оскільки немає згоди інших співвласників майна, в тому числі приміщення магазину, на розпорядження цим майном - не підтверджені будь-якими доказами та не спростують висновків суду, викладених у рішенні.

Керуючись ст. ст. 308,315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: