Постанова № 32489572, 16.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа№ 42/553-41/421-70/295-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Яхнівська Г.С. - представник за довіреністю від 13.02.2012 року;

Лагода О.А. - представник за довіреністю від 02.03.2012 року;

від відповідача: Кроль М.Б. - представник за довіреністю від 25.12.2012 року;

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року (головуючий суддя: Капцова Т.П., судді: Бондарчук В.В., Куркотова Є.Б.)

у справі № 42/553-41/421-70/295-2012

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Публічного акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»

третя особа Державне підприємство «Вугілля України»

про стягнення 2 106 366, 69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» про стягнення 2 106 366, 69 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов укладеного між сторонами договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 2036103 від 18.01.2007 р., відповідач не оплатив надані йому позивачем за період з 3 червня 2009 року по 20 серпня 2009 року послуги з перевезення та зберігання вантажу, очищення та користування вагонами та контейнерами, заборгувавши 2 106 366, 69 грн.

17.02.2010 року позивач звернувся із заявою про зменшення позовних вимог № НЮ-16-252/09у від 15.02.2010 року, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 1 859 733, 09 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року у справі № 42/553 позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 1 859 733, 09 грн. боргу, 18 597, 33 грн. витрат по оплаті державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року у справі № 42/553 залишено без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2010 року у справі № 42/553 касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 року у справі 42/553 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2011 року у справі № 42/553-41/421 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 1 851 243, 17 грн. -основного боргу, 25 464, 82 грн. витрат на проведення судово - економічної експертизи, 1 851, 24 грн. - державного мита та 234, 92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь ПАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» 42, 47 грн. витрат на проведення судової економічної експертизи. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року у справі № 42/553-41/421 рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2011 року у справі №42/553-41/421 змінено. Позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 1 845 084, 00 грн. заборгованості, 21 259, 94 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи, 18 454, 22 грн. державного мита, 206,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 337,70 грн. припинено. В решті частини у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2012 року по справі № 42/553-41/421 постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2011 року скасовано, а справу № 42/553-41/421 передано на новий розгляд до Господарського суду міста ч Києва.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що господарськими судами попередніх інстанцій не було надано оцінки доказам наданим відповідачем про обмеженість його можливостей щодо отримання вантажів, про направлення позивачу відповідного попередження, про недотримання позивачем, як сторони договору № 2036103 від 18.01.2007 року норм, передбачених ст. 13 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» 1 842 904,38 грн. - суми боргу, 25 290, 35 грн. - витрат за проведення судової експертизи, 18 442, 06 грн. - державного мита та 234,03 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» 1 301, 60 грн. - припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення від 10.12.2012 року скасувати в частині стягнення суми боргу, витрат за проведення судової експертизи, витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення. Прийняти постанову якою в задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено питання щодо технічної можливості відповідача приймати та розвантажувати вугілля у тій кількості, що доставляв позивач, про що відповідач попередив останнього. А отже, вини відповідача у простою під розвантаження вантажу не було.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження колегією суддів у складі: Баранець О.М. (головуючий), Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. та призначено до розгляду на 23.04.2013 року.

Представником відповідача 23.04.2013 року, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представником позивача 23.04.2013 року, через відділ документального забезпечення суду, подано заперечення на апеляійну скаргу.

В процесі підготовки справи до розгляду головуючий суддя Калатай Н.Ф. заявила про самовідвід.

Дану заяву задоволено колегією суддів, про що 23.04.2013 року винесено ухвалу.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 року змінено склад колегії суду на: Баранець О.М. (головуючий), Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 року розгляд справи відкладено до 21.05.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 року розгляд справи відкладено до 28.05.2013 року.

Представник позивача 24.05.2013 року, через відділ документального забезпечення суду, подав додаткові пояснення на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року розгляд справи відкладено до 11.06.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Баранця О.М. та судді Пашкіної С.А. у відпустці, сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Шевченко Є.О., судді: Пономаренко Є.Ю., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шевченко Є.О., судді: Пономаренко Є.Ю., Сітайло Л.Г.

У судовому засіданні 11.06.2013 року представники позивача надали пояснення, якими заперечували доводи апеляційної скарги, просили суд відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання 11.06.2013 року не з"явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року, враховуючи велику завантаженість суддів Шевченко Е. О. та судді Сітайло Л. Г., сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Дідиченко М. А., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М. А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Дідиченко М. А., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М. А.

У судовому засіданні 18.06.2013 року представник відповідача надав пояснення по справі, якими підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 18.06.2013 року зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник третьої особи у судове засідання 18.06.2013 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року розгляд справи відкладено до 09.07.2013 року.

У судовому засіданні 09.07.2013 року представники позивача та відповідача надали додаткові пояснення, якими підтримали свої правові позиції.

Представник третьої особи у судове засідання 09.07.2013 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року розгляд справи відкладено до 16.07.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2013 року надав пояснення по справі, відповідно до яких просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.07.2013 року надав пояснення по справі, відповідно до яких просив суд рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 18.01.2007 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (надалі - залізниця) та Відкритим акціонерним товариством «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (надалі - вантажовласник) укладено договір № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, предметом цього договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням та проведенням розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.2.1. договору, для централізованих розрахунків вантажовласнику відкрито рахунок 2036103.

Згідно із п. 2.2.2. договору, залізниця зобов'язана приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження\вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Відповідно до п.2.2.3. договору, залізниця зобов'язана здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію (ЄТехПД) Трипілля-Дніпровське.

Пунктами 3.1 та 3.2. договору встановлено, що вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці шляхом перерахування коштів на зазначений у цьому пункті рахунок; одержані кошти залізниця зараховує на особистий рахунок вантажовласника; послуги вантажовласнику за цим договором надаються за умови наявності коштів на його особистому рахунку; залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін., наданих в паперовому або електронному вигляді.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства «Центренерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Центренерго» (протокол №1 від 29.03.2011р.), Публічне акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго».

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК) визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 2036103 від 18.01.2007 року, укладений між сторонами, за своєю правовою природою даний договір є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.1 ст. 908 та ч.1 ст. 914 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Положеннями ч.5 ст. 306 ГК України, які кореспондуються зі статтею 908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.

Пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 (далі - Статут залізниць України) передбачено, що Статутом визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пункт 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Зі змісту пункту 17 Статуту залізниць України вбачається, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень. Пунктом 18 Статуту залізниць України передбачено, що місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників. Замовлення на перевезення за встановленою номенклатурою вантажовласники або за їх дорученням експедиторські організації, а також морські та річкові порти подають відповідним залізницям. Замовлення складаються за встановленою формою у вагонах, а у випадках, передбачених Правилами, - і в тоннах. У разі потреби одночасно з місячним замовленням надаються плани перевезень вантажів маршрутами.

Наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002р. № 873, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за № 1030/7318 затверджено Правила планування перевезень вантажів, з наступними змінами і доповненнями, які визначили порядок планування перевезень вантажів залізницями в усіх видах сполучень, а також обліку виконання планів.

Відповідно до ст. 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством; належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць; остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюється на станціях призначення.

Згідно із п.п. 2.1, 2.6 Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, розрахунковий підрозділ залізниці веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг; облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу; усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість; ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника; один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач вказав, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1 859 733, 09 грн., яка складається зі штрафу за неочищення вагонів та контейнерів, плати за користування вагонами та контейнерами, плати за перевезення вантажу, інших додаткових зборів та збору за зберігання вантажу, що було нараховано позивачем, у зв'язку з затримкою розвантаження відповідачем вагонів з вантажем.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що факт звернення відповідача до позивача та до керівництва Укрзалізниці, Донецької залізниці з вимогами про зменшення обсягів перевезення вугілля на адресу Трипільської ТЕС, а також перевищення постачальником добових обсягів поставки вантажу не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання обов'язку по сплаті вартості наданих позивачем послуг та за затримку розвантаження вагонів.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2007 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (надалі - залізниця) та Відкритим акціонерним товариством «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (надалі - вантажовласник) укладено договір № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до п. 2.2.2 вказаного договору, Залізниця зобов'язана приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

Колегією суддів встановлено, що вищевказаним договором не передбачено добовий обсяг вантажу, який постачається.

Однак, 17.02.2009 року між ВАТ «Центренерго» та ДП «Вугілля України» було укладено договір поставки вугілля №01-09-Ен. Додатками до якого, сторонами було погоджено сумарний добовий обсяг вугільної продукції, яка повинна була рівномірно поставлятись протягом 2009 року. Зі змісту додаткових угод №2-06/09-Т-2, №07/09-Т-1/1, №07/09-Т-2/1, №07/09-Т-6, №07/09-Т/2 до зазначеного договору вбачається, що сторонами було погоджено, що сумарний добовий обсяг відвантаження по всім додаткам договору не повинен перевищувати 60 тонн.

Натомість, як вбачається з реєстру залізничних накладних, наявних у матеріалах справи, щодобове відвантаження вугільної продукції перевищувало встановлені обсяги.

Так, пунктом 2.2 Правил планування перевезень вантажів встановлено, що згідно з договором про організацію перевезень не пізніше 12 днів до початку наступного місяця відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів, оформлене на відповідних бланках. Замовлення оформляється окремо для кожної номенклатури вантажу для кожної станції відправлення із зазначенням залізниць та станцій призначення та вантажоодержувачів.

Таким чином, планування перевезень вантажів по залізницях і станціях призначення є необхідною складовою частиною планування перевезення вантажів та сторони повинні погоджувати обсяги вантажу, який поставляється.

Водночас, колегією суддів встановлено, що заявки та плани відносно перевезення вугілля, який поставлявся на підставі договору № 01-09/1-ЕН між позивачем, відповідачем та третьої особою не узгоджувалися.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Трипільська ТЕС листами №№30-1/1740 від 27.04.2009 року; 30-3/1740 від 27.04.2009 року; 30-2/1740 від 27.04.2009 року; 30-1837 від 30.04.09 року; 30-2023 від 14.05.2009 року зверталась як до ДП «Вугілля України», так і до позивача з проханням зменшити поставку вугілля до 30-40 вагонів на добу та в межах 2500-3000 тонн на добу. Оскільки, саме таку кількість вугілля Трипільська ТЕС згідно припису Державної інспекції експлуатації електричних станції № 04-01/09 від 14.05.2009 року може приймати за добу та своєчасно розвантажувати, у зв'язку із тим, що максимальна спроможність крану КДС вивантажити вугілля становить 23 ваг./доб, а екскаватора - 26 ваг./доб.

Отже, апеляційний суд вважає, що вищевказаними листами відповідачем узгоджувалися обсяги вантажу, що підлягав перевезенню.

Проте, незважаючи на вищезазначені обставини, як вбачається із матеріалів справи, третя особа передавала на перевезення, а позивач приймав до перевезення вугілля у більшому обсязі, ніж міг розвантажити відповідач.

Враховуючи затримку у розвантаженні вугілля позивач нарахував відповідачеві збір за зберігання вантажів у вагонах у зв'язку із затримко їх розвантаження у сумі 1 829 744, 84 грн.

Правилами зберігання вантажів (розділ 7 Правил перевезень), затвердженими на підставі пункту 5 Статуту залізниць України наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644, встановлено, що у випадках, коли одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена за тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Правила зберігання вантажів встановлюють, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки (п. 8 Правил).

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, необхідною умовою для сплати збору за зберігання вантажів у вагонах у разі їх затримки є вина одержувача.

Проте, колегією суддів встановлено, що приписом Державної інспекції електричних станцій та мереж від 14.05.2009 року, було заборонено приймати на вугільний склад Трипільської ТЕС вугілля понад проектний обсяг, а саме 282 тис. тон. Копія припису надана до Укрзалізниці, що вбачається з переліку додатків, зазначених в листі Трипільської ТЕС №30-2023 від 14.05.2009 року.

Крім того, в наданих суду поясненнях, відповідач зазначав про відсутність технічної можливості приймати вагони в тих обсягах, які надходили під вивантаження на станцію призначення Трипілля-Дніпровське Південно-Західної залізниці, оскільки затримку вагонів спричинили виведення в ремонт вагоноперекидача.

Вказане твердження не було прийнято судом першої інстанції до уваги оскільки, як вбачається з витягу з «Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське МППЗТ», а саме з таблиці 1.3 «Характеристика підприємств, які обслуговує ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» характер обслуговування відповідача пов'язаний із подаванням, забиранням та вивантаженням вагонів та, окрім вагоноперекидача, про який вказує відповідач, у останнього в наявності маються й інші вантажні механізми для вивантаження вугілля, а саме кран КДС - 163 з максимальною добовою переробною спроможністю 23 ваг./доб та екскаватор з максимальною добовою переробною спроможністю 26 ваг/доб.

Однак, як зазначалося раніше, відповідач листами звертався до позивача та третьої особи з проханням зменшити обсяг поставки вугілля до маси, яку він може приймати та вчасно розвантажувати.

Так, місцевим судом не було враховано, що основним вантажним механізмом для вивантаження у відповідача був вагоноперекидач, оскільки згідно із витягу з «Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське МППЗТ» вбачається, що його добова переробна спроможність становить 181 ваг./доб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при плануванні перевезень вантажів позивач та третя особа повинні були врахувати припис Державної інспекції електричних станцій та мереж від 14.05.2009 року, а також листи відповідача щодо зменшення добового обсягу перевезення вугілля, а третя особа не передавати до перевезення та позивач не приймати вугілля, яке перевищує вищевказані обсяги.

Як зазначалося вище, збір за зберігання вантажів після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується одержувачем лише у разі його вини в затримці.

Як передбачено ч. 3 ст. 226 Господарського кодексу України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього.

Отже, збір за зберігання вантажу тотожний поняттю збитків, оскільки при його стягненні обов'язкове встановлення наявності вини особи.

Враховуючи те, що в затримці вагонів, які перевищували допустимий обсяг відвантаження на Трипільську ТЕС, відсутня вина відповідача, а також те, що третя особа та позивач були належним чином повідомлені про обмеження обсягів відвантаження, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з ПАТ «Центренерго» збору за зберігання вантажів у зв'язку із затримкою їх розвантаження.

Крім того, пунктом 8.5. договору поставки вугілля №01-09/1-ЕН від 17.02.2009р., укладеного між відповідачем (покупцем) та ДП «Вугілля України» (постачальником) передбачено, що у випадку неспроможності відповідача (покупця) вчасно прийняти вугілля, яке йому адресовано, через відвантаження постачальником (ДП «Вугілля України») до ТЕС - вантажоотримувача вугілля в кількості, що перевищує визначений в додатках до договору максимальний добовий обсяг відвантаження, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його збитків, пов'язаних з оплатою залізниці вартості користування вагонами і зберігання вантажів за час їх простоювання на під'їзних коліях в очікуванні звільнення фронтів вивантаження.

Так, беручи до уваги даний пункт договору, Господарський суд міста Києва прийшов до висновків, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду із позовом до ДП «Вугілля України» про відшкодування збитків, завданих перевищенням обсягів постачання вугілля.

Однак, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про право відповідача звернутися із позовом до третьої особи на підставі п. 8.5 договору поставки вугілля не відміняє обов'язок доказування вини особи у затримці розвантаження вантажу.

Щодо посилань позивача про неможливість звернення до третьої особи із позовними вимогами про стягнення завданих збитків, у зв'язку із відсутністю договірних правовідносин між ними, суд вказує, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із позовом до третьої особи про відшкодування понесених витрат у зв'язку із зберіганням вантажу на загальних підставах передбачених ст. 22 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновків, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу у сумі 1 829 744, 84 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за не очищення вагонів та контейнерів у сумі 3 431, 00 грн., плату за користування вагонами та контейнерами у сумі 10 645, 64 грн., плату за перевезення вантажу у сумі 10 839, 60 грн. та інші додаткові збори у розмірі 4 993, 37 грн.

Відповідно до ст. 123 Статуту залізниць України, подача залізницею під навантаження неочищеного рухомого складу дозволяється лише за погодженням з вантажовідправником, портом. При цьому залізниця сплачує штраф у розмірі 50 відсотків добової плати за користування вагонами і контейнерами на користь вантажовідправника, порту, які зобов'язані перед навантаженням очистити вагон (контейнер). На очищення вагонів (контейнерів) вантажовідправнику, порту надається необхідний для цього час, який визначається угодою між станцією та вантажовідправником, портом. У разі здавання вантажоодержувачем, портом після вивантаження неочищеного рухомого складу або контейнерів вантажоодержувач, порт сплачують залізниці штраф у таких самих розмірах.

Так, колегією суддів встановлено, що згідно платіжного доручення № 3361 від 06.07.2009 року з урахуванням листа № 30-2956 від 06.07.2009 року відповідачем було оплачено 978, 20 грн. штрафу за неочищення вагонів та контейнерів по накопичувальним карткам № 3060718, 8060742, 17060824, 21060849, 23060861 та 30060898.

Згідно платіжного доручення № 5939 від 30.10.2009 року відповідачем було сплачено 1 109, 60 грн. штрафу за неочищення вагонів та контейнерів по накопичувальним карткам № 1070904, 2070919, 6070948, 8070969, 13071006, 13071008, 16071023, 20071056, 24071084.

Відповідно до платіжного доручення № 5117 від 25.09.2009 року з урахуванням листа № 30-4703 від 29.09.2009 року відповідачем було сплачено 1 314, 63 грн. штрафу за неочищення вагонів та контейнерів по накопичувальним карткам № 27071095, 30071120, 5081161, 11081217, 17081252, 17081253, 18081260.

Недоплаченою залишилася накопичувальна картка № 27071095 у сумі 28, 57 грн.

Як вбачається із накопичувальної картки № 27071095, вона підписана представником без зауважень представником відповідача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафу за не очищення вагонів підлягають задоволенню частково у сумі 28, 57 грн.

При цьому, заперечення позивача щодо сплати 1 109, 60 грн. згідно платіжного доручення № 5939 від 30.10.2009 року з причини здійснення оплати після подання позовної заяви, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки зазначена проплата була здійснення відповідачем до прийняття рішення судом першої інстанції.

В п.п. 2, 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 № 113, встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності (далі вантажовласники) вносять плату; облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11).

Колегією суддів встановлено, що згідно платіжного доручення № 3361 від 06 07 2009 року з урахуванням листа № 30-2956 від 06.07.2009 року відповідачем було сплачено плату за користування вагонами та контейнерами на суму 13, 20 грн. по накопичувальній картці № 19060835.

Накопичувальна картка № 5081169 у сумі 10 645, 80 грн. та накопичувальна картка у сумі 32, 64 грн. залишилися неоплаченими.

При цьому, в ході розгляду справи позивач зазначив, що вищевказані суми були нараховані ним за користування вагонами за час простою у зв'язку із невчасним розвантаженням вантажу.

Так, беручи до уваги, що як зазначалося вище, вина відповідача у не вчасному розвантаженню вагонів відсутня, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення із відповідача плати за користування вагонами.

Згідно з п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення; при цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції призначення.

Колегією суддів встановлено, що плата за перевезення вантажу у розмірі 10 839, 60 грн. сплачена відповідачем на підставі платіжного доручення № 3361 від 06.07.2009 року (у сумі 1 480, 80 грн.), платіжного доручення № 3909 від 31.07.2009 року (у сумі 8 195, 10 грн.) та платіжного доручення № 3910 від 31.07.2009 року (у сумі 1 639, 02 грн.).

Щодо оплати додаткових зборів, то колегією суддів встановлено наступне.

На підставі платіжного доручення № 3361 з урахуванням листа № 30-2956 від 06.07.2009 року відповідачем сплачено додаткові витрати у сумі 1 330, 36 грн. по накопичувальній картці № 19060835 та у сумі 3, 24 грн. по накопичувальній картці № 16071031. На підставі платіжного доручення № 5939 від 30.10.2009 року з урахуванням листа № 30-5445 від 30.10.2009 року сплачено додаткові витрати у сумі 192, 00 грн. по накопичувальній картці № 20071056. На підставі платіжних доручень № 3909 від 31.07.2009 року та № 3910 від 31.07.2009 року відповідачем сплачено додаткові витрати у сумі 475, 20 грн. по накопичувальній картці № 5081161. На підставі платіжного доручення № 5117 від 25.09.2009 року з урахуванням листа № 30-4703 від 29.09.2009 року сплачено додаткові витрати у сумі 120, 72 грн. по накопичувальній картці № 6081191.

Неоплаченою залишилася накопичувальна картка № 19081264 на суму 882, 72 грн.

Як вбачається із накопичувальної картки № 19081264 вищевказана заборгованість виникла у зв'язку із несплатою маневреної роботи локомотивів та зважування вантажу, які проводилися внаслідок здійснення неправильного завантаження вантажу (корінець дорожньої відомості 33393539).

Беручи до уваги, що як зазначалося вище, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат підлягають частковому задоволенню у суму 882, 72 грн.

Крім того, з огляду на те, що відповідачем згідно платіжного доручення № 5939 від 30.10.2009 року сума у розмірі 1 301, 60 грн. сплачена після порушення провадження у справі, суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми у розмірі 1 301, 60 грн., сплачених за платіжним дорученням від 30.10.2009 року № 5939.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Центренерго» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року частковому скасуванню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року № 42/553-41/121-20/295-2012 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року № 42/553-41/121-20/295-2012 скасувати частково.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» збору за зберігання вантажу, штрафу за не очищення вагонів, плати за користування вагонами, плати за перевезення вантажу та додаткових зборів у загальній сумі 1 841 993, 09 грн., витрат за проведення судової експертизи у розмірі 25 272, 91 грн., витрат по сплаті державного мита у сумі 18 431, 53 грн. та витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 233, 91 грн. відмовити.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року № 42/553-41/121-20/295-2012 залишити без змін.

5. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» (01034, м.Київ, вул. Лисенка, буд.6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м.Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045) 18 419 (вісімнадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 83 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні наказ.

7. Матеріали справи № 42/553-41/121-20/295-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Руденко М.А.