Ухвала суду № 32488682, 17.07.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-1068/2011

Провадження № 22ц/779/1550/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої: Пнівчук О.В.

Суддів: Малєєва А.Ю., Томин О.О.,

Секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_3 про припинення договору поруки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 26 лютого 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 лютого 2013 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 378 029,74 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 3 021 591,71 грн., а також 3219 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-техніче забезпечення розгляду справи.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_3 про припинення договору поруки - відмовлено.

ОСОБА_2 на дане рішення подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказала, що оскаржуване рішення ухвалене у відсутності відповідачів за первинним позовом. Останні про час і місце розгляду справи належним чином не були повідомлені та не мали можливості подати суду свої заперечення та заяву про застосування річного строку позовної давності до позовної вимоги щодо нарахування пені. Апелянт вважає, що суд безпідставно стягнув пеню за період з 26.12.2012 року по 23.10.2012 року, адже згідно положень ст.258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягненню підлягає пеня за період з 23.10.2011 року по 23.10.2012 року.

Крім того, апелянт вказала, що стягуючи з відповідачів штраф у розмірі 20 576,60 доларів США згідно п.5.3 кредитного договору, суд не дослідив підставності та доведеності даної вимоги.

Так, згідно п.5.3 кредитного договору такий штраф застосовується до позичальника у разі порушення ним вимог п.4.3.6 кредитного договору. Вказаним пунктом кредитного договору передбачено, що якщо в іпотеку Банку передається будинок, що розташований на земельній ділянці, яка не приватизована та у випадку приватизації земельної ділянки, на якій знаходиться предмет іпотеки, а також у випадку отримання цієї земельної ділянки у власність у будь-який інший спосіб - позичальник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з моменту отримання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку передати цю земельну ділянку в іпотеку банку.

Разом з тим, апелянт стверджує, що вона не отримувала державного акта на земельну ділянку, на якій знаходиться предмет іпотеки. Позивачем не надано суду жодних доказів у підтвердження даної обставини, а тому застосування до позичальника штрафних санкцій згідно п.5.3 кредитного договору є безпідставним.

ОСОБА_2 також не погоджується з рішення суду в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову про припинення договору поруки. Апелянт зазначила, що надіславши боржнику претензію №461 від 31.03.2009 року, ПАТ КБ «Надра» визначив термін дострокового погашення кредиту, а саме до 03.04.2009 року. Таким чином, банком було змінено строк виконання основного зобов'язання і такий строк сплинув 03.04.2009 року. Разом з тим, в межах 6-місячного строку кредитор не надіслав на адресу поручителя письмової вимоги про погашення повної суми боргу. Претензію №460 від 31.03.2009 року, на яку посилається позивач, ОСОБА_3 не отримував. Дана обставина підтверджується відміткою на поштовому конверті, наявному у матеріалах справи (а.с.14).

Відтак, на думку апелянта, при розгляді зустрічного позову суд безпідставно не застосував положення ч.4 ст.599 ЦК України.

ОСОБА_2 вважає, що суд не з'ясував суттєвих обставин справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке просить скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Надра» в частині стягнення з ОСОБА_2 пені, нарахованої за період з 26.12.2008 року по 23.10.2011 року та в частині стягнення штрафу у розмірі 20 576 доларів США; відмовити у стягненні в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_3; задовольнити зустрічний позов про припинення договору поруки від 24.09.2008 року.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явились.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.09.2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2183/2008, за яким банк надав, а позичальник отримав кредит в сумі 205 766 доларів США, із процентною ставкою у розмірі 14,59% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту до 22.09.2027 року.

В порядку забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору між ПАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки №2183/2008 від 24.09.2008 року.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 поручитель поручається перед кредитором за належне виконання боржником - ОСОБА_2 усіх її зобов'язань перед кредитором, що виникли із кредитного договору №2183/2008 від 24.09.2008 року. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним договором, включаючи вчасне повернення основної суми боргу, сплату відсотків, інших платежів, можливих штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належно не виконувала взяті на себе кредитні зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 23.10.2012 року у позичальника перед кредитором виникла заборгованість у розмірі 378 029,74 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 3 021 591,71грн., а саме: тіло кредиту - 203 474,96 доларів США, відсотки за користування кредитом - 119 537,93 доларів США, пеня - 34 440 доларів США, штраф згідно п.5.3 кредитного договору - 20 576,60 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам, з огляду на наступне.

За змістом ст.ст. 526,1049,1050,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Відповідно до ст.553,554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Задовольняючи первинний позов ПАТ КБ «Надра», суд першої інстанції правильно керувався вищевказаними нормами цивільного законодавства.

З огляду на існування у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №2183/2008 від 24.09.2008 року та зважаючи на наявність укладеного договору поруки з ОСОБА_3, суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог банку у повному обсязі.

Що стосується посилання апелянта на застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, слід вказати наступне.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

В силу дії ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази про подання стороною відповідачів такої заяви.

Посилання апелянта на те, що причиною неподання заяви є неналежне повідомленням про час і місце розгляду справи, колегія суддів розцінює критично.

Як вбачається з матеріалів справи, про призначення слухання справи на 26.02.2013 року під розписку був повідомлений представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 (а.с.178). Крім того, з часу подання позову (28.04.2010 року) і до винесення судом рішення (26.02.2013 року) справа призначалась до слухання неодноразово і розгляд відбувався з участю як відповідача, так і її представників (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4.), (а.с.43,54,67,85,122,133,171).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що відповідач мала об'єктивну можливість до ухвалення рішення подати заяву про застосування строку позовної давності як особисто, так і через представника.

Не знайшли свого підтвердження у засіданні апеляційного суду також і доводи ОСОБА_2 щодо безпідставного стягнення з неї та ОСОБА_3 штрафу у розмірі 20 576,60 доларів США згідно п.5.3 кредитного договору, оскільки апелянтом не представлено суду доказів щодо відсутності у неї правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться предмет іпотеки.

Обґрунтованим є і висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_3 про припинення договору поруки.

Так, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, у разі якщо у договорі поруки не встановлено строку його дії, то порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як роз'яснив Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 24 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Аналіз наведених положень законодавства вказує на те, що початком відліку шести місяців, протягом яких кредитор має право пред'явити вимогу до поручителя, є встановлений у кредитному договорі кінцевий строк виконання боржником основного зобов'язання. В даному випадку кредит надано позичальнику терміном до 22.09.2027 року, відтак саме ця дата є початком відліку в розумінні ч.4 ст.559 УК України.

Наведеним спростовуються доводи апелянта в цій частині та підтверджуються висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

За таких обставин, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормою матеріального права, що їх регулює та прийняв обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 26 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча Пнівчук О.В.

Судді: Малєєв А.Ю.

Томин О.О.