Ухвала суду № 32488822, 17.07.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/319/13-ц

Провадження № 22ц/779/1710/2013

Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Поглод Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої: Пнівчук О.В.

Суддів: Томин О.О., Шишка А.І.

Секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Путятинської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно колишнього колгоспного двору, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду від 27 травня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рогатинського районного суду від 27 травня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Путятинської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно колишнього колгоспного двору.

ОСОБА_2 на дане рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказав, що він був прописаний і проживав в господарстві АДРЕСА_1 яке на той час було колгоспним двором. З 1971 року з ним проживала сім'я. Згідно по господарської книги за 1971-1973р.р. в господарстві ОСОБА_4 (голови колгоспного двору) проживали: син ОСОБА_5, син ОСОБА_2, невістка ОСОБА_6, внук ОСОБА_7 та онучка ОСОБА_8 Дана обставина, на думку апелянта, вказує на те, що позивач більше як три роки підряд своєю працею та коштами брав участь у веденні спільного колгоспного двору, тому висновок суду про те, що ОСОБА_2 втратив право на частку в майні колгоспного двору є помилковим.

ОСОБА_2 також зазначив, що згідно ст.563 ЦК УРСР, в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. З огляду на це, апелянт вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.11.1999 року на 1/2 частину спірного будинковолодіння, видане на ім'я ОСОБА_5, є незаконним.

Крім того, на думку апелянта, безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті матері, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про те, що протягом шести місяців з дня відкриття спадщини ОСОБА_5 звертався до нотаріальної контори з відповідною заявою.

ОСОБА_2 також вказав на положення ст.1261 ЦК, згідно якої спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця, батьки та той з подружжя, хто пережив спадкодавця. Тому, апелянт вважає, що суд неправильно визначився з колом спадкоємців першої черги.

В цілому ОСОБА_2 зазначив, що судом не досліджено суттєвих обставин справи та не надано належної правової оцінки всім письмовим доказам, що є у матеріалах справи. Просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 та його представники підтримали доводи апеляційної скарги з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_9, представник Путятинської сільської ради - ОСОБА_10 заперечили вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що спірні правовідносини вникли між сторонами з приводу права власності на спадкове майно - будинковолодіння по АДРЕСА_2

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 є сином покійної ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.7).

Згідно довідки Путятинської сільської ради №46 від 23.01.2013 року, спірне будинковолодіння відносилось до суспільної групи «колгоспні двори».

За даними довідки Путятинської сільської ради №251 від 17.06.2010 року, згідно погосподарської книги №2 сторінка 135 за 1971-1973 роки і по господарської книги №2 сторінка 151 за 1974-1973 роки в господарстві ОСОБА_4 проживали: ОСОБА_2 (син), ОСОБА_6 (невістка), ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (внуки), які 16.02.1976 року вибули з господарства ОСОБА_4 (№161) в господарство №388 (а.с.12).

Згідно довідки Путятинської сільської ради №361 від 22.08.2011 року, за даними погосподарської книги №2 сторінка 144 особовий рахунок НОМЕР_1 за 1986-1990 роки, ОСОБА_4 - голова сім'ї, до складу якої входив син - ОСОБА_5 (а.с.14), станом на 01.07.1990 року в будинку проживали: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 померла. Заповіт від її імені не складався (а.с.7,10). Згідно довідки Путятинської сільської ради №300 від 02.08.2010 року після смерті ОСОБА_4 майно успадкував син - ОСОБА_5 (а.с.13).

Згідно свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.11.1999 року, спадкоємцем майна ОСОБА_4 є її син - ОСОБА_5. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться в с.Путятинці Рогатинського району (а.с.31).

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5 помер. Заповіт від його імені не складався (а.с.6,9).

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 23.09.1978 року, відповідач ОСОБА_3 є дружиною покійного ОСОБА_5 (а.с.32) та проживає у будинковолодінні по АДРЕСА_2 (а.с.8).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надав достатніх доказів, які б вказували на те, що він не втратив права на частку у майні колишнього колгоспного двору, а також позивачем не доведено факту прийняття ним спадщини після смерті матері - ОСОБА_4 Враховуючи вказані обставини, суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено що спірне будинковолодіння відносилось до суспільної групи «колгоспні двори».

Відповідно до ст.ст.120,123 ЦК УРСР (в ред.1963 року), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Статтею 126 ЦК УСРСР встановлено, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Як роз'яснив Пленум ВСУ у п.6 постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року N 20, до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Матеріалами справи встановлено, що починаючи з 16.02.1976 року і до 15 квітня 1991 року ОСОБА_2 не проживав у господарстві ОСОБА_4 та не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору більше, ніж 3 роки.

Відтак, з огляду на вищевказані положення діючого на той час законодавства, ОСОБА_2 втратив право на частку у майні колишнього колгоспного двору, що вказує на правильність висновків суду першої інстанції та спростовує доводи апелянта щодо наявності у нього такого права.

Станом на 15 квітня 1991 року за ОСОБА_4 та її сином ОСОБА_5 збереглося право на частку у майні колишнього колгоспного двору у рівних частинах (ст.123 ЦК УРСР).

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Пленум ВСУ у постанові «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 24 червня 1983 року N 4 роз'яснив, що правила ст. 563 Цивільного кодексу України про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 р. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 р. спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося) відкривається після смерті кожного з його колишніх членів (п.13).

У п.6 постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року N 20 Пленум ВСУ роз'яснив, що згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" з 1 липня 1990 року щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються загальні правила спадкування.

Заповіт від імені ОСОБА_4 не складався, а тому після її смерті мало місце спадкування за законом.

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР (в ред. 1963 року, чинного на час відкриття спадщини), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно вимог ст.ст.548,549 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За статтею 553 ЦК УРСР, вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Як встановлено судом першої інстанції після смерті ОСОБА_4 спадкове майно (1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться в с. Путятинці Рогатинського району) успадкував син - ОСОБА_5

Апелянтом не представлено суду жодних доказів про вчинення дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини після смерті матері.

Дану обставину ОСОБА_2 не спростував і в засіданні апеляційного суду.

Відтак, з огляду на положення чинного на той час законодавства, ОСОБА_2 вважається таким, що не прийняв спадщини після смерті матері.

Отже, з у рахуванням частки у майні колишнього колгоспного двору, після смерті ОСОБА_4 її син ОСОБА_5 став власником цілого спірного будинковолодіння.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року. За даними довідки Путятинської сільської ради №47 від 23.01.2013 року заповіт від імені ОСОБА_5 не посвідчувався. Відтак, мало місце спадкування за законом.

Згідно положень ст.ст.1261,1262 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 23.09.1978 року, відповідач ОСОБА_3 є дружиною спадкодавця ОСОБА_5, а відтак - і спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5

Апелянтом не представлено суду доказів про неприйняття чи відмову ОСОБА_3 від спадщини.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з»ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рогатинського районного суду від 27 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча Пнівчук О.В.

Судді: Томин О.О.

Шишко А.І.