Ухвала суду № 32488266, 17.07.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2214/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Ковальова О.Б.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Доповідач Черненко В. В.

УХВАЛА

Іменем України

17.07.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Черненко В.В.

суддів - Потапенка В.І., Кодрула М.А.

при секретарі - Донець А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.05.2013 по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом. -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернувся у суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що між ВАТ КБ «Надра» правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра» та відповідачами, 15.05.2008 року укладений договір «Автопакет» №820477/ФО, згідно якого банк надав позичальнику на придбання автотранспорту у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 16 656,24 дол. США під 13,8% річних строком до 15 травня 2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором «Автопакет» в п.3.2 передбачена порука, згідно якої ОСОБА_2 відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник (п. 3.2.2 договору).

При цьому ОСОБА_3 зобов'язався повертати грошові кошти, щомісяця до 18 числа поточного місяця, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 312,84 дол. США, відповідно до п.2.2.1. Боржником порушені вимоги зазначеного пункту, в зв'язку з чим виникла заборгованість по договору.

Рекомендованими листами банк неодноразово нагадував відповідачам про наявність боргових зобов'язань і необхідність їх погашення за договором, однак останні на зазначені листи не відреагували та заборгованість не погасили.

Позивач зазначав, що у зв'язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язань за договором, для нього настають наслідки, передбачені п.5.1, 5.2, а саме: сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення та штрафу у розмірі 10% від суми кредиту за кожен випадок.

В результаті невиконання відповідачем умов кредитного договору, згідно наданого розрахунку, станом на 05.02.2013 року заборгованість по кредитному договору складає 23 296.18 дол. США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05.02.2013 року становить 186 206,37 грн., із них:

117 902,82 грн. - основний борг;

43 099,38 грн. - заборгованість по відсоткам;

11 890,87 грн. - заборгованість по пені;

13 313,30 грн. - заборгованість по штрафу відповідно п.5.2 кредитного договору, які позивач просить стягнути на його користь. Також позивач просить стягнути з відповідачів понесені ними судові витрати.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.05.2013 позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначається, що позивачем порушені строки звернення до суду з позовом до поручителя.

Представник позивача заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі зазначаючи , що доводи апеляційної скарги не відповідають дійсним обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між банком та позичальником ОСОБА_3 поручителем ОСОБА_2 укладено договір «Автопакет» №820477/ФО від 15.05.2008 року, відповідно до якого позивач надав відповідачеві ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 16 656,24 дол. США у порядку і на умовах, визначених цим договором для придбання автотранспортного засобу з кінцевим терміном повернення до 15.05.2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором «Автопакет» в п.3.2 передбачена порука, згідно якої ОСОБА_2 відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник (п. 3.2.2 договору).

Згідно п.1.1.3.1 Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 13,8 % річних. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості.

Згідно умов договору сторони погодились про те, що якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж, банк має право вимагати від останнього дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, згідно п.4.2.5.

Строк повернення чергового платежу сплив, однак відповідач своєчасно не повернув грошові кошти та не сплатив відсотки.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1ст.610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Суд першої інстанції дійшов висновку , що відповідно до викладеного та п. 4.2.5 Кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому у випадку невиконання позичальником своїх боргових зобов'язань.

Суд першої інстанції зазначив, що за змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Суд першої інстанції зазначив, що за порушення позичальником строків виконання зобов'язання за договором "Автопакет" № 820477/ФО від 15.05.2008 року, банком одночасно нараховані штраф і пеню.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наведене є підставою для зменшення визначеної банком суми стягнення з відповідачів на користь ПАТ КБ "Надра" до 172 893 грн. 07 коп., тобто, на суму нарахованого штрафу в розмірі 13 313 грн. 30 коп..

З апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується поручителем тільки в частині стягнення з неї солідарно заборгованості по кредитним зобов'язанням, зокрема в частині порушення строків звернення позивачем у суд з позовом до поручителя..

Колегія суддів перевірила доводи викладені в апеляційній скарзі і дійшла висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу ОСОБА_3, ОСОБА_2 направлено повідомлення від 16.03.2010 року в якому повідомлялось про необхідність сплатити заборгованість по кредитним зобов'язанням яка виникла станом на 16.03.2010 року. Проте станом на дату звернення Банком до суду боргові зобов'язання позичальником та майновим поручителем не виконані.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, а також у строк, встановлений для його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по кредитному договору складає 23 296.18 дол. США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05.02.2013 року становить 186 206,37 грн., із них:

Згідно зі ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при чому поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється , якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строки основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється , якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань за договором «Автопакет» в п.3.2 передбачена порука, згідно якої ОСОБА_2 відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник (п. 3.2.2 договору). Строк дії поруки в договорі не встановлений. З договору «Автопакет» п.1.1.4 вбачається, що банк надає позичальнику кредит з терміном погашення до 15 травня 2015 року, тобто строк основного зобов'язання визначений 15.05.2015 року, тому доводи викладені в апеляційній скарзі, що строк звернення до поручителя починав текти з 16.03.2010 року, не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів перевіривши рішення суду першої інстанції в тій частині яке оскаржується дійшла висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, є безпідставними так як спростовуються матеріалами справи, встановленими судом обставинами, тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313-315, 319 ЦПК України ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.05.2013 по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: