Рішення № 32498572, 17.07.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2187/13Головуючий у суді І-ї інстанції Шаєнко Ю.В.

Спори, що виникають із договорів Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.07.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді - Черненко В.В.

Суддів - Потапенко В.І. Чорнобривець О.С.

при секретар - Донець А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою Донецького юридичного інституту МВС України на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17 .04.2013 року по справі за позовом Донецького юридичного інституту МВС України до ОСОБА_2, третя особа УМВС України в Кіровоградській області про відшкодування вартості навчання у зв'язку з достроковим звільненням з органів внутрішніх справ .

ВСТАНОВИЛА:

Донецький юридичний інститут МВС України звернувся у суд з позовом ОСОБА_2, третя особа УМВС України в Кіровоградській області про відшкодування вартості навчання у зв'язку з достроковим звільненням з органів внутрішніх справ

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 липня 2005 року ОСОБА_2 зараховано на навчання до Донецького юридичного інституту МВС при Донецькому національному університеті. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2005 року № 880 «Про реорганізацію вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ» інститут передано до складу Луганського державного університету внутрішніх справ. 11 вересня 2007 року Луганському державному університету внутрішніх справ присвоєно ім'я Е.О. Дідоренка. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 липня 2011 року №727-р «Про реорганізацію мережі вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» Донецький юридичний інститут виділено зі складу Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка та віднесено до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України.

22 вересня 2007 року між Донецьким юридичним інститутом Луганського державного університету внутрішніх справ Управління УМВС України в Кіровоградській області та відповідачем було укладено договір про підготовку фахівця в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Умовами договору передбачено, що у разі відрахування з інституту чи звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення навчання і встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав передбачених договором, відповідач зобов'язувався відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі.

20 червня 2009 року відповідачем закінчено навчання, та 9 липня 2009 року призначено інспектором по роботі з населенням та громадськими формування сектору дільничних інспекторів міліції Петрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області, а 1 лютого 2010 року слідчим цього ж районного відділу. 6 червня 2011 року відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни. Таким чином після закінчення Донецького юридичного інституту відповідач прослужив в органах внутрішніх справ 1 рік 11 місяців 16 днів, чим порушив встановлений договором трирічний термін перебування на службі. На навчання відповідача в Донецькому юридичному інституті з 22.09.2007 року до 20.06.2009 року витрачено 7 740 гривень 18 копійок. Після звільнення з органів внутрішніх справ відповідач добровільно вартість свого навчання не відшкодував, тому позивач просить стягнути з відповідача вартість його утримання в Донецькому юридичному інституті

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 17. 04. 2012 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема зазначається, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив суму, яка підлягає стягненню з відповідача.

До початку розгляду справи по суті сторони заявили письмове клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.

Справа розглядалась за відсутності сторін належних чином повідомлених про місце та час розгляду справи, відповідно до частини 2 статті 305 ЦПК України.

Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції встановив , що 29 липня 2005 року відповідача зараховано на навчання до Донецького юридичного інституту МВС при Донецькому національному університеті. 22 вересня 2007 року між Донецьким юридичним інститутом Луганського державного університету внутрішніх справ, Управління УМВС України в Кіровоградській області та відповідачем укладено договір про підготовку фахівця в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Умовами договору передбачено, що у разі відрахування з інституту чи звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення навчання і встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав передбачених договором, відповідач зобов'язувався відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі.

20 червня 2009 року відповідачем закінчено навчання і 9 липня 2009 року призначено інспектором по роботі з населенням та громадськими формування сектору дільничних інспекторів міліції Петрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області, а 1 лютого 2010 року слідчим цього ж районного відділу.

6 червня 2011 року відповідач звільнений з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Таким чином після закінчення Донецького юридичного інституту відповідач прослужив в органах внутрішніх справ 1 рік 11 місяців 16 днів, чим порушив встановлений договором трирічний термін перебування на службі.

На навчання відповідача в Донецькому юридичному інституті з 22.09.2007 року до 20.06.2009 року витрачено 7 740 гривень 18 копійок.

Суд першої інстанції зазначив , що відповідно до спільного наказу від 16.07.2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту; витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, у довідці-розрахунку відображається кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість, яка підраховується на підставі відповідних норм харчування; витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами, утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби; витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях; витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо).

Суд зазначив , що як вбачається з розрахунку витрат на утримання курсанта ОСОБА_2 від 19.02.2013 року (а. с. 75) та заяви від 20.03.2013 року ( а. с. 91) відповідач, як курсант Донецького юридичного інституту не перебував на продовольчому забезпеченні, а також не мешкав на території навчального закладу, а тому зазначені суми в розрахунку витрат на утримання відповідача від 19.02.2013 року на медичне забезпечення та комунальні витрати у 2007році та у 2008 році в сумі 36 гривень 32 копійки та 451 гривня 31 копійка, у 2008 році та у 2009 році в сумі 30 гривень 56 копійок та 570 гривень 85 копійок, не мають свого підтвердження і не можуть бути включені до розміру відшкодувань.

Суд першої інстанції дійшов висновку , що в зв'язку з тим, що сума вказана в позові не знаходить свого підтвердження суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на суму в розмірі 6 651 гривня.

Колегія суддів вважає, що з такими висновками суду першої інстанції не можливо погодитись в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.. ст.. 10 , 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ст..213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими

Відповідно до ст..215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції в частині , що позов підлягає задоволенню оскільки відповідачем порушені договірні зобов'язання . Проте з доводами в частині суми, яка підлягає стягненню на відшкодування колегія судів не погодилась, оскільки висновки суду не ґрунтуються на доказах. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач як курсант Донецького юридичного інституту не перебував на продовольчому забезпеченні, а також не мешкав на території навчального закладу, а тому зазначені суми в розрахунку витрат на утримання відповідача від 19.02.2013 року на медичне забезпечення та комунальні витрати у 2007році та у 2008 році в сумі 36 гривень 32 копійки та 451 гривня 31 копійка, у 2008 році та у 2009 році в сумі 30 гривень 56 копійок та 570 гривень 85 копійок, не мають свого підтвердження і не можуть бути включені до розміру відшкодувань.

З матеріалів справи (а.с.,91) вбачається, що позивач підтверджує, що в період з жовтня 2007 року по червень 2009 року відповідач не мешкав на території навчального закладу та не перебував на продовольчому забезпечені в інституті, однак зазначає, що така інформація до розрахунку не включена, однак суд першої інстанції не звернув увагу на зазначене і не обґрунтовано виключив із суми, яка підлягає відшкодуванню витрати на медичне забезпечення та комунальні витрати у 2007році та у 2008 році в сумі 36 гривень 32 копійки та 451 гривня 31 копійка, у 2008 році та у 2009 році в сумі 30 гривень 56 копійок та 570 гривень 85 копійок.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надані розрахунки витрат на утримання відповідача в період його навчання в навчальному закладі на суму7740,(сім тисяч сімсот сорок) грн.. 18 коп .( а.с.75) Дані розрахунки відповідачем не спростованні , оскільки відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається к на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього кодексу, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги встановленні обставини, колегія судів вирішила, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького юридичного інституту МВС України - задовольнити .

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17 .04.2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про відшкодування вартості навчання у зв'язку з достроковим звільненням з органів внутрішніх справ задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 який проживає АДРЕСА_1 на користь державного бюджету (на рахунок ГУ ДКСУ в Донецькій області,МФО 834016,ЄДРПОУ 08571423 р/р 35227002004890) вартість утримання в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ 7740,(сім тисяч сімсот сорок) грн.. 18 коп, та судові витрати в розмірі 329(триста двадцять дев'ять ) грн. 30 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді :