Ухвала суду № 32487370, 09.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

09 липня 2013 р.Справа № 6003/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гулида Р.М.

суддів: Довгої О.І., Каралюса В.М.,

за участі секретаря судового засідання : Коцур В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за апеляційною скаргою Департаменту містобудування Львівської міської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року в адміністративній справі за позовом Департаменту містобудування Львівської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання недійсним дозволу на виконання будівельних робіт та зобов»язання до вчинення дій, треті особи без права самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,, треті особи без права самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ «Кіносвіт», ТзОВ «Асбуд-Інвест»,-

встановив :

В січні 2013 року позивач - Департамент містобудування Львівської міської ради звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання недійсним дозволу на виконання будівельних робіт та зобов»язання до вчинення дій, треті особи без права самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,, треті особи без права самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ «Кіносвіт», ТзОВ «Асбуд-Інвест».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Департамент містобудування Львівської міської ради вказану постанову суду першої інстанції оскаржив в апеляційному порядку і подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційне провадження по цій адміністративній справі відкрито ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 року.

25.06.2013 року ОСОБА_1 подала апеляційному суду заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову по даній справі, зокрема просить винести ухвалу, якою зобов»язати ТзОВ «Кіносвіт» зупинити будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування заяви зазначає заявник, що ТзОВ «Кіносвіт» не зверталося до Львівської міської ради за отриманням містобудівних норм та обмежень, на будівництво немає історико-містобудівного обґрунтування, будівництво не погоджене з Державною службою з питань національної культурної спадщини Міністерства культури, мешканців не було повідомлено про плани забудовників, відсутні акти обстеження цілісності квартир, у яких з»явились тріщини, і будівництво порушує інсоляційний режим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у задоволенні вказаної заяви слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З цього приводу свої роз'яснення надав Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ». Згідно ч. 2 п.17 цієї Постанови в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відтак, аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 69-72 КАС України. При цьому обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В оскаржуваній ухвалі не зазначено, в чому саме полягає небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, та чому саме захист цих прав буде неможливим чи утрудненим без вжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника шодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 в даній справі виступає третьою особою без права самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, користується правами передбаченими ст.49 КАС України, якою не передбачено право клопотати перед судом про вжиття заходів забезпечення позову, а норма ч.1 ст.117 КАС України не передбачає можливості клопотати перед судом про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову третьою особою без права самостійних вимог на предмет спору.

Як вбачаться із матеріалів справи предметом спору у даній справі є зобов'язання ТзОВ «Кіносвіт» зупинити будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1

Однак, апеляційний суд вказує на те, що ТзОВ «Кіносвіт» не є суб'єктом владних повноважень, рішення дії чи бездіяльність якого можуть оскаржуватися за правилами КАС України і заборона судом в рамках даної справи вчиняти ТзОВ «Кіносвіт» будь які дії буде суперечити завданням адміністративного судочинства, закріпленим у ч. 1 ст. 2 КАС України, оскільки, суб'єкт господарювання, який виконує функції виконавця будівельних робіт, буде змушений зупинити виконання будівельних робіт на невизначений термін та понести значні збитки через простій техніки, а працівники залишаться без роботи та засобів для існування.

При тому колегія суддів вважає, що третьою особою на стороні позивача без права самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 не було надано жодних належних, допустимих та переконливих доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, чи доказів, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або ж доказів очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача.

Тому, суд апеляційної інстанції заявлене клопотання вважає необґрунтованим і таким, яке ґрунтується виключно на припущеннях, а відтак у його задоволенні, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 41 ч. 1, 117, 118, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову,- відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Р.М. Гулид

Судді : О.І. Довга

В.М. Каралюс