Ухвала суду № 32487176, 09.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/2956/13 Головуючий1 інстанції - Оксененко В.А.

Справа №643/1501/13-ц Доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2013 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Шаповал Н.М., Котелевець А.В.,

при секретарях - Макаренко Ю.В., Шабас О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси і Кредит" про визнання договорів поруки та іпотеки припиненими, скасування заборони відчуження; зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси і Кредит" до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановила:

5 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси і Кредит" про визнання договорів поруки та іпотеки припиненими, скасування заборони відчуження.

В обґрунтування позову вказувала, що 17.05.2007р. ОСОБА_5 на підставі укладеного з Банком кредитного договору отримала від Банку кредит в сумі 40 тисяч доларів США.

Поручителем перед Банком за своєчасне і належне виконання обов'язків виступила ОСОБА_2, яка у той же день уклала договір поруки №М-9/126/2-07-П.

Також у той же день був укладений іпотечний договір №М-9/126/2-07-3, згідно якого вона передала Банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

13.11.2007 р. між Банком і ОСОБА_5, без згоди позивача (як поручителя) укладено додаткову угоду №2 про зміну п.3.1 кредитного договору про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 14% до 17%.

Внаслідок зміни відсоткової ставки значно збільшився обсяг відповідальності позивачки як поручителя, що на її думку є порушенням положень ст.559,598 ЦК України та підставою для визнання договорів поруки та іпотеки припиненими.

У судовому засіданні першої інстанції представник відповідача, - ПАТ "Банку Фінанси і Кредит " позов не визнав, заявив зустрічний позов до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказав, що дійсно 13.11.2007 р. між Банком і ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду №2 про зміну п.3.1 кредитного договору про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, але згоди поручителя ОСОБА_2. не було потрібно, що передбачено п.2.2 Договору поруки та п.3.7 кредитного договору.

На порушення взятих на себе зобов'язань позичальник ОСОБА_5 свої обов'язки належним чином не виконує, внаслідок чого, станом на 12.02.2013р. виникла заборгованість за кредитним договором з урахуванням заборгованості за процентами за користування кредитом, пені за прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом, в розмірі 1235178 гр. 99 коп.

Просили стягнути заборгованість у зазначеній сумі з ОСОБА_2, як з поручителя і звернути стягнення на предмет іпотеки (квартиру) шляхом надання Банку права продажу квартири будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 175740гр.

Справу розглянуто за відсутності третьої особи ОСОБА_5, належним чином повідомленої про час та місце розгляду справи.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 , - відмовлено, позов ПАТ "Банку Фінанси і Кредит ", - задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_2 за кредитним договором №М-9/126-07-МФ від 17.05.2007 р. заборгованість в розмірі 1235178 гр. 99 коп. станом на 12.02.2013р. та звернув стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 праві власності, із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ринкові ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна підчас проведення виконавчих дій.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не відповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2.

Інші особи які приймали участь у розгляді справи рішення суду не оскаржили.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2007р. ОСОБА_5 на підставі укладеного з Банком кредитного договору отримала від Банку кредит в сумі 40 тисяч доларів США.

Поручителем перед Банком за своєчасне і належне виконання обов'язків за кредитним договором є ОСОБА_2, яка у той же день уклала договір поруки №М-9/126/2-07-П.

Також у той же день був укладений іпотечний договір №М-9/126/2-07-3, згідно якого ОСОБА_2 передала Банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині припинення дії договорів поруки та іпотеки від 17.05.2007р. ґрунтуються на збільшенні обсягу її відповідальності як поручителя, оскільки 13.11.2007 р. між Банком і ОСОБА_5, без її згоди як поручителя укладено додаткову угоду №2 про зміну п.3.1 кредитного договору про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, що на її думку є підставою для визнання договорів поруки та іпотеки припиненими.

Судовим розглядом встановлено та сторонами не заперечується, що 13.11.2007р. між Банком і ОСОБА_5, дійсно без згоди позивача ОСОБА_2 (як поручителя) укладено додаткову угоду №2 про зміну п.3.1 кредитного договору про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 14% до 17%.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до статті 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Проте такого способу захисту, як визнання в судовому порядку договору поруки припиненим у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, законодавством України не передбачено. Не передбачає такого способу й укладений між сторонами договір поруки.

Судовим розглядом встановлено, не заперечувалось апелянтом, що на час пред'явлення позову, загальна заборгованість за кредитним договором станом на 12.02.2013р. становить 1235178 гр. 99 коп.

Що стосується доводів апеляційної скарги, щодо неналежного повідомлення іпотекодавця щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, вони також є безпідставними.

Матеріали справи (а.с.49,50) містять копії повідомлення (вимоги) Банку від 15.06.2012р., що направлялось на адресу ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання в порядку ст.. 35 Закону України "Про іпотеку", та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", яка кореспондується із ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги про припинення обов'язків сторін по виконанню кредитного договору у зв'язку з припиненням договору поруки, - безпідставні.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315,317,319 ЦПК Україна, судова колегія,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: