Ухвала суду № 32484006, 18.07.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/2087/13-к провадження № 11-кп/795/175/2013 Головуючий у І інстанції Білокур В.І. Категорія - ст. 186 ч. 2 КК України Доповідач Козак В. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіКозака В. І. суддів - Воронцової С.В., Сердюка О.Г.,

при секретарі - Дудко Т.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12013260210000444, за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18.05.2013 року про притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 187 КК України,

яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1 громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий: 08.05.2009 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 186 КК України до 130 годин громадських робіт; 01.09.2009 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ст.ст. 187 ч. 2, 69 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 01.03.2013 року по відбуттю покарання,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ч. 2 ст. 187 КК України.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Гомель Республіка Білорусь, житель АДРЕСА_2 громадянин України, з середньою спеціальною освітою, розлучений, має на утриманні доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8, не працює, раніше судимий: 29.06.2004 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ст.ст. 309 ч. 1, 185 ч. 1, 70, 75 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 міс.; 16.112004 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ст.ст. 186 ч. 2 69 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; 16.02.2005 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ст.ст. 309 ч. 1, 185 ч. 3, 70,71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 25.07.2007 року умовно-достроково на невідбутий строк покарання 10 місяців 19 днів; 29.05.2012 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ст.ст. 309 ч. 1, 311 ч. 1, 70 КК України з призначенням покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, 18.03.2013 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ст..ст. 309 ч.2, 311 ч.2, 70, 72 КК України на 3 роки позбавлення волі,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України з призначенням покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

З участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Шваб Л.В.

обвинуваченого - ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 травня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України з призначенням покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено остаточно покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна.

Даним вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 травня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України з призначенням покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цивільний позов Прилуцького міжрайонного прокурора задоволено в повному обсязі, та стягнено з ОСОБА_3 300 грн. 44 коп. та ОСОБА_2 200 грн. на користь КЛПЗ „Прилуцька центральна міська лікарня".

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі, шляхом стягнення на його користь 5000 грн. з ОСОБА_3 та 3000 грн. з ОСОБА_2 моральної шкоди заподіяної злочином.

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить переглянути вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 травня 2013 року.

З даним рішенням суду він, не погоджується, в зв'язку з тим, що вважає міру покарання призначену судом першої інстанції надто суворою. Просить під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції врахувати як пом'якшуючу обставину справи його щиросердне каяття, визнання своєї вини. Крім того, просить звернути увагу на наявність у нього тяжкого захворювання - туберкульоз, та призначити більш м'яку міру покарання.

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Звертає увагу на наявність у нього неповнолітньої дитини, яка потребує його допомоги та опіки, оскільки мати виховує її самостійно. Крім того, просить врахувати як пом'якшуючу обставину при призначенні міри покарання визнання ним вини, щиросердне каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, повне визнання цивільного позову потерпілого ОСОБА_4

Як встановив суд, ОСОБА_3 здійснив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством , яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за слідуючи обставин: 09 березня 2013 року ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, з метою викрадення чужого майна у ОСОБА_5, якому наніс декілька ударів без кваліфікації тілесних ушкоджень. Відкрито викрав у останнього грошові кошти в сумі 500 грн. та мобільний телефон марки „ЛЖ-Н-130" вартістю 172 грн. 80 коп., тим самим заподіяв матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 672 грн. 80 коп.

Крім того, 10 березня 2013 року близько 20 години на перехресті в'їзду та провулку Сакса ганського в м. Прилуки, ОСОБА_3 повторно. За попередньою змовою з ОСОБА_2, з метою викрадення чужого майна вчинили напад на ОСОБА_4, в ході якого ОСОБА_3 наніс декілька ударів кулаками по голові і тулубу потерпілого, а ОСОБА_2 допоміг повалити на землю і тримав потерпілого під час розбійного нападу, заволодівши таким чином грошовими коштами у сумі 987 грн., після чого зниклиз місця скоєного злочину. Такими спільними діями обох обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, що є насильством, небезпечним для життя та здоров'я останнього, унаслідок чого потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Прилуцької ЦМЛ.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вирок суду вважає законним та обґрунтованим, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав подані апеляційні скарги в повному обсязі, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих обвинуваченими апеляційних скарги, колегія суддів прийшла до висновку що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.

Як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнали повністю та щиро розкаялись у вчиненому, сприяли розкриттю кримінального правопорушення.

Фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікація дій засудженого в судовому засіданні суду першої інстанції ніким, в тому числі підсудним не оспорювались.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України вірно врахував суспільну небезпеку, характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, особу засудженого, а саме те, що він посередньо характеризується за місцем проживання, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту і непогашену судимість, скоїв злочини невдовзі після звільнення з місць позбавлення волі, не працевлаштувався. Прийняв до уваги обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, та вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України у стані алкогольного сп'яніння, та обставину, яка його пом'якшує - щире каяття, поведінку на слідстві і в суді, яка сприяла розкриттю злочину.

Таким чином, посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на те, що суд першої інстанції при призначенні йому виду та міри покарання не врахував його тяжкий стан здоров'я, хоча і знайшло своє підтвердження, але дана обставина не є підставою для пом'якшення призначеного йому покарання.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 в зв'язку з наявністю в нього алкогольної залежності перебуває на обліку в Прилуцькому наркологічному диспансері з березня 2013 року (т. 1, а.с.164).

При обранні засудженому ОСОБА_2 виду та міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України вірно врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, позитивну характеристику за місцем реєстрації, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту і непогашену судимість, скоїв злочин до постановлення останнього вироку Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18.03.2013 року за ст.ст. 309 ч. 1, 311 ч. 1, 70, 71, 72 КК України з призначенням покарання у виді 3 років позбавлення волі. Прийняв до уваги обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину, та обставину, яка його пом'якшує - щире каяття, активне сприяння на досудовому слідстві розкриттю кримінального правопорушення.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції при призначенні виду та міри покарання не були враховані такі пом'якшуючі обставини як наявність у нього малолітньої дитини та визнання ним цивільного позову потерпілого дійсно знайшли своє підтвердження, однак враховуючи обтяжуючу обставину, негативно характеризуючі його дані, та те, що він відповідно до довідки Прилуцького наркологічного диспансеру знаходиться на диспансерному обліку з 30.01.2012 року (т.1, а.с. 103), колегія суддів прийшла до висновку про відсутність можливості призначити йому міру покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Призначене обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання, у виді позбавлення волі, є достатнім і необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів і підстав для пом'якшення покарання обвинуваченим, колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень норм кримінального-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинувачених судового рішення не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 травня 2013 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2- без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців, а засудженим, який утримується під вартоюв той же строк з часу отримання ухвали суду.

СУДДІ:

Козак В.І. Воронцова С.В. Сердюк О.Г.