Рішення № 32483668, 02.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2519/13 02.07.2013 02.07.2013 02.07.2013

Провадження №22-ц/784/2166/13 Головуючий суду 1-й інстанції - Франчук О.Д.

Категорія 50 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Шолох З.Л.,

суддів: Локтіонової О.В., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання - Шпонарською О.Ю.,

за участю:

позивача - ОСОБА_3,

прокурора - Савченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

за апеляційними скаргами

представника відповідача ОСОБА_4 -

ОСОБА_5

та

прокурора м. Южноукраїнська Миколаївської області

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області

від 17 травня 2013 року, ухвалене

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4

про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И Л А:

25 березня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_6.

Свої вимоги обґрунтовувала наступним.

18 липня 1998 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року в них народилась донька - ОСОБА_6

Позивачка вказувала на те, що їх донька народилася та виховувалася без батька. Відповідач не проявляв інтересу до своєї дитини, ухилявся від її виховання та не сплачував вчасно аліменти на її утримання.

ОСОБА_3 зазначала, що її донька є учасницею хору при гімназії, у якій навчається. Зазначений хор періодично виїздить на міжнародні конкурси за межі України. Однак їх з відповідачем донька не може приймати участі у них, оскільки на це необхідна згода відповідача, а він її не надає.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_6

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 травня 2013 року позов задоволено.

В апеляційних скаргах представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та прокурор м.Южноукраїнська Миколаївської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При ухваленні судового рішення воно повинно відповідати положенням ст.213 ЦПК України, тобто бути законним і обґрунтованим.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки ОСОБА_6, як на підставу позбавлення батьківських прав, яка передбачена п.2 ч.1 ст.164 СК України.

Задовольняючи позов про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, суд першої інстанції вирішив, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню своєї дочки.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають встановленим по справі обставинам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 липня 1998 р. до 02 листопада 2002 р. (а.с.6).

У період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у них народилася дочка ОСОБА_6 (а.с.5).

Після розірвання шлюбу батьків ОСОБА_6 залишилася проживати з матір'ю у м.Южноукраїнську Миколаївської області, де і проживає до сьогодні (а.с.10).

Відповідач ОСОБА_4 переїхав для проживання у АДРЕСА_1(а.с.17).

Згідно з виконавчим листом, виданим Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 27 жовтня 2009 р., з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_6 були стягнуті аліменти у розмірі ? частини з усіх видів його заробітку (а.с.11).

За період з 01 вересня 2009 р. до 01 січня 2013 р. заборгованість ОСОБА_4 по аліментним платежам становила 647 грн.90 коп. (а.с.11).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування - виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 16 травня 2013 р. ОСОБА_4 може бути позбавлений батьківських прав відносно доньки ОСОБА_6, оскільки з нею не проживає, згідно з довідками зі школи та лікарні не відвідував школу, де навчається донька, а до лікарні з приводу здоров'я дитини завжди зверталася її мати. Крім того, сама дівчинка не заперечувала про позбавлення батька батьківських прав (а.с.31-32).

Зазначений висновок складений тільки на підставі документів, які подавалися позивачкою. Орган опіки та піклування при його складанні не досліджував жодних документів, які б характеризували батька, його стан здоров'я, місце проживання, наявність чи відсутність шкідливих звичок.

А отже, цей висновок не є об'єктивним, оскільки він однобічний.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно з п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 р. ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до п.15 цієї ж Постанови позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Враховуючи викладене, саме по собі проживання відповідача в іншій місцевості, ніж донька, наявність рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини і незначної заборгованості по ним, не є підставами для позбавлення відповідача батьківських прав.

Таким чином, з урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає винної поведінки батька у нехтуванні ним своїми обов'язками.

За такого, рішення суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачці у задоволенні позову.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та прокурора м.Южноукраїнська Миколаївської області задовольнити.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді