Ухвала суду № 32480983, 16.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"16" липня 2013 р. Справа № 806/1443/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Євпак В.В.

Мацького Є.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" травня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Канон" до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2013року позов задоволено.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 03 грудня 2012 р. №0000482301 та №0000492301.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду від 21.05.2013р. та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку скаржника, судом не взято до уваги, що позивачем порушено п.5.2.1 п.5.2 ст.5, ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" та відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, а також що при проведенні перевірки згідно наданих документів до перевірки ПП "Канон" не встановлено групи 2 (капітальні витрати на поліпшення - земель, не пов"язані з будівництвом) та групи 3 (будівлі, споруди, передавальні пристрої).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Канон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., за наслідками якої складено акт від 25.10.2012 року №436/63/2200-32191991. Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 726023,00 грн., в т.ч. за серпень 2010 року - на 138,00 грн., за вересень 2010 року - на 19647,00 грн., за жовтень 2010 року - на 63030,00 грн., за березень 2011 року - на 236389,00 грн., за квітень 2011 року - на 193822,00 грн., за травень 2011 року - на 164047,00 грн., за серпень 2011 року - на 4193,00 грн., за грудень 2011 року - на 10150,00 грн. та за лютий 2011 року - на 34603,00 грн..

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.12.2012 р. №0000482301 та №0000492301.

Дослідженням податкових повідомлень-рішень судом встановлено, що в їх основу покладено порушення ПП"Канон" вимог пп.7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріали справи свідчать про те, що ПП "Канон" у період, що перевірявся, придбавало у ТОВ "Агро Проперті" цукор та гречану крупу, про що були складені відповідні договори купівлі-продажу.

Між позивачем та ТОВ "Агро-Проперті" було укладено договори купівлі-продажу від 01.08.2010 року та від 02.09.2010року. Умовами даних договорів передбачено, що приймання товару здійснюється Сторонами шляхом видачі накладних на відпуск Товару (податковими накладними та товаро-транспортними накладними).

Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Агро Проперті" також підтверджуються договором купівлі-продажу від 09.09.2010 року, відповідно до п.1.8 якого приймання товару здійснюється Сторонами шляхом видачі накладних на відпуск Товару. Передача крупи гречаної в кількості 6400,00 кг на суму 64192,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10698,67 грн., підтверджена видатковою накладною від 09.09.2010 року №49, податковою накладною від 09.09.2010 року №53 та товарно-транспортною накладною від 09.09.2010 року №001205.

Також, відповідно до договору від 14.12.2011 року, укладеного між цими ж суб'єктами, відбулася передача крупи гречаної в кількості 13940,00 кг на суму 268926,00 грн., в т.ч. ПДВ 44821,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 14.12.2011 року №33, податковою накладною від 14.12.2011 року №4 та товарно-транспортною накладною від 14.12.2011 року.

Щодо господарських відносин позивача та ПП "Фенікс Цукор" (Продавця), то з цього приводу судом встановлено, що договори купівлі-продажу між цими суб'єктами були укладені відповідно до вимог ст.632 Цивільного кодексу України шляхом прийняття пропозиції (у вигляді рахунків-фактур від 14.05.2010 року №СФ-0000277 та від 01.04.2010 року №СФ-0000187) до виконання. Товар постачався позивачу на умовах самовивозу зі складу Продавця.

Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Призма 14" (Продавцем) оформлені договором від 09.11.2010 року №09/11 щодо придбання цукру у кількості 140000,00 кг. За змістом даного договору товар поставлявся на умовах самовивозу зі складу Продавця, що знаходиться за адресою: Київська область, Тетіївський р-н, с. Кашперівка, вул. Леніна, 30. Відповідно до п. 2.2 цього ж договору №09/11 товар поставлявся партіями, партія рахується товаром, поставленим по одній накладній.

Передача позивачу цукру в кількості 140000,00 кг на суму 1022000,00 грн., у т.ч. ПДВ -170333,36 грн., підтверджується видатковими накладними від 17.11.2010 року №ПР-000622, від 10.11.2010 року №ПР-000577, від 10.11.2010 року №ПР-000578, від 11.11.2010 року №ПР-000586, від 11.11.2010 року №ПР-000587, від 13.11.2010 року №ПР-000599, від 13.11.2010 року №ПР-000600, від 16.11.2010 року №ПР-000598, від 12.11.2010 року №ПР-000694, від 13.12.2010 року №ПР-000743, від 13.12.2010 року №ПР-000747, від 03.12.2010 року №ПР-000707, податковими накладними від 09.11.2010 року №434, від 10.11.2010 року №436.

Перевезення цукру здійснювалось автотранспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними: від 17.11.2010 року №003009, від 11.11.2010 року №003004, від 11.11.2010 року №003005, від 10.11.2010 року №003003, від 10.11.2010 року №003001, від 13.12.2010 року №003012, від 16.11.2010 року №003250, від 13.11.2010 року №003007, від 03.12.2010 року №003011, від 02.12.2010 року №003010, від 13.11.2010 року №003006. Розрахунки проведені у повному обсязі, що підтверджується витягом з картки рахунку 63.1 «розрахунки з постачальниками».

Крім того, між позивачем та ТОВ "Дружні сходи" (Постачальником) було укладено договір купівлі-продажу від 31.05.2011 року, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити крупу гречану, просо, ячмінь та пшеницю у кількості та за ціною, вказаними в рахунках та накладних. Передача крупи гречаної у кількості 17750,00 кг , ячменю у кількості 80000,00 кг, пшениці у кількості 80000,00 кг, проса у кількості 35000,00 кг на загальну суму 801800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 133633,23 грн., підтверджується видатковою накладною від 31.05.2011 року №11, податковою накладною від 30.05.2011 року №30 та товарно-транспортними накладними: від 05.06.2011 року №001686, від 05.06.2011 року №001665, від 31.05.2011 року №001685, від 03.05.2011 року №001683, від 31.05.2011 року №001684, від 03.06.2011 року №001663, від 03.06.2011 року №001664, від 03.06.2011 року №001665 та від 03.06.2011 року №001664. Станом на 30.06.2012 року заборгованість відсутня, що підтверджується змістом акту перевірки (арк. акту перевірки 18).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем не доведено тієї обставини, що усі згадані товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт переміщення відповідних товарів від ТОВ "Агро Проперті", ПП "Фенікс Цукор", ТОВ "Призма 14" та ТОВ "Дружні Сходи" до ПП "Канон", не були надані позивачем ані під час проведення перевірки, ані після її закінчення та до моменту прийняття рішення контролюючим органом. Зокрема, з надісланих позивачем до Фастівської ОДПІ Київської області заперечень до акту перевірки від 20.11.2012 року №76-11/12 вбачається, що в якості додатків ПП "Канон" надало усі необхідні товарно-транспортні накладні в підтвердження факту отримання товару від зазначених підприємств.

Статтею 9 зазначеного Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Дослідженні судом першої інстанції первині документи по взаємовідносинах між позивачем та вищевказаними контрагентами відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, є первинними документами в розумінні закону.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також судом вірно встановлено, що не можна визнати законним і збільшення підприємству грошових зобов'язань з податку на прибуток, враховуючи наступне.

Так, у висновках акту перевірки не міститься вказівки на порушення підприємством пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Водночас, у розділі 3.1.2 описової частини акту перевірки міститься висновок про порушення ПП "Канон" даної норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до неправомірного включення у 2010 році до складу валових витрат підприємства 2531694,67 грн. Вказане порушення також пов'язане з викладеними обставинами щодо відсутності первинної транспортної документації.

Крім того, витрати, пов'язані з оплатою придбаних позивачем цукру та круп у ТОВ "Агро Проперті", ПП "Фенікс Цукор" та ТОВ "Призма 14", правомірно включені у 2010 році до складу валових витрат ПП "Канон", оскільки факт їх придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Висновок про порушення ПП "Канон" п. 138.10 ст. 138, ст. 144, ст. 145 Податкового Кодексу України пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких підприємство включило до складу витрат амортизацію капітальних витрат на поліпшення земель, що не пов'язані з будівництвом (група 2), а також амортизацію вартості будівель (група 3), у той час як за даними оборотно-сальдової відомості на балансі підприємства не має таких основних засобів.

З цього приводу у ході розгляду даної справи встановлено, що дійсно ПП "Канон" не має основних засобів другої та третьої групи за класифікацією, передбаченою ст.145 Податкового кодексу України.

Проте, станом на 01.04.2011 року згідно даних бухгалтерського обліку на балансі позивача обліковуються основні засоби групи 4 (машини та обладнання) та групи 5 (транспортні засоби) на загальну суму 1431313,00 грн..

Відповідно до п. 8.13 наказу ПП "Канон" від 31.03.2011 року №3 "Про затвердження Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку ПП "Канон" нарахування амортизації здійснюється із застосуванням методу прискореного зменшення залишкової вартості для об'єктів основних засобів 4 та 5 групи.

Згідно п.2 наказу від 01.04.2011 року №5 "Про нарахування амортизації" строк корисного використання для об'єктів основних засобів 4 та 5 груп становить 5 років.

Відповідно до п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України мінімально допустимі строки амортизації групи 4 (машини та обладнання) та групи 5 (транспортні засоби) становлять 5 років.

Підпунктом 145.1.2 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно "Розрахунків амортизації основних засобів" сума амортизаційних відрахувань за основними засобами 4 та 5 груп становить: за ІІ квартал 2011 року - 97779,56 грн.; за ІІІ квартал 2011 року - 129904,00 грн.; за ІV квартал 2011 року - 136634,00 грн.

Загалом, за період ІІ - IV квартал 2011 року нараховано амортизації 364317,00 грн., з яких включено до витрат на збут 97779,00 грн. та до собівартості реалізованих товарів та послуг - 266538,00 грн.

Згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно з п.5.11 ст.5 вищезгаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судом також враховується, що відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Крім того, постановою Білоцерківською об"єднаної державної податковою інспекцією Київської області державної податкової служби закрито кримінальне провадження №32013100080000014 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате 17.01.2013року щодо службових осіб ПП"Канон" у зв"язку з відсутністю в діях службвоих осіб ПП"Канон" складу кримінального правоворушення, передбаченого ч.2 ст.212 КК України.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, а також не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПП "Канон" належними та допустимими доказами підтвердив правомірність зобов"язань по податку на додану вартість та податку на прибуток. Відповідачем не доведено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" травня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: В.В. Євпак Є.М. Мацький

З оригіналом згідно: суддя _______ М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" липня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Канон" просп. Миру,21, кв.64,м.Житомир,10020

3- відповідачу Фастівська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби вул.Кірова, 28,м.Фастів,Київська область,08500