Ухвала суду № 32477220, 10.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2013 р. м. Київ К/9991/12849/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012

у справі № 2-а-2915/11/2170

за позовом Малого приватного підприємства «Таврія»

до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012, позовні вимоги Малого приватного підприємства «Таврія» (надалі - позивач, МПП «Таврія») до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області (надалі - відповідач, Нововоронцовська МДПІ Херсонської області) задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.02.2011 № 000022302 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 141 656,00 грн., в частині штрафних санкцій в сумі 35 414,00 грн.; скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.02.2011 № 0000032302 та № 0000012200. В решті позовних вимог було відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, Нововоронцовська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області, правонаступником якої є Бериславська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведення Нововоронцовською МДПІ Херсонської області позапланової виїзної перевірки МПП «Таврія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 складено акт від 15.02.2011 № 27/23/14129039, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.02.2011 № 0000022302 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 226 503,75 грн. (у тому числі: 181 203,00 грн. - за основним платежем, 45 300,75 грн. - штрафні санкції); від 25.02.2011 № 0000032302 про нарахування штрафних санкцій за платежем податок на прибуток у розмірі 2 542,00 грн.; від 25.02.2011 № 0000012200 про нарахування штрафних санкцій за порушення Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (надалі - Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

Підставою для здійснених донарахувань та застосування штрафних санкцій слугували наступні обставини:

- заниження задекларованої суми податку на прибуток за 1 квартал 2010 року в сумі 10 168,00 грн.;

- заниження задекларованих сум податку на додану вартість в сумі 181 203,00 грн.;

- наявність у бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості на загальну суму 314 280,00 євро згідно імпортного контракту від 28.01.2008 № 080250, укладеного з Акціонерним підприємством БОЕМА С.П.А. (Італія), що виникла внаслідок повної сплати МПП «Таврія» контрактної вартості товару і відсутності належно оформленої вантажної митної декларації (надалі - ВМД) типу ІМ-40 «Імпорт», що свідчить про незавершеність імпортної операції та порушення внаслідок цього встановленого законодавством строку (180 календарних днів) ввезення товару на територію України.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.11.2010 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів МПП «Таврія» у зв'язку з порушенням справи № 5/112-Б-10 про банкрутство.

Згідно п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України від 14.05.1992 № 2343-II «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») без застосування норм цього Кодексу.

Мова йде про погашення грошових зобов'язань, щодо яких кредитор звернувся із заявою про їх визнання у складі конкурсних кредиторських вимог, що виникли до порушення справи про банкрутство, та порядок визнання та обліку яких врегульовано положеннями ст. 7, п. 15 ст. 11, ст. 14 наведеного Закону.

Відповідно до абзацу 24 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу вимог п. 4 ст. 12 того ж Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства проводилась відповідачем за період з 01.01.2010 по 31.12.2010. Мораторій на задоволення вимог кредиторів було введено 05.11.2010.

Тобто, судами встановлено, що в частині податкових зобов'язань строк виконання настав до введення мораторію, в іншій частині - після порушення справи про банкрутство та введення мораторію.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки дія мораторію не поширюється на податкові зобов'язання, які виникли після його введення, та на штрафні санкції за їх невиконання, то податкові повідомлення-рішення є законними в частині, що стосується нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій, строк виконання яких настав до 05 листопада 2010 року, і необґрунтованими - в частині, що стосується нарахувань за зобов'язаннями та штрафних санкцій, які виникли після зазначеної дати.

Стосовно неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних термінів ввезення товару слід зазначити наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.01.2008 позивачем з Акціонерним підприємством БОЕМА С.П.А. (Італія) укладено контракт № 080250 на поставку позивачу обладнання для переробки овочів та фруктів - лінії стерилізації і асептичного наповнення томатної пасти, фруктового та овочевого пюре.

На виконання умов імпортного контракту та згідно виставленого контрагентом-нерезидентом рахунку-фактури від 12.09.2008 МПП «Таврія» здійснило розрахунки за придбане обладнання шляхом перерахування на рахунок продавця 314 280,00 євро.

Відповідно до відміток Чопської митниці на супроводжувальних документах, 20.09.2008 імпортне обладнання поступило на митну територію України, а 02.10.2008 - було передано на зберігання митному складу ПАПК «Тачанка», про що свідчить ВМД типу ІМ-74 «Митний склад» від 02.10.08 № 508010000/8/003485.

08.04.2009 вищевказане обладнання було переміщено на митний ліцензійний склад закритого типу МПП «Таврія» згідно ВМД ІМ-74 «Митний склад» від 08.04.09 № 508010000/9/001096.

Згідно висновків Нововоронцовської МДПІ Херсонської області по ввезеному за вищевказаним контрактом обладнанню позивачем не завершено митне оформлення, про що свідчить відсутність ВМД типу ІМ-40 «Імпорт» та наявність дебіторської заборгованості у сумі 314 280,00 євро.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Статтею 4 вищезазначеного Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Отже, пеня підлягає стягненню саме за порушення термінів, передбачених ст.ст. 1 і 2 вказаного Закону, у даному випадку, за здійснення поставки товару нерезидентом з перевищенням 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Статтею 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту визначено момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктом 23 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Митний кодекс України), передбачено, що переміщення товарів через митний кордон України визначається як ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщення їх митною територією України транзитом.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття «пропуск товарів через митний кордон України», що означає дозвіл митного органу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п. 35 ст. 1 Митного кодексу України).

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних підчас митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі та транзиту через її територію товарів.

Відповідно до п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 547, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, вантажна митна декларація є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

Правовий аналіз зазначених норм законодавства дає підстави вважати, що оформлена вантажна митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, а є документом (заявою), що містить відомості про товар та засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товару у визначений митний режим і підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Враховуючи, що визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем, датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону України товаром.

Відповідно до ст.ст. 212-214 Митного кодексу України митний склад - це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів та без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання; можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі; товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту.

Оскільки товар за вищевказаним імпортним контрактом надійшов на митну територію України 20 вересня 2008 року, і зберігається в режимі митного складу у межах строку, визначеного ст. 214 Митного кодексу України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що в діях позивача не вбачається порушень ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні імпортного контракту від 28.01.08 № 080250, а тому відсутні підстави для нарахування позивачу пені в сумі 485 262,16 грн. та винесення податкового повідомлення-рішення від 25.02.2011 № 0000012200.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області, правонаступником якої є Бериславська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби, залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 у справі № 2-а-2915/11/2170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Пилипчук Н.Г. (підпис) Шипуліна Т.М.