Ухвала суду № 32477218, 15.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2013 р. м. Київ К-59676/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., за участю секретаря Гончар Н.О.та представниківпозивача Литвиненка І.Д.відповідача Головатюка В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 у справі № 07/3432а за позовомДержавної податкової інспекції в Звенигородському районідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта»простягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Звенигородському районі звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» про стягнення 73 673,01 податкового боргу.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 02.10.2008 позов задоволено частково, стягнуто за рахунок активів ТОВ «Агропроморбіта» в доход бюджету через Державну податкову інспекцію у Звенигородському районі 830,70 грн. податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб, в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 постанову Господарського суду Черкаської області від 02.10.2008 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ДПІ в Звенигородському районі про стягнення з ТОВ «Агропроморбіта» за рахунок активів податковий борг у сумі 72 842,31 грн.

У касаційній скарзі ТОВ «Агропроморбіта», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 скасувати, а постанову Господарського суду Черкаської області від 02.10.2008 залишити без змін.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ в Звенигородському районі, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 - без змін.

Крім того, позивачем подано клопотанням про заміну Державної податкової інспекції в Звенигородському районі її правонаступником - Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості поданого позивачем клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у лютому-березні 2008 року позивач провів виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Агропроморбіта» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складено акт від 14.03.2008 р. №206/23-018/21356592.

В акті перевірки було зазначено про порушення відповідачем: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.пп.5.3.2 та 5.3.3 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.1.2 п. 8.1, п.8.3, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого відповідач занизив податок на прибуток за перший квартал 2007 р. на 11 064,00 грн., за перше півріччя 2007 р. на 14 768,00 грн., за три квартали 2007 р. на 19 075,00 грн. та за 2007 р. на 13 093,00 грн.; пп.4.5.1 п.4.5 ст.4, пп.7.2.1 та пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого відповідач занизив чисту суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 28 524 грн.; ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, в результаті чого відповідачу було донараховано 276,90 грн. податку з доходів фізичних осіб.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 0001301701/0 від 24.03.2008 про визначення відповідачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 830,70 грн., у тому числі 276,90 грн. - основного платежу та 553,80 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000132301/0 від 26.03.2008 про визначення відповідачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 26557,80 грн., у тому числі 20 061,00 грн. - основного платежу та 6496,80 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000142301/0 від 26.03.2008 про визначення відповідачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 46 286,50 грн., у тому числі 28 524,00 грн. - основного платежу та 17 762,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що фактично відповідачем не були отримані податкові повідомлення-рішення від 26.03.2008 р. № 0000132301/0 та № 0000142301/0, а тому визначені за ними податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість не є узгодженими і, відповідно, не є податковим боргом, у погашення якого за рішенням суду можуть бути стягнуті активи відповідача.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем були отримані податкові повідомлення-рішення № 0000132301/0 від 26.03.2008 та № 0000142301/0 від 26.03.2008, а тому визначені за ними податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є узгодженими і, відповідно, є податковим боргом.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0001301701/0 від 24.03.2008 позивач вручив директору ТОВ «Агропроморбіта» Головатюку В.І. 27.03.2008 під розписку, що підтверджується корінцем цього податкового повідомлення-рішення і самим Головатюком В.І.

Податкові повідомлення-рішення від 26.03.2008 за №0000132301/0 і №0000142301/0 позивач 26.03.2007 надіслав на адресу відповідача поштою рекомендованим листом за № 174630 з повідомленням про вручення.

У відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент спірних правовідносин) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно п.1.10 ст.1 названого Закону податкова вимога це - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 названого Закону).

Податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу (пп.6.2.2 п.6.2 ст.6 названого Закону).

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пп.6.2.3 п.6.2 ст.6 названого Закону).

У відповідності до пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 названого Закону податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Порядок встановлення дошок податкових повідомлень визначається центральним податковим органом.

Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що розглядаючи спір про стягнення податкового боргу, ані суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не встановили, чи надсилалися податковим органом платнику податків (ТОВ «Агропроморбіта») податкові вимоги про погашення суми податкового боргу відповідно до порядку, встановленого вищевказаними нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити заміну позивача (Державної податкової інспекції в Звенигородському районі) його правонаступником - Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроморбіта» задовольнити частково.

3. Постанову Господарського суду Черкаської області від 02.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний