Ухвала суду № 32477120, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/73909/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року

у справі №2а-1563/09/0870

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (надалі - ПАТ «Запоріжгаз»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі)

про визнання протиправним та про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 21.10.2008р. №0000440805/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2009р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012р., позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 21.10.2008р. №0000440805/0.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції і прийняття нового рішення про відмову в позові повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідачем також було заявлено клопотання про здійснення заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПАТ «Запоріжгаз» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.02.2007р. по 13.10.2008р., про що складено акт №203/08-05/03345716 від 13.10.2008р.

За наслідками перевірок прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2008р. №0000440805/0, яким позивачеві визначено зобов'язання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 10% у сумі 150467,19грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по ПДВ.

Так, під час перевірки встановлено, що постановою господарського суду Запорізької області по справі №23/361-АП від 12.12.2005р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006р., скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000310302/0 від 07.07.2004р. в частині донарахування позивачеві 1536085,35грн., а в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (основного платежу) у розмірі 2273873,42грн., вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Отже, податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 2273873,42грн., яке визначено контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням №0000310302/0 від 07.07.2004р. вважається узгодженим 21.04.2006р., тобто в день винесення ухвали Запорізьким апеляційним господарським судом по справі №23/361-АП.

Разом з тим, 20.04.2004р. господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі №21/84 про банкрутство ПАТ «Запоріжгаз» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, і відповідач СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі не застосовувала заходів щодо стягнення з позивача узгодженого податкового зобов'язання та не провадила нарахування штрафних санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, - до винесення 07.04.2008р. господарським судом Запорізької області по справі №21/84 ухвали про залишення без розгляду заяви про порушення справи про банкрутство ВАТ «Запоріжгаз».

В подальшому, за наслідком закриття справи про банкрутство, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі 26.06.2008р. направила ПАТ «Запоріжгаз» першу податкову вимогу №1/13 на суму 4732355,48грн., у т.ч. 2273873,42грн. - заборгованість по податку на додану вартість. Крім того, 30.07.2008р. направлено позивачеві другу податкову вимогу № 2/15 на суму 4733965,72грн., у т.ч. 2273873,42грн. - заборгованість по податку на додану вартість та 1657,99грн. - пеня.

Посилаючись на те, що узгоджене ПАТ «Запоріжгаз» податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 2273873,42грн. своєчасно не було погашене, та з урахуванням вимог п.п.17.1.7. п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Проте, в ході судового розгляду справи встановлено, що ПАТ «Запоріжгаз» за платіжними дорученнями №3302 від 31.07.2008р. та №3625 від 28.08.2008р. було перераховано до державного бюджету 1505255грн. податку на додану вартість за липень 2008р. по строку сплати до 01.09.2008р. Однак, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі безпідставно змінила цільове призначення вказаних вище платіжних доручень, в яких зазначено: «податок на додану вартість за липень 2008р. по строку 01.09.2008».

При цьому, за результатами перевірки з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ПАТ «Запоріжгаз», податковим органом було складено акт №203/08-05/03345716 від 13.10.2008р., яким безпідставно встановлено порушення з боку підприємства п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна оплата узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість по строку сплати до 01.09.2008р. у сумі 1505255,00грн. із затримкою до 30 календарних днів.

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним та таким, що прямо суперечить нормам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як визначено п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час правовідносин, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу».

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011р. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність.

Разом з тим, оскільки правовідносини щодо розподілу сплачених сум відповідно до призначення платежу виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, судами обґрунтовано для вирішення вказаного спору застосовувались норми Закону України України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинниий на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено обмеження стосовно реалізації права власника на розпорядження його власністю. Згідно з п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.16.3 ст.16 вказаного Закону виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення та перерахування сум податку. Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 зазначеної норми права платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності, крім винятку, якщо ще обумовлено суспільною необхідністю, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав суб'єктів господарювання.

Отже, цілком правомірно, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що на час виникнення правовідносин не було передбачено права у податкового органу за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) направляти кошти такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі її процесуальним правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов