Ухвала суду № 32477115, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2013 р. м. Київ К-31040/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя

на постанову Господарського суду Донецької області від 17.06.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010

у справі № 41/339а ( 41/339а/5006 )

за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 17.06.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 10.10.2006 № 0007862342/0. Присуджено позивачеві з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн.

Жовтнева МДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 3379,5 грн., у тому числі 2253 грн. основного платежу та 1126,5 грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 29.09.2006 № 1667/23-2/33760279, про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту у листопаді, грудні 2005 року, лютому, березні 2006 року сум податку на додану вартість, сплачених за операціями з придбання у ТОВ «Вектор Азов» робіт з ремонту теплотрас, ізоляцій теплотрас на трубопроводах.

Позиція по даткового органу полягає в тому, що у позивача відсутнє право на податковий кредит за операціями з придбання у ТОВ «Вектор Азов» робіт, оскільки такі операції не були спрямовані на реальні правові наслідки. Висновок про нереальний характер господарських операцій обґрунтований податковим органом порушеннями цим підприємством вимог закону щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності (непричетністю особи, яка зареєстрована керівником цього підприємства, до створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція в касаційній скарзі.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податку (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Закону при формуванні податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту за операціями з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушення таким контрагентом правил створення підприємства, ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного виконання господарських операцій з придбання ремонтних робіт у ТОВ «Вектор Азов», в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема фактичне виконання робіт підтверджено податковими накладними, актами прийому виконаних підрядних робіт, довідками вартості виконаних робіт, рахунками тощо.

Зважаючи на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 17.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло