Ухвала суду № 32477107, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2013 р. м. Київ К-29687/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010

у справі № 2а-5139/09/9/0170

за позовом Комунального підприємства «Петрівське виробниче управління по житлово-комунальному господарству»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі АР Крим від 25.11.2008 № 0001572301/0 про визначення Петровському виробничому управлінню по житлово-комунальному господарству податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету в сумі 17166,21 грн. та штрафних санкцій в сумі 9093,11 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн.

Джанкойська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, у загальній сумі 26939,32 грн., у тому числі 17166,21 грн. основного платежу та 9773,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій (із них 8583,11 грн. штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та 1190,00 грн. - на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 цього Закону за неподання розрахунку збору у встановлений законом строк), слугували висновки перевірки, викладені в акті від 13.11.2008 № 1745/23-1/05520425, про порушення позивачем вимог ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ та п. 131 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 № 115.

Порушення полягали в тому, що позивач, будучи платником єдиного податку, у період з 01.07.2005 по 30.06.2007 не нарахував та не сплатив збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, в сумі 17166,21 грн., незважаючи на те, що п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98 не звільняє суб'єкта малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, від сплати такого збору. Цей Указ передбачає лише звільнення такої особи від сплати збору за спеціальне використання природних ресурсів, який не є тотожним збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету. Також порушення полягало в тому, що позивач не подав розрахунків збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за ІV квартал 2005 року, I-IV квартали 2006 року та I-II квартали 2007 року.

Із травня 2005 року позивач зареєстрований платником єдиного податку.

27.06.2008 позивач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами № 2811 - геологічне вивчення, в т.ч. дослідно-промислова розробка ділянки «Петровська-2» Північно-Сиваського родовища, що знаходиться в Красногвардійському районі АР Крим с.Петрівка, свердловини прісних підземних вод № 1757, № 1934, № 1947. Мета надрокористування - геологічне вивчення, в т.ч. дослідно-промислова розробка із затвердженням запасів підземних вод в ДКЗ України з метою господарсько-питного водопостачання с.Петрівка.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку.

Суди попередніх інстанцій, застосувавши ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», правильно погодились з доводами податкового органу про те, що збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, є окремим збором, що не входить до визначеного в п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98 переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), платниками яких не є суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок.

Разом з тим суд касаційної інстанції знаходить також обґрунтованими висновки судів про недоведеність податковим органом виникнення у позивача обов'язку здійснювати відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за ІV квартал 2005 року та I-II квартали 2006 року

Виходячи зі змісту ст.ст. 1, 4, 19 Кодексу України про надра надрокористувач може приступити до користування надрами виключно після отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем не доведено факту користування позивачем надрами до часу отримання спеціального дозволу - до 27.06.2008, що виключає висновок про виникнення у останнього обов'язку здійснювати згідно з вимогами ст. 28 Кодексу України про надра плату за користування надрами у вигляді відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за ІV квартал 2005 року та I-II квартали 2006 року.

Враховуючи наведене, а також виходячи з положень п. 131 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 № 115, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів про обов'язок позивача подавати розрахунки такого збору за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному кварталу, починаючи з ІІІ кварталу 2006 року. Відповідно, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо неподання позивачем розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за ІІІ-ІV квартал 2006 року та І-ІІ квартал 2007 року, є правильними висновки судів про правомірне застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, що загалом становить 680 грн.

Також суди попередніх інстанцій, застосувавши п. 3.1, п. 3.2 Інструкції про порядок справляння зборів за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23.06.1999 № 105/309 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.07.1999 за № 474/3767, якими визначається об'єкт обчислення збору за геологорозвідувальні роботи, порядок визначення обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин за квартал, а також положення Інструкції щодо заповнення форми № 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату України від 30.09.1997 № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.10.1997 за № 480/2284, якими визначено порядок звітування водокористувачів, що одночасно забирають воду при водобуванні корисних копалин і водовідливі, дійшли висновку про недоведеність податковим органом обґрунтованості здійсненого розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи.

Зокрема суди встановили, що в акті перевірки та доданому до акту перевірки розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи відсутні посилання на те, чи є родовище «Петровське-2» єдиним джерелом водопостачання для позивача, чи отримує позивач воду іншої категорії чи вода зібрана із природних водних об'єктів, вказавши при цьому на ненадання податковим органом інших доказів, які б містили таку інформацію.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, в сумі 17166,21 грн. основного платежу та 9093,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло