Ухвала суду № 32477098, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2013 р. м. Київ К/9991/2217/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.02.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010

у справі № 2а-12557/09/2570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат»

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.02.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 № 0000182301/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витратив сумі 85,00 грн.

Ніжинська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.72 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 31.01.2006 № 0000182301/0 бюджетного відшкодування за 11 місяців 2005 року в сумі 215973,72 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 25.01.2006 № 68/01-221/23-00373942, про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у заявленні до бюджетного відшкодування у листопаді 2005 року від'ємного значення, розрахованого внаслідок врахування податкового кредиту, сформованого із сум податку на додану вартість, що сплачені у податкових періодах, що передували жовтню 2005 року.

Позиція податкового органу полягає в тому, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює тим сумам податку на додану вартість, що фактично сплачені отримувачем товарів у попередньому звітному податковому періоді постачальникам таких товарів та включені до податкового кредиту у цьому ж попередньому періоді, у даному випадку жовтні 2005 року.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правильно не погодились з такою позицією податкового органу, оскільки вона суперечить положенням п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими передбачався порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на час виникнення спірних відносин.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобов'язання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (п.п.«а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

З наведених норм Закону випливає, що податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується не тільки за рахунок сум податку, що фактично сплачені отримувачем товару його постачальникам у попередньому податковому періоді, що передує звітному. Правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у будь-якому попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар та сформовано податковий кредит.

Отже, Закон не пов'язує право на бюджетне відшкодування у поточному звітному періоді лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому ж попередньому періоді, та з формуванням, у зв'язку з цим, податкового кредиту у цьому ж попередньому податковому періоді, а лише обмежує суми від'ємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів, проведеною в будь-якому з попередніх звітних періодів.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло