Ухвала суду № 32477096, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2013 р. м. Київ К/9991/68675/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Соколов М.В.,

відповідачів - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012

у справі № 2а-9766/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-туристичний центр в Парковом"

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

2. Державної податкової інспекції в м. Ялта Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.07.2010 № 0001124002/0.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права.

В судове засідання з'явилися представники позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень, лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2009 року, січні 2010 року з врахуванням додаткових матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування ПДВ з бюджету.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 238/07-00/35003031 від 15.07.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем.1.8 ст. 1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.10, п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97, що виявилось у завищенні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів: за січень 2010 року -1 626 829,00 грн., за лютий 2010 року - 1 414 755,00 грн.

Перевіркою встановлено, що до складу бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010 року включено від'ємне значення податку за грудень 2009 року. До складу бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2010 року включено від'ємне значення податку за січень 2010 року. Від'ємне значення склалося за рахунок операцій, які було здійснено з ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг".

Висновки податкового органу засновані на даних зустрічних перевірок контрагентів позивача. Так, згідно цих даних позивачем у грудні 2009 року та січні 2010 року були отримані товари (послуги) від ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг".

Відповідно до матеріалів справи (дозволів на виконання будівельних робіт, актів готовності об'єктів до експлуатації, довідки про вартість виконаних підрядних робіт), ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" (підрядник) на замовлення ТОВ "Еколого-туристичний центр в Парковом" виконано підрядні роботи з будівництва об'єктів.

Згідно даних, отриманих відповідачем за наслідками проведених зустрічних перевірок, ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг"у вказаних взаємовідносинах є посередником, постачальником є ТОВ "Імпульс". Однак, вказане товариство за юридичною адресою не знаходиться. У зв'язку з цим, податковою інспекцією було зроблено висновок про те, що податкові накладні, видані від імені ТОВ "Імпульс" на постачання товарів ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг", які були в подальшому реалізовані на адресу позивача, не можуть бути прийняті у підтвердження права останнім на отримання бюджетного відшкодування.

На підставі даних акта перевірки, податковим органом 20.07.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001124002/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість на 3 041 584,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім правомірно сформовано податковий кредит та визначено бюджетне відшкодування по господарським операціям з ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" за грудень 2009 року в сумі 1 626 829,00 грн. та за січень 2010 року в сумі 1 414 755,00 грн.

Однак, рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладене, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Проте, суд в кожному конкретному випадку має перевіряти факт надмірної сплати податку на додану вартість платником, який підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, оскільки з ним Закон пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

По даній справі судами першої та апеляційної інстанцій, при визнанні податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість протиправним, та відповідно, наявності права у позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 року в сумі 1 626 829,00 грн. та за січень 2010 року в сумі 1 414 755,00 грн., не досліджено та не здійснено аналізу платіжних доручень, податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість постачальнику в ціні придбаних товарів; не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль