Ухвала суду № 32476940, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/15258/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012р.

у справі №2270/8424/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан-Вільський кар'єр» (надалі - ТОВ «Майдан-Вільський кар'єр»)

до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області (надалі - ДПІ у Полонському районі Хмельницької області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Полонському районі Хмельницької області №0000772301 від 20.06.2011р. в частині донарахування на прибуток у розмірі 219356грн. та штрафних санкцій по взаємовідносинам позивача із ЗАТ «Харківський плитковий завод».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011р. залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012р., позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Полонському районі Хмельницької області №0000772301 від 20.06.2011р.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом у період з 11.05.2011р. по 24.05.2011р. проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Майдан-Вільський кар'єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., про що складено акт №437\231-36009598 від 31.05.2011р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення п.п.1.22.1.п.1.22 ст.1, п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 п.п.5.2.1 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся у сумі 289730грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772301 від 20.06.2011р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 289730грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 72131,50грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірною є оцінка сторонами факту взаємовідносин позивача з ПАТ «Харківський плитковий завод», щодо попередньої оплати за шихту останнім, як вважає відповідач і здійснення безпроцентної позики, як вважає позивач, що відповідно і визначає правильність визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Майдан-Вільський кар'єр» (продавець) та ЗАТ «Харківський плитковий завод» (покупець) було укладено договір поставки №1 від 01.01.2010р. шихти. Пунктом 3.1 цього договору визначено, що оплата проводиться покупцем в об'ємі поставки партії товару не пізніше 15 днів з часу поставки на умовах обумовлених розділом 2 договору на підставі отриманого рахунку-фактури, який виписується постачальником.

Крім того, між вказаними сторонами укладено договір про надання безпроцентної позики №57 від 23.01.2009р., за умовами якого ЗАТ «Харківський плитковий завод» - позикодавець надає ТОВ «Майдан-Вільський кар'єр» - позичальник, а останній приймає грошові кошти у розмірі 4000000грн. Додатковою угодою до цього договору від 30.12.2009р. збільшено суму позики до 6000000грн. і визначено строк дії договору до 31.12.2011р.

Листом №4877\1 від 06.10.2010р. ЗАТ «Харківський плитковий завод» повідомив позивача про помилку у платіжних дорученнях за вересень 2010р., так як у перерахованих платіжних дорученнях за вересень 2010р. на суму 1052910грн. призначення платежу слід читати: «Надання безпроцентної позики за договором №57 від 23.01.2009 року без ПДВ».

З листів «ОТП Банк» №70-1/1124 від 15.06.2011р. та №12-27-12-4/8141 від 19.10.2011р. і додатків до них вбачається, що банк за дорученням ЗАТ «Харківський плитковий завод» вніс зміни, щодо призначення платежу, як кредитове інформаційне повідомлення з відображенням цих уточнень у реєстрі кредитових платежів від 21.10.2010р., оскільки клієнтом банку (ЗАТ «Харківський плитковий завод») 21.10.2011р. було надане уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу» в платіжних дорученнях на користь отримувача ТОВ «Майдан-Вільський кар'єр» на загальну суму 1052910грн. на підставі листа платника в порядку і на умовах, встановлених в Договорі №408\1 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг від 13.10.2008р.

Також, листом Національного Банку України №47-110\12412 від 07.09.2011р. проінформовано ДПІ у Полонському районі, що відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку. Згідно з вимогами пункту 1.19 глави І Інструкції банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом. Інформація ДПІ у Полонському районі стосовно «ОТП Банк», прийнята до відома.

Отже, судами встановлено, що у період з 01.09.2010р. по 29.09.2010р. ЗАТ «Харківський плитковий завод» помилково у платіжних дорученнях адресованих позивачеві, було вказане інше призначення платежу, який повинен був бути: «Надання безпроцентної позики за договором №57 від 23.01.2009 року без ПДВ», про що було проінформовано банк, який це виправив.

При цьому, актом звірки взаємних розрахунків по договору, про надання безпроцентної позики №57 від 23.01.2009р., яка проведена позивачем і ЗАТ «Харківський плитковий завод» підтверджується факт зарахування у вересні місяці 2010р., як позики платежів на суму 1052910грн.

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що допущена помилка ЗАТ «Харківський плитковий завод» у призначенні платежу та подальші дії контрагентів не суперечать нормам чинного законодавства, що також вбачається і зі змісту листа Національного Банку України №25-113/1506-9580 від 26.09.2005р., яким визначено, що питання щодо внесення змін до реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки п. 1.24 глави 1 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» визначено, що спори між платниками і отримувачами коштів з питань проведення розрахунків вирішуються ними без участі банків. Тобто, в даному випадку, клієнт (ЗАТ «Харківський плитковий завод») наділений правом виправлення допущеної ним помилки, що у свою чергу жодним чином не покладає обов'язок нести за це відповідальність на позивача.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що висновки ДПІ у Полонському районі Хмельницької області про порушення позивачем вимог п.п.1.22.1.п.1.22 ст.1, п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 п.п.5.2.1 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, відповідно висновки податкового органу щодо заниження податку на прибуток у сумі 289730грн. є необґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області - залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов