Ухвала суду № 32476938, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2013 р. м. Київ К/9991/62379/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Майєр К.В.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012

у справі № 2а-5243/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.12.2010 № 0011342310/0 та № 0011352310/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ. Р.Груп» за період з 01.01.2008 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт № 1068/23-10/34729203 від 14.12.2010, в якому встановлено порушення позивачем положень підпункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік на суму 41 666,00 грн. та підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 263 986,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення № 0011352310/0 від 30.12.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62 449,00 грн., з яких 41 666,00 грн. - основного платежу та 20 833,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та № 0011342310/0 від 30.12.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 395 980,00 грн., з яких 263 986,00 грн. - основного платежу та 131 994,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем підтверджено факт здійснення господарських операцій належно оформленими документами, віднесення валових витрат здійснене у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому висновок відповідача щодо заниження сум податку на прибуток є безпідставним та таким, що не відповідає нормам закону. Також, суди дійшли висновку, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після складення відповідних накладних, які засвідчують факт виконання робіт на підставі укладеного договору.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» був укладений договір № 01/06/09 від 01.06.2009 на проведення робіт з обслуговування спеціальних конструкцій типу Біг-Борд (6х3), що розміщені в м. Києві.

Даний Договір, Додаток № 1 від 01.09.2008 (протокол погодження про договірну ціну на надання послуг з обслуговування рекламних щитів ТОВ «Октагон-Аутдор») та Додаток № 1 від 01.09.2008 (перелік рекламних конструкцій) були укладені на підписані в м. Києві від імені та за дорученням керівника ТОВ «Октагон-Аутдор» заступником генерального директора - Храмовою К.О. та директором ТОВ «С.Дж.Р. Груп» - ОСОБА_5

Згідно акта перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначений договір є нікчемним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідальність внутрішній волі особи, що укладала правочин.

Даний висновок зроблений податковим органом, посилаючись на те, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» - ОСОБА_5

Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_5 є формально засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп», ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував.

Однак, суди попередніх інстанцій відхилили наведені докази.

За змістом ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Отже, колегія суддів вважає, що судам попередніх інстанцій необхідно було поставити питання про проведення експертного дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак підроблення підпису директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» - ОСОБА_5 в договорі та податкових накладних, оскільки встановлення даної обставини має важливе значення для правильного вирішення даної справи, зокрема, щодо правомірності включення позивачем сум до складу валових витрат та податкового кредиту на підставі вказаних податкових накладних.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль