Ухвала суду № 32476936, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/25736/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2011р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012р.

у справі №2270/13372/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектрокомплект» (надалі - ТОВ «Укрелектрокомплект»)

до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (надалі - Хмельницька МДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Хмельницької МДПІ від 26.05.2011р. №0000482310/0/242 та №0000522310/0/243.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2011р. залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012р., позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Хмельницької МДПІ від 26.05.2011р. №0000482310/0/242 та №0000522310/0/243.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом на підставі направлень №193 від 21.03.2011р. та №257 від 15.04.2011р. проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укрелектрокомплект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р., про що складено акт №596/230/30876466 від 04.05.2011р.

Крім того, на підставі направлення від 20.05.2011р. № 319 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрелектрокомплект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р., про що свідчить акт №704/230/30876466 від 25.05.2011р.

Висновками зазначених перевірок, зокрема, вказано на порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 6.3.3 «е» п. 6.3 ст. 6, п.п 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, податковий орган вказав, що операції з придбання товарів у ПП «Кармін», ТОВ «Дніпроелектрокомплекс», ПП «Авалон Д», ТОВ «СВ Днепр», ТОВ «Астарта К», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Слеп Фактура» не здійснювались в межах господарської діяльності позивача, товарно-майновий характер таких операцій документально не підтверджено та що операції лише відображено шляхом проведення по регістрах бухгалтерського та податкового обліку так як зазначене не відповідає обставинам справи та доказам на їх підтвердження.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.05.2011р. №0000482310/0/242 та №0000522310/0/243.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Укрелектрокомплект» в період з 08.12.2009р. по 01.08.2010р. мало взаємовідносини із постачальниками: ПП «Кармін», ТОВ «Дніпроелектрокомплекс», ПП «Авалон Д», ТОВ «СВ Днепр», ТОВ «Астарта К», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Слеп Фактура», ПП «Міканіт», ПП «Альта Віста».

Господарська діяльність із зазначеними контрагентами підтверджуються укладеними договорами:

- договором поставки від 29.04.2010р. №24/04/10У, укладеним між позивачем та ТОВ «Астра - К», за умовами якого останнє постачало на адресу ТОВ «Укрелектрокомплект» комплектуючі до електрообладнання, асортимент та кількість яких визначається в накладних, що додаються до договору;

- договором поставки від 02.02.2010р. №02.2/02/10У укладеним між позивачем та ТОВ «Слеп Фактура», за умовами якого останнє постачало на адресу ТОВ «Укрелектрокомплект» комплектуючі до електрообладнання, асортимент та кількість яких визначається в накладних, що додаються до договору;

- договором поставки від 26.05.2011р. №26-2/05/10У, укладеного між позивачем та ТОВ «Дніпроелектрокомплекс», за умовами якого останнє постачало на адресу ТОВ «Укрелектрокомплект» комплектуючі до електрообладнання, асортимент та кількість яких визначається в накладних, що додаються до договору;

- договором поставки від 31.05.2010р. №27-1/05/10У, укладеного між позивачем та ПП «Авалон Д», за умовами якого останнє постачало на адресу ТОВ «Укрелектрокомплект» комплектуючі до електрообладнання, асортимент та кількість яких визначається в накладних, що додаються до договору;

- договору поставки від 18.05.2010р. №26-1/05/10У, укладеного між позивачем та ТОВ «СВ Днепр», за умовами якого останнє постачало на адресу ТОВ «Укрелектрокомплект» комплектуючі до електрообладнання, асортимент та кількість яких визначається в накладних, що додаються до договору;

- договором поставки від 01.08.2010р. №01.3/01/10У, укладеного між позивачем та ТОВ «Віктрейд ЛТД», за умовами якого останнє постачало на адресу ТОВ «Укрелектрокомплект» комплектуючі до електрообладнання, асортимент та кількість яких визначається в накладних, що додаються до договору;

- договору поставки від 28.01.2010р. № 01.2/01/10У, укладеного між позивачем та ПП «Міканіт», за умовами якого останнє постачало на адресу ТОВ «Укрелектрокомплект» комплектуючі до електрообладнання, асортимент та кількість яких визначається в накладних, що додаються до договору;

- договором поставки від 08.12.2009 року № 41.1/12/09У, укладеного між позивачем та ТОВ «Віктрейд ЛТД», за умовами якого останнє постачало на адресу ТОВ «Укрелектрокомплект» комплектуючі до електрообладнання, асортимент та кількість яких визначається в накладних, що додаються до договору.

Про фактичне виконання вищезазначених договорів свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Отже, позивач при формуванні валових витрат та податкового кредиту з ПДВ відповідних періодів використовував і документи бухгалтерського обліку, складені на виконання договорів із ПП «Кармін», ТОВ «Дніпроелектрокомплекс», ПП «Авалон Д», ТОВ «СВ Днепр», ТОВ «Астарта К», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Слеп Фактура».

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, судами встановлено, що на момент укладення угод між позивачем та вказаними вище контрагентами, а також на час виконання цих угод, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих ТМЦ, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов