Ухвала суду № 32476925, 16.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2013 р. м. Київ К/9991/77146/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В. Голубєвої Г.К.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року

у справі № 2а-6901/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби,

за участю Прокуратури Миколаївської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000130040 від 04 травня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ СП «Нібулон» судовий збір в розмірі 102,60 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ СП «Нібулон» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період: липень 2008 року, вересень, листопад та грудень 2010 року, за результатами якої складно акт № 449/40/14291113 від 20 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000130040 від 04 травня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 32 894 263,03 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), пунктів 5.9.2, 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Шер К», Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТА», Приватним підприємством «Ространсагро», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельфа-М», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бліц», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вамарт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Селена Юг», Приватним підприємством «Благодатне», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехремстрой», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕС-ЮГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромарин-М», Товариством з обмеженою відповідальністю «Софтлайн Інтернешнл», Приватним підприємством «Онікс-Опт», Приватним підприємством «Гмирянське», Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРИДІАН СА», Приватним підприємством «Светолюкс-Николаев», Товариством з обмеженою відповідальністю «Нордстар», Приватним підприємством «Агросоюз-Юг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Авітал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Альфа», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес-Трейдінг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркаба», Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімус», Сільськогосподарським виробничим закритим акціонерним товариством «Рос Агро», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрексім», Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, з огляду на відсутність факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемність правочинів, укладених між ТОВ СП «НІБУЛОН» та вказаними контрагентами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів зустрічних перевірок вказаних суб'єктів господарювання, якими встановлено порушення особами своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, а також відсутність у них основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів, складських та торгівельних приміщень, сировини та матеріалів, необхідних для здійснення основного виду діяльності.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказані положення Закону № 168/97-ВР кореспондуються з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України.

Як встановлено судами, ТОВ СП «Нібулон» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у контрагентів товарів, робіт та послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи документи на зберігання, переміщення сільськогосподарської продукції від постачальників до ТОВ СП «НІБУЛОН» та подальшу її реалізацію на експорт.

При цьому колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність спірних договорів з підстав, встановлених актами зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем в охоплений перевіркою період правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Голубєва Г.К.