Ухвала суду № 32476922, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/4924/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року

у справі №2а-1969/08/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техарм» (надалі - ТОВ «Техарм»)

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (надалі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У серпні 2008р. позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0005362321/4 від 14.08.2008р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2009р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011р., позов було задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0005362321/4 від 14.08.2008р. Судовий збір у сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на судами порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції і прийняття нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Техарм» з питань дотримання податкового законодавства, зокрема відносин з ПП «АПЕГЗ» за період з 14.04.2004р. по 31.08.2007р., про що складено акт №2494/23209/19332733 від 01.11.2007р.

В ході перевірки вказано на те, що у грудні 2004р. та січні 2005р. позивачем отримано податкові накладні від ПП «АПЕГЗ» - юридичної особи, державна реєстрація якої визнана недійсною та скасованою з моменту її реєстрації, а також визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37653996 з моменту реєстрації і сума податку на додану вартість не була внесена до бюджету. На підтвердження зазначених обставин, вказано на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19.01.2006р., яким визнано недійсним статут ПП «АПЕГЗ», зареєстрований 14.04.2004р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, (реєстраційний номер №39984) з моменту його реєстрації, а також свідоцтво про реєстрацію ПП «АПЕГЗ» платником податку на додану вартість №37653996 з моменту реєстрації.

На підставі вказаних висновків прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005362321/4 від 14.08.2008р., яким позивачеві визначено суму податку на додану вартість у розмірі 16638,00грн., в т.ч. 11092,00грн. основний платіж та 5546,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «АПЕГЗ» було укладено усну угоду, відповідно до якої ПП «АПЕГЗ» (продавець) реалізував, а позивач (покупець) придбав диски керамічні, заготівки деталей. Вказана операція купівлі-продажу відбулася протягом листопада 2004р. - січня 2005р. та підтверджується накладними: №2211/586 від 22.11.2004р. на суму 3000,00грн. (в т.ч. ПДВ 500,00грн.), №0712/587 від 07.12.2004р. на суму 9030,00грн. (в т.ч. ПДВ 1505,00грн.), №1312/629 від 13.12.2004р. на суму 15720,00грн. (в т.ч. ПДВ 2620,00грн.), №1512/640 від 15.12.2004р. на суму 3000,00грн. (в т.ч. ПДВ 500,00грн.), №0601/746 від 06.01.2005р. на суму 14 010,00грн. (в т.ч. ПДВ 2335,00грн.), №1401/746 від 14.01.2005р. на суму 12 972,00грн. (в т.ч. ПДВ 2162,00грн.), №1701/750 від 17.01.2005р. на суму 8 820,00грн. (в т.ч. ПДВ 1470,00грн.).

У свою чергу позивачем було здійснено оплату продавцеві - ПП «АПЕГЗ» за отриманий товар, про що вказують платіжні доручення: №305 від 14.12.2004р., №323 від 29.12.2004р., №311 від 20.12.2004 р., №14 від 25.01.2005р., №16 від 26.01.2005р., №19 від 31.01.2005р.) та підтверджується виписками з поточного рахунку позивача,

При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що скасування свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «АПЕГЗ», згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19.01.2006р., не свідчить про наявність підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відносно позивача з огляду на таке.

На час правовідносин порядок нарахування та сплати податку на додану вартість було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Приписами п.7.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість» установлено, що право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Водночас, відповідно до п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Таким чином, суди дійшли висновків, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту державної реєстрації установчих документів та свідоцтва платника ПП «АПЕГЗ» не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій (правочинів) недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини. Тим більше, станом на момент видачі податкових накладних ПП «АПЕГЗ» було зареєстровано органами ДПС у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість та мало відповідне свідоцтво.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов