Ухвала суду № 32476910, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/22611/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Торезі

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2012р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012р.

у справі №2а/0570/21544/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем 2006» (надалі - ТОВ «Тандем 2006»)

до Державної податкової інспекції у м. Торезі (надалі - ДПІ у м.Торезі Донецької області)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Торезі від 06.09.2011р. №0002031510, №0002011510, №0002021510.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2012р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012р., позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Торезі від 06.09.2011р. №0002031510, №0002011510, №0002021510. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 28,33грн.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом на підставі направлення та наказу ДПІ у м. Торезі від 26.08.2011р. №686 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Тандем 2006» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та ТОВ «Ален-Груп» за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., про що складено акт №820/23-2/34513163 від 09.09.2011р.

Висновками зазначеної перевірки, зокрема, вказано на порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток на 169349грн.; п. 198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на суму 526837грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 88484грн.

Зокрема, податковий орган вказав, що правочини укладені ТОВ «Тандем 2006» із ТОВ «Ален-Груп» та ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків з урахуванням наведеного в актах ДПІ у Київському районі м. Донецька від 30.05.2011р. №3210/15-2/36981955 про перевірку ТОВ «Ален-Груп» та ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 04.08.2011р. №12/23-2/35375075 про перевірку ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» та з огляду на відсутність актів приймання товарів, карток складського руху та будь-яких інших документів, що відображають рух товару.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.10.2011р.: №0002031510 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 88484грн. за червень 2011р.; №0002011510 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 169349грн.; №0002021510 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 526837грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в перевіреному періоді у т.ч. мав взаємовідносини із постачальниками ТОВ «Ален-Груп» та ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс», а саме.

01.03.2011р. між ТОВ «Тандем 2006» та ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» був укладений договір №01/03-У поставки вугілля антрацит на загальну суму 1398042грн., в т.ч. ПДВ 233007грн. Поставка вугілля підтверджена накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі вугільної продукції.

01.04.2011р. між ТОВ «Тандем 2006» та ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» був укладений договір №ТН1115 поставки вугілля антрацит на загальну суму 3030000грн., в т.ч. ПДВ 505000 грн. Поставка вугілля підтверджена накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі вугільної продукції.

Крім того, 01.02.2011р. між ТОВ «Тандем 2006» та ТОВ «Ален-Груп» був укладений договір №ТН1114 поставки вугілля антрацит на загальну суму 681600грн., в т.ч. ПДВ 113600грн. Поставка вугілля підтверджена накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі вугільної продукції.

Про фактичне виконання вищезазначених договорів свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

При цьому, використання придбаного вугілля у господарській діяльності позивач підтверджує договором поставки вугільної продукції ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест», актами списання товарно-матеріальних цінностей на виробництво та довідкою про рух вугілля та продуктів збагачення. Відповідно до довідки позивача на балансі ТОВ «Тандем 2006» знаходиться головний технологічний корпус, інвентарний номер 401, вартістю 5233514,76грн., розташований за адресою: м. Торез, ст. Воскресенська, 8, введений в експлуатацію 04.06.2007р. та призначений для збагачення та розсіву по класам вугілля марки антрацит.

Отже, позивач при формуванні валових витрат та податкового кредиту з ПДВ відповідних періодів використовував і документи бухгалтерського обліку, складені на виконання договорів із ТОВ «Ален-Груп» та ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс».

Згідно із п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п.198.3 ст. 198 ПК України обумовлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Згідно п. 201.8, п. 201.10 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача із цим контрагентами, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -,

ухвалив:

Касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов