Ухвала суду № 32476911, 16.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року м. Київ К/9991/4886/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В. Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року

у справі № 2а-11886/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літанія»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Літанія» (позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0012271510/0 від 16 липня 2010 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Літанія» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Літанія» з питання своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої складено акт № 4943-15/32663240 від 30 червня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012271510/0 від 16 липня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 170,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту «б» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III), пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неподанням декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2010 року з граничним строком подання 10 травня 2010 року.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), подаються протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III передбачено, що платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового зв'язку у порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.

Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) контролюючому органу другий примірник податкової декларації.

Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України.

Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно зазначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

В свою чергу, судами встановлено, що позивачем 09 квітня 2010 року засобами поштового зв'язку направлено на адресу податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2010 року, яку, як підтверджується дослідженою судами першої та апеляційної інстанцій копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 10959071, отримано ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 12 квітня 2010 року.

При цьому будь-яких доказів щодо невизнання поданої ТОВ «Літанія» податкової декларації відповідачем надано не було.

Відтак, слід погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у контролюючого органу правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Голубєва Г.К.