Ухвала суду № 32476904, 16.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року м. Київ К-42887/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В. Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року

у справі № 2а-10901/09/2570

за позовом Приватного підприємства «Ніжин-Галактика»

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року, позовні вимоги Приватного підприємства «Ніжин-Галактика» (позивач) до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000532301/0 від 29 травня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 5 476,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 737,50 грн., № 0000522301/0 від 29 травня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 2 300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 150,00 грн., № 0000271730/0 від 29 травня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем в розмірі 3 477,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6 954,72 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Ніжинська ОДПІ Чернігівської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Ніжин-Галактика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21 березня 2007 року по 31 березня 2009 року та іншого законодавства за період з 21 березня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 702/23-34490597 від 22 травня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000522301/0 від 29 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8 701,50 грн. (5 801,00 грн. - основний платіж, 2 900,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0000532301/0 від 29 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 128,50 грн. (3 419,00 грн. - основний платіж, 1 709,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000271730/0 від 29 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 10 432,08 грн. (3 477,36 грн. - основний платіж, 6 954,72 грн. - штрафні (фінансові) санкції)

Перевіркою встановлено порушення ПП «Ніжин-Галактика» підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат орендної плати за транспортні засоби та вартості паливно-мастильних матеріалів, які не використовувались у власній господарській діяльності підприємства, а також невключенням до складу валового доходу вартості пального, на яке виявлено невідповідність під час проведення інвентаризації.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 2.1, підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних послуг з оренди транспортних засобів та паливно-мастильних матеріалів.

Також, встановлено порушення ПП «Ніжин-Галактика» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) з підстав невключення до складу оподатковуваного доходу директора підприємства вартості безоплатно отриманих паливно-мастильних матеріалів.

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірного формування позивачем даних податкового обліку при здійсненні вказаних господарських операцій, контролюючий орган вказував на неналежне оформлення подорожніх листів за 2007 - 2008 роки.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено судами, 01 липня 2007 року позивачем укладено договори оренди транспортних засобів, а саме автомобіля марки «Nissan NOTE» з фізичною особою ОСОБА_2 та автомобіля марки «ВАЗ 3-11183» з фізичною особою ОСОБА_3.

Вказані договори рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2009 року у справі № 2-1617, яке набрало законної сили, визнано дійсними.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку про обґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат в охоплений перевіркою період орендної плати за транспортні засоби та вартості паливно-мастильних матеріалів, використаних при експлуатації орендованих автомобілів.

При цьому, на думку колегії суддів, судові інстанції правомірно відхилили доводи контролюючого органу про необґрунтованість формування позивачем валових витрат з підстав неналежного оформлення подорожніх листів, оскільки, вказана обставина не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про невикористання ПП «Ніжин-Галактика» орендованих автомобілів у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, недостача паливно-мастильних матеріалів, встановлена під час проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, на суму в розмірі 3 105,57 грн. виникла внаслідок природних втрат, які підприємством не нараховувались протягом 2008 - 2009 років.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, оскільки, придбання послуг з оренди транспортних засобів та паливно-мастильних матеріалів здійснювалось ПП «Ніжин-Галактика» з метою їх подальшого використання в межах власної господарської діяльності, то позивачем правомірно включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні таких послуг та товарів, до складу податкового кредиту.

Пунктом 1.1 статті 1 Закону № 889-IV визначено, що додатковими благами є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Згідно з підпунктом «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

В свою чергу, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, висновок податкового органу про необхідність включення вартості паливно-мастильних матеріалів до місячного оподатковуваного доходу директора підприємства є неправомірним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Голубєва Г.К.