Ухвала суду № 32476900, 16.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року м. Київ К/800/77/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В. Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці Державної митної служби України

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року

у справі № 2а-4457/12/2670

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»

до Київської регіональної митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року, адміністративний позов Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (позивач) до Київської регіональної митниці Державної митної служби України (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 65 від 16 березня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Київська регіональна митниця Державної митної служби України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питання дотримання Спільним українсько-естонським підприємством у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» законодавства України з питань митної справи, за результатами якої складено акт № н/2/12/100000000/21642228 від 31 січня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 65 від 16 березня 2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 1 102 075,48 грн. (751 202,52 грн. - основний платіж, 350 872,96 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено, що при митному оформленні лікарських засобів «Мультимакс Геронтал», «Мультимакс Кіндер», «Мульти-Табс юніор», «Мульти-Табс малюк», «Мульти-Табс малюк максі», «Мульти-Табс школяр», «Вітрум Кардіо», «Вітрум Сан», «Вітрум Форайз Форте», «Фарматон капсули», «Фарматон сироп», «Пілфуд босналек» лосьйон 2 %, «Пілфуд босналек» лосьйон 5 %, «Пілфуд» лосьйон 2 %, «Пілфуд» лосьйон 5 %, «Клеверол», «Ксенікал» декларантом допущено методологічну помилку, а саме - невірно визначено код згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗД) та невірно зазначено його в графах 33 вантажних митних декларацій, що, зокрема, призвело до заниження суми податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 760 721,21 грн.

При цьому відповідач вказував на те, що імпортовані позивачем товари не відносяться до лікарських засобів та не можуть класифікуватись згідно з УКТЗД за товарною позицією 3004 «Лікарські засоби (ліки) (за винятком товарів, включених до товарних позицій 3002, 3005 або 3006), що складаються із змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, у дозованому вигляді (включаючи лікарські засоби у вигляді трансдермальних систем) або розфасовані для роздрібної торгівлі», а повинні класифікуватись згідно з УКТЗД за кодами 2106 90 92 00, 2106 90 98 90, 3305 90 10 00 і ставка ввізного мита, відповідно, повинна складати 8 відсотків та 6,5 відсотків.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України; далі - МК України) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Пунктом 19 статті 1 МК України передбачено, що митними процедурами є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно із статтею 4 Закону України від 05 лютого 1992 року № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф» (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України; далі - Закон № 2097-XII) товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до статті 17 Закону № 2097-XII мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Статтею 313 МК України передбачено, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗД, є виключною компетенцією митних органів.

Згідно з пунктом 17 розділу 3 «Здійснення митних процедур» Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314 (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України; далі - Порядок), при митному контролі здійснюється, зокрема, перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами).

При цьому пунктом 25 розділу 3 «Здійснення митних процедур» Порядку передбачено, що посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо потребують проведення такого огляду.

Відповідно до статті 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України допущено порушення законодавства України.

Однак, як встановлено судами, доказів на підтвердження подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митним органам при декларуванні спірних товарів відповідачем надано не було, а також не доведено факту того, що виявлена методологічна помилка при класифікації імпортованих товарів була наслідком саме протиправних дій Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД».

А відтак, оскільки, митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товари до певного коду товарної номенклатури та пропустили їх на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування суми податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у зв'язку з виявленням методологічної помилки стосовно класифікації товарів.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці Державної митної служби України відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Голубєва Г.К.