Ухвала суду № 32476874, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/59200/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Караваєв І. І. Рудківська Т. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиДержавного підприємства «Коростишівський спиртовий комбінат» та Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової службина постанову та ухвалуЖитомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 рокуу справі№ 0670/10230/11за позовомДержавного підприємства «Коростишівський спиртовий комбінат»до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекціїпроскасування податкових повідомлень-рішень,-В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року у справі № 0670/10230/11, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 року, позов задоволений частково: визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 26.04.2011 року № 0000112340 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем - 467249 грн. та за штрафними санкціями - 116813 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову або направити справу на новий розгляд. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 7 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Податковий орган також оскаржив судові рішення у справі в частині задоволення позову в касаційному поряду. Стверджуючи про порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 1.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, заявник просить скасувати судові рішення в зазначеній частині та відмовити в позові.

Заперечення на касаційні скарги не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатом проведеної Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією планової виїзної перевірки ДП «Коростишівський спиртовий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року складено акт № 138/01-13/23/00374634 від 12.04.2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000102340 від 26.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 639 025,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 159 756,00грн.; № 0000112340 від 26.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 665 616,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 116 813,00 грн.; № 0000422340 від 01.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на додану вартість в розмірі 49 591,00грн.

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що підприємством не збільшено валові доходи на суму непогашеної заборгованості, яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності: платник податку (покупець) зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості, визнаної в порядку досудового врегулювання (спорів), в результаті чого занижено валовий дохід по рядку 02.3 Декларації про прибуток за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року в сумі 2 584 815,00 грн., чим порушено пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, абз. «а» пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому в акті зазначено, що непогашена заборгованість виникла перед наступними контрагентами: ЗАТ «Трипільська пакувальна фабрика» в сумі 2 130 000,00 грн.; ТОВ «Акварус» - 267 300,00 грн.; Фастів дистанція путей - 37 800,00 грн.; Андрушівка ККП - 121 000,00 грн.; Андрушівка лісництво - 1 784,00 грн.; Андрушівка лісництво - 1 780,00 грн.; ТОВ «Інвест Електрик» - 192,92 грн.; ТОВ «Інвест Електрик» - 159,96 грн.; ДААК - 1 454,54 грн., ТОВ «Медсас» - 190,57 грн.; ТОВ «Медсас» - 1 164,40 грн.; ТОВ «Техіндустрія» - 2 104,40 грн.; ТОВ «Електросталь» - 19 883,99 грн.

Відмовляючи в позові в цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач на момент прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000102340 від 26.04.2011 року мав заборгованість перед іншими особами в сумі 2584815,00 грн., в т.ч. перед ЗАТ «Трипільська пакувальна фабрика» в сумі 2 130 000,00 грн., яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанції обмежились посиланням на наявність заборгованості перед ЗАТ «Трипільська пакувальна фабрика» в сумі 2 130 000,00 грн., яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності. При цьому не досліджено питання наявності такої заборгованості відносно інших контрагентів, вказаних в акті, з урахуванням строків її настання та не визначено, в чому саме полягало порушення п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, абз. «а» пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо кожного з них.

Зазначені норми матеріального права регулюють різні відносини, що виключає їх одночасне застосування. Однак, ані в акті перевірки, ані в оскаржених судових рішеннях не зазначено, порушення яких саме норм податкового законодавства було допущено позивачем при оподаткуванні операцій з кожним із зазначених в акті контрагентів.

Не надано судами також оцінки доводів позивача про прийняття 04.08.2009 року Господарським судом Житомирської області ухвали про порушення провадження у справі № 4/56-б про банкрутство ДП «Коростишівський спиртовий комбінат» та задоволення заяви ЗАТ «Трипільська пакувальна фабрика» про визнання грошових вимог до боржника.

Крім того, перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників податкового кредиту в сумі 198 367,00 грн., оскільки платником віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не пов'язано з господарською діяльністю, а саме: ТОВ Племзавод «Тростянець» - податкова накладна № 36 від 26.04.2008 року на суму 266 000,00 грн.. в тому числі ПДВ 44 333,33 грн. (попередня оплата, платника визнано банкрутом), ТОВ «ВАН» - податкова накладна № 1034/3 від 24.06.2008 року на суму 691 320,00 грн., в тому числі ПДВ 115 220,01 грн. (передоплата); податкова накладна № 1075/1 від 02.07.2008 року на суму 106 002,00 грн., в тому числі ПДВ 17 667,00 грн. (передоплата); податкова накладна № 1274/1 від 12.08.2008 року на суму 126 878,00 грн., в тому числі ПДВ 21 146,33 грн. (передоплата). Платника припинено, але не знято з обліку; анульовано свідоцтво платника ПДВ за ініціативою податкового органу.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Погоджуючись з вказаним висновком податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили щ того, що право на податковий кредит з податку на додану вартість позивач може мати за наслідками реально вчинених господарських операцій з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи руху коштів на поточному рахунку платника податків. При цьому суди дійшли висновку, що по операціях з ТОВ «Племзавод «Тростянець» та ТОВ «ВАН» отримання товару не було.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки такі твердження основані на доводах викладених в акті перевірки, без їх перевірки на підставі дослідження відповідних доказів у справі.

Враховуючи, що господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання на власний ризик не можна стверджувати, що попередня оплата без зустрічної поставки товарів чи надання послуг в будь-якому випадку свідчить про відсутність реально вчинених господарських операцій. Податкове законодавство України в чинній на момент оформлення зазначених в акті перевірки операцій містило правове регулювання відносин, пов'язаних з одностороннім невиконанням господарських зобов'язань (зокрема, п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, пп.12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» тощо). Факт перерахування коштів призводить до змін в стані майна та зобов'язань учасників господарських відносин. Отже, для висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій необхідно встановити також і інші обставини, пов'язані з укладенням та виконанням спірних господарських операцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій не спростовані доводи позивача про те, що факт подальшого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу не позбавляє господарські операції, вчинені контрагентами платника податку до припинення юридичної особи, правового значення.

Також перевіркою встановлено, що позивачем отримано від ПП «ОПТ ТОРГ» в грудні 2010 року за договором № 11/2 від 01.11.2010 року товар без усіх належним чином підтверджуючих документів, а саме: відсутні товарно-транспортні накладні, однак до суми податкового кредиту за грудень 2010 року включена сума 175 100,00 грн. за цими операціями; враховуючи те, що у вказаного контрагента відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, товарно-транспортні накладні, згідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності.

В грудні 2010 року позивачем відповідно до договору комісії на продаж спирту № 27-к/в від 29.09.2010 року з ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (комісіонер), сплатив останньому комісійну винагороду на суму 1 752 898,34 грн., в тому числі ПДВ 292 149,72 грн., та включив цю суму до податкового кредиту за грудень 2010 року; враховуючи те, що у ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зазначена угода має ознаки нікчемності.

Суди першої та апеляційної інстанції з таким доводами податкового органу не погодились, оскільки нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, а правильність оформлення податкових накладних по взаємовідносинах між позивачем та ПП «ОПТ ТОРГ», ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» відповідачем під сумнів не ставиться.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Згідно із пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, обов'язковою умовою правомірності формування платником податкового кредиту є реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

В порушення положень ст. ст. 2, 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено питання щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з ПП «ОПТ ТОРГ» та ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», зазначених акті перевірки, з посиланням на відповідні доказів, які б це підтверджували, не досліджено питання щодо пов'язаності оподатковуваних операцій та господарської діяльності позивача.

Посилання позивача на протиправність застосування штрафних санкцій після порушення справи про банкрутство підлягають відхиленню, адже мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Коростишівський спиртовий комбінат» задовольнити частково.

Касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 року у справі № 0670/10230/11 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак