Ухвала суду № 32476875, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/3017/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року

у справі №2а-9863/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Петрол-ДЕВ» (надалі - ТОВ «Фірма «Петрол-ДЕВ»)

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Бердичівська ОДПІ)

про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання незаконними дій Бердичівської ОДПІ щодо прийняття податкових повідомлень-рішень та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010р. №0001642301/0 та №0001652301/0, від 20.12.2010р. №0001642301/1 та №0001652301/1.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012р., позов було задоволено. Визнано протиправними дії Бердичівської ОДПІ щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010р. №0001642301/0 та №0001652301/0, від 20.12.2010р. №0001642301/1 та №0001652301/1. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010р. №0001642301/0 та №0001652301/0, від 20.12.2010р. №0001642301/1 та №0001652301/1.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Фірма «Петрол-ДЕВ» вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2010р., про що складено акт від 02.11.2010р. №3209/23-01/20409429.

Висновками зазначеного акта, зокрема, вказано на порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено суму витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) на 557374 грн.; порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість на загальну суму 111475,00 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що вартість скрапленого газу (пропан-бутан) в частині кількості, що перевищує максимально можливу для зберігання в наявних на підприємстві резервуарах, в результаті операцій відображених по бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Фірма «Петрол-ДЕВ» з ТОВ «Газовик».

На підставі вище зазначено акту перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010р. №0001642301/0, яким донараховано податок на прибуток та штрафні санкцій на загальну суму 170003,00грн., в т.ч. 139344,00грн. - основний платіж та 30659,00грн. - штрафні санкції; №00016523601/0, яким донараховано основного платежу з податку на додану вартість на суму 111475,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 55738,00грн.

В порядку апеляційного узгодження вказаних зобов'язань скарги платника залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.12.2010р. №0001642301/1 та №0001652301/1, в яких суми залишились без змін.

Судом встановлено, що у перевірений період ТОВ «Фірма «Петрол-ДЕВ», здійснюючи свою господарську діяльність, реалізовувало паливно-мастильні матеріали та скраплений газ для автомобільного транспорту, придбаваючи паливно-мастильні матеріали, інші товарно-матеріальні цінності та поставляючи газ нафтовий скраплений. Кожна з таких господарських операцій позивача підтверджується відповідними первинними документами: договорами, видатковими накладними, прибутковими касовими ордерами, складеними відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкової інспекції про відсутність документального підтвердження використання підприємством у господарській діяльності власних чи орендованих виробничих потужностей для зберігання скрапленого газу, які б відповідали вимогам «Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту» №332, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України 03.06.2002р. та не було надано підтверджень, що дана ємність відповідає вимогам Інструкції.

Разом з тим, судами встановлено, що весь обсяг оприбуткованого газу позивачем реалізовано. Операції з продажу газу проведено через касовий апарат та включено до валових доходів. Вказані обставини підтверджують правильність та повноту проведення в бухгалтерському та податковому обліку всього оприбуткованого газу. Натомість, наявність чи відсутність документів, що підтверджують оснащеність рівнемірами, проходження державної метрологічної атестації резервуару не можуть призводити до завищення валових витрат чи впливати на ведення обліку і заперечувати факт зберігання газу у даному резервуарі.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2009р. між позивачем та ТОВ «Газовик» укладено договір №2 відповідального зберігання та використання ємності для зберігання газу обсягом 12 куб. м. Вказана ємність має паспорт за реєстраційним номером 2369, який зареєстрований Державною інспекцією у газовій та хімічній промисловості 08.09.2008р. за №2369.

При цьому, постановою №126 відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності Бердичівського РУ ГУ МНС України в Житомирській області від 18.11.2010р. про застосування запобіжних заходів встановлено, що газовий резервуар на території АЗС не обладнано пристроєм блискавкозахисту. Приписом від 17.11.2010р. надано строк для встановлення блискавкозахисту до 17.03.2011р. В подальшому, 11.04.2011р. між позивачем та ПП «Бердичівспеценергобуд» укладений договір підряду №15 про влаштування блискавкозахисту та заземлення на АЗС ТОВ «Фірма «Петрол-ДЕВ» по вул. Елінг, 8 в м. Бердичеві. Інших порушень експлуатації газового резервуару не встановлено.

Таким чином, на підставі зазначених доказів суди дійшли висновку, що ємність для зберігання місткістю 12куб.м., яка використовується в господарській діяльності позивачем, відповідає технічним нормам та стандартам (пройшла технічне діагностування 07.06.2010р.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги повноваження податкового органу, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання відповідача в обґрунтування правомірності прийнятих рішень є протиправними, оскільки перевірка належності ємності для зберігання скрапленого газу відповідності нормам та стандартам знаходиться поза межами дослідження для визначення дотримання підприємством правил своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов