Ухвала суду № 32476797, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 року м. Київ К/9991/30397/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року

у справі № 2а-19423/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002242202 від 08 листопада 2011 року та № 0002252203 від 08 листопада 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» витрати із сплати судового збору в розмірі 28,23 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт № 153/23-03/33880354 від 18 жовтня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002242202 від 08 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 569 963,00 грн. (569 962,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0002252203 від 08 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 346 676,00 грн. (4 277 341,00 грн. - основний платіж, 1 069 335,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.5 розділу 1, пункту 3.1 розділу 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2011 року № 114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з підстав невідображення в рядках 17 - 19 декларації з податку на прибуток за другий квартал 2011 року суми сплаченого податку на доходи іноземних юридичних осіб.

Також, встановлено порушення ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним проведенням коригування в податкових деклараціях за третій та четвертий квартали 2010 року самостійно виявлених помилок шляхом збільшення суми валових витрат в розмірі 16 323 303,00 грн. з огляду на відсутність в акті попередньої перевірки № 4774/2303/33880354 від 30 грудня 2010 року інформації про незадекларовані валові витрати за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, а також невідповідністю даних обсягів продажу декларації з податку на додану вартість даним декларації з податку на прибуток за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, що призвело до заниження валового доходу в розмірі 786 060,00 грн.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, (далі - Порядок) результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. Актом є службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 5.2 розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З урахуванням викладеного, слід погодитись з наданою судами правовою оцінкою, відповідно до якої нездійснення контролюючим органом своїх повноважень щодо контролю за дотриманням позивачем вимог податкового законодавства в частині правильності включення до складу валових витрат суми в розмірі 16 323 303,00 грн. з відображенням її у рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» декларацій з податку на прибуток за три квартали 2010 року та за 2010 рік не може бути підставою для висновку про непідтвердження первинними документами таких витрат, оскільки, вказаний висновок в порушення вимог Порядку зроблено без дослідження відповідних первинних документів, а відтак він є необґрунтованим належними засобами доказування припущенням.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Поряд з цим чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством не передбачено такої підстави для донарахування суми податкового зобов'язання як невідповідність даних податкової звітності з різних податків, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» валового доходу за 2010 рік на суму в розмірі 786 060,00 грн.

Також, з огляду на встановлений судовими інстанціями факт самостійної та повної сплати позивачем під час виплати доходу нерезиденту податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 569 962,00 грн., доводи судів про відсутність підстав для його повторного нарахування слід визнати правильними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що з огляду на приписи частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для їх скасування.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.