Ухвала суду № 32476485, 18.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 червня 2013 року Справа № 5023/2997/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Бакуліної С.В.,суддів:Данилової Т.Б., Могил С.К., Панової І.Ю., Шевчук С.Р.розглянувши заяву Первомайської районної державної адміністрації Харківської області (далі - райдержадміністрація)про перегляд постановиВищого господарського суду України від 11.04.2013у справі№ 5023/2997/12 за позовомПервомайської районної державної адміністрації Харківської областідоакціонерної компанії "Харківобленерго",треті особи:Харківська обласна державна адміністрація, Харківське обласне управління водних ресурсів, Харківська обласна рада, фізична особа-підприємець ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ "Україна", Грушинська сільська рада, Дмитрівська сільська рада, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут "Укренергомережпроект",прозобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.11.2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2013 у справі № 5023/2997/12 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 залишено без змін.

Первомайська районна державна адміністрація Харківської області подала заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11.04.2013 у справі № 5023/2997/12, в якій просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 11.04.2013 і прийняти нове судове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та статей 125-126 Земельного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником подано постанову Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі №4/254-35/572, постанову Вищого господарського суду України від 26.07.2010 у справі №22/20/3448.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не знайшла підстав для допуску справи № 5023/2997/12 до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце у разі, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше аналогічних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 11.04.2013 у справі №5023/2997/12 Вищий господарський суд України підтримав висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо зобов'язання звільнити спірні земельні ділянки. При прийняті постанови суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що відповідач є належним власником спірних електроопор та будівництво їх проводилось згідно з чинними на час будівництва вимогами законодавства, під контролем діючих на той час державних органів; будь-яких порушень, у тому числі і щодо користування земельними ділянками не виявлено, що підтверджується актом приймання в експлуатацію закінченої будівництвом ліній електропередач, а відтак відповідач правомірно використовує лінію електропередач та земельні ділянки під опорами. Також суд касаційної інстанції погодився з висновком судів про те, що оскільки розпорядження спірними земельними ділянками, враховуючи знаходження на них електроопор, на підставі частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, належить до відома облдержадміністрації, то відповідачем права ті інтереси райдержадміністрації в частині самовільного зайняття земельних ділянок не порушені.

Натомість у постанові від 26.07.2010 у справі №22/20/3448 Вищий господарський суд України підтримав висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову щодо зобов'язання звільнити самовільну зайняту земельну ділянку, знесення самовільно побудованої на ній споруди та стягнення завданої шкоди. При прийняті постанови суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що у відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності чи право користування спірною земельною ділянкою під побудованим приміщенням у вигляді легкозбірного цеху по розливу води із земель лісогосподарського призначення на території ради.

Проаналізувавши зміст наведених постанов, колегія суддів дійшла висновку, що судом касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права. Судові рішення в цих справах прийнято і застосовано норми права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Також не підлягають прийняттю до уваги посилання заявника з приводу неоднакового застосування норм матеріального права на постанову Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі №4/254-35/572, оскільки до судових рішень, на які у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах, який відповідно до положень глав 4, 5 розділу ІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, а не судом касаційної інстанції.

В зв'язку з цим відсутні підстави для допуску справи № 5023/2997/12 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Первомайській районній державній адміністрації Харківської області у допуску справи № 5023/2997/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.БакулінаСудді Т.Данилова С.Могил І.Панова С.Шевчук