Ухвала суду № 32476484, 15.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 липня 2013 року Справа № 5009/1050/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Першикова Є.В.,суддів:Бакуліної С.В., Данилової Т.Б., Козир Т.П., Панової І.Ю.,розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесінтергруп"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 09.04.2013у справі№ 5009/1050/12за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адалін-Гран"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесінтергруп"за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3"провизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 позов задоволено повністю, визнано недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 09.11.2011 № 9-У, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адалід-Гран" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнесінтергруп".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 р. у справі № 5009/1050/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі №5009/1050/12 рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 у справі №5009/1050/12 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнесінтергруп" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі № 5009/1050/12, в якій просить зазначену постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статей 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", частини другої статті 87, абзацу 2 частини третьої статті 92 та абзацу 2 частини другої статті 207 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови від 31.05.2011 у справі 34/240пд, від 07.11.2012 у справі № 5011-27/1392-2012, від 16.08.2007 у справі №2-44/07, від 09.03.2010 у справі №31/41-09, від 05.09.2012 у справі № 5011-33/2803-2012, від 15.06.2010 у справі №16/208д/09, від 22.06.2011 у справі №38/370, від 04.08.2010 у справі №32/36, від 23.05.2012 у справі № 2/261, від 27.04.2010 у справі №29/293-09, від 31.08.2011 у справі №5005/2489/2011, від 07.07.2011 у справі №20/36, від 22.11.2011 у справі №16/127-10, від 12.10.2010 у справі №8/60-10(02-16/19), від 22.09.2008 у справі №8/7пд, від 23.10.2008 у справі №29/129, від 14.02.2012 у справі №16/507-46/309.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 09.04.2013 у справі № 5009/1050/12, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено позов про визнання недійсним з моменту укладення договорів відступлення права вимоги. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що судами попередніх інстанцій встановлено, що на день укладення спірного договору директор позивача не мав ніяких правових підстав на його підписання, що підтверджується рішенням загальних зборів товариства, крім того спірний договір не був схвалений в подальшому товариством.

Водночас у постановах від 31.05.2011 у справі 34/240пд, від 16.08.2007 у справі №2-44/07, від 15.06.2010 у справі №16/208д/09, від 22.06.2011 у справі №38/370, від 04.08.2010 у справі №32/36, від 27.04.2010 у справі №29/293-09, від 31.08.2011 у справі №5005/2489/2011, від 07.07.2011 у справі №20/36, від 22.11.2011 у справі №16/127-10, від 12.10.2010 у справі №8/60-10(02-16/19), від 22.09.2008 у справі №8/7пд, від 23.10.2008 у справі №29/129, від 14.02.2012 у справі №16/507-46/309, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсними оспорюваних договорів, як таких, що укладені неуповноваженою на те особою, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що:

- встановлені статутом позивача обмеження повноважень генерального директора на укладення договору не мають юридичної сили для відповідача, оскільки позивачем не доведено належними доказами, що відповідач міг про них знати при підписанні оспорюваного договору (справи №34/240пд та №2-44/07), будь-яких обмежень щодо укладення директором позивача і іншими юридичними особами Статут позивача не містить і відповідач не міг знати про такі обмеження (справа № 16/208д/09 );

- незважаючи на те, що спірний договір від імені позивача підписаний не директором позивача позивач скріпив ці документи своєю печаткою та виконував умови цих угод, отримавши товар та сплачуючи кошти; позивачем не надано доказів, що відповідач знав чи повинен був знати, що спірний договір та угода підписані не директором товариства, а іншою особою, з наслідування підпису директора товариства (справі №38/370);

- позивачем не доведено в установленому порядку, що відповідачу на час вчинення оспорюваного правочину було відомо про будь-які обмеження у здійснення повноважень першим заступником Голови правління позивача (справа №32/36);

- статут товариства відповідача не містить обмежень повноважень директора товариства на вчинення правочинів від імені товариства (справа № 20/36, 16/127-10);

- позивачем не доведено, що відповідач 1 був обізнаний про наявність обмежень повноважень щодо представництва позивача та по обов'язковість затвердження угод загальними зборами (справа №29/293-09);

- спірний договір не суперечить вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства; особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і ії волевиявлення було вільним в відповідало їх внутрішній волі, правочин спрямовано на настання правових наслідків; позивач не довів, що відповідач знав про обмеження повноважень директора позивача (справа №5005/2489/2011);

- в матеріалах справи відсутні докази реалізації рішення зборів учасників позивача про обмеження уповноваженого власного органу управління позивачем не доведено обставин, на які він посилався обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема щодо недосягнення згоди щодо всіх істотних умов при укладенні спірного договору (справа №8/60-10(02-16/19)).

У постановах від 23.05.2012 у справі № 2/261, від 09.03.2010 у справі №31/41-09, на які також посилається заявник, Вищий господарський суд України враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині щодо визнання недійсними договорів (в частині, що стосуються доводів заявника), з огляду на те, що:

- позивач не довів факт внесення ним до Єдиного державного реєстру відомостей про будь яке обмеження повноважень особи, яка підписала спірні договори, що відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців" позбавляє позивача права посилатись на ці обмеження у спорах із третіми особами (справа №2/261),

- позивач не довів, що на момент укладання спірного договору відповідач знав або міг знати про наявність обмежень повноважень у представника позивача на укладання спірного договору, який в подальшому був схвалений позивачем шляхом проведення платежу (справа №31/41-09).

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Не приймається колегією суддів до уваги посилання заявника на постанови Вищого господарського суду України від 05.09.2012 у справі № 5011-33/2803-2012 та від 07.11.2012 у справах № 5011-27/1392-2012, оскільки суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов про визнання недійсними спірних договорів з огляду на те, що директор філії має право укладати та підписувати договори від імені товариства за наявності письмового дозволу товариства позивача; позивач не надавало письмовий дозвіл на підписання спірного договору, як це передбачено положенням про Філію №4 "Полтавська".

З огляду на викладене заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки в постанові про перегляд якої просить заявник та в постановах № 5011-27/1392-2012, № 5011-33/2803-2012, на які він посилається відсутні неоднакові правові висновки, а відтак відсутні підстави, визначені пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Також не приймається колегією суддів до уваги посилання заявника на постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2008 у справі №8/7пд, від 23.10.2008 у справі №29/129, від 14.02.2012 у справі №16/507-46/309 в зв'язку з тим, що даними постановами скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій, а справи направлені на новий розгляд до судів перших інстанцій, що не означає остаточного вирішення спору у справі, і на такі постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України.

З огляду на викладене заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих же норми матеріального права з ухваленням різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а тому відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнесінтергруп" у допуску справи № 5009/1050/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяЄ.Першиков Судді С.Бакуліна Т.Данилова Т.П. Козир І.Ю. Панова