Постанова № 32475198, 16.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 10» липня 2013 р. Справа №917/284/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Кравець Т.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - Пількевич В.В., за довіреністю №14-60 від 22.03.2012 року;

відповідача - Фесянова І.В., за довіреністю №19/1579 від 22.05.2013 року; Щербуха Ю.О., за довіреністю від 04.03.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Кременчукгаз», м.Кременчук (вх.№1555П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 року по справі №917/284/13-г,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства «Кременчукгаз», м.Кременчук,

про стягнення 480150,89 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 року по справі №917/284/13-г (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Кременчукгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - 72648,13 грн. інфляційних, 64025,22 грн. - 3% річних, 204781,45 грн. пені, 6829,10 грн. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Публічного акціонерного товариства «Кременчукгаз» з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 року по справі №917/284/13-г в частині стягнення з ПАТ «Кременчукгаз» пені в сумі 150961,39 грн., 3% річних в розмірі 29851,53 грн. та інфляційних в сумі 26889,34 грн. та прийняти нове судове рішення, яким в задоволені вказаних позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що підставою для здійснення розрахунків між сторонами є акт приймання-передачі газу. Однак, акт приймання-передачі природного газу за лютий 2012 року був оформлений лише 30.06.2012 року та надійшов на адресу відповідача 17.08.2012 року. Відповідач до моменту отримання від позивача зазначеного акту не міг здійснити остаточний розрахунок відповідно до умов договору, а отже до моменту отримання належним чином оформленого екземпляру акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2012 року, тобто до 17.08.2012 року, відповідач ще не набув грошових зобов'язань з оплати природного газу, переданого у лютому 2012 року, а тому, відповідно, і не міг прострочити його виконання.

Крім того, апелянт вказує, що розрахунки за газ, отриманий відповідачем за договором у січні 2012 року на суму 1552196,94 грн., проводилися на підставі Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів, загального фонду державного бюджету №604 від 20.02.2012 року, підписаного уповноваженими представниками Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Головного фінансового управління Полтавської облдержадміністрації, ПАТ «Кременчукгаз» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а не на умовах укладеного між позивачем та відповідачем договору. Отже, як вказує відповідач, з підписанням зазначеного спільного протокольного рішення, позивач свідомо та добровільно погодився на отримання оплати за переданий відповідачеві за договором природний газ за рахунок коштів виділених з загального фонду державного бюджету, а не за рахунок коштів відповідача, тим самим вчинив письмовий правочин, яким змінив визначені договором джерело, строк та порядок розрахунків в частині визначеної в протокольному рішенні суми коштів, а саме: 1552196,94 грн.

Таким чином, скаржник зазначає, що, враховуючи встановлення сторонами іншого порядку виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманих обсягів природного газу, в частині оплати газу за січень місяць 2012 року на суму 1552196,94 грн., відмінного від того, що передбачений п. 6.1. та п. 6.2 договору, нарахування пені на вищевказану суму відповідно до умов п. 7.2. договору є неможливим. Також, як вбачається з тексту підписаного сторонами протокольного рішення №604 від 20.02.2012 року, будь-яких умов про забезпечення його виконання не передбачено, як не передбачено і пеню. А тому висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення нарахованої на суму 1552196,94 грн. пені є, на думку апелянта, неправомірним та безпідставним.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчукгаз» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 10.06.2013 року розгляд справи відкладено для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та у зв'язку із необхідністю надання сторонами додаткових документів, які мають суттєве значення для розгляду справи по суті.

27.06.2013 року ПАТ «Кременчукгаз» надав через канцелярію суду клопотання (вх.№5307) про внесення змін до прохальної частини апеляційної скарги, згідно якого апелянт просить рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 року у справі №917/284/13-г в частині стягнення з ПАТ «Кременчукгаз» пені в сумі 137968,34 грн., 3% річних в розмірі 39594,48 грн. та інфляційних втрат у сумі 38357,89 грн. скасувати. В оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Крім того, апелянт надав до суду контррозрахунок, який долучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.07.2013 року оголошувалася перерва до 10.07.2013 року. Після перерви судове засідання продовжено та представники ПАТ «Кременчукгаз» пояснили, що підтримують доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні пояснив, що проти позиції апелянта заперечує та вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, перевіривши викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, а також перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Кременчукгаз» (покупець, відповідач у справі) укладено договір №2323-21 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до умов договору (п. 1.1) НАК «Нафтогаз України» зобов'язалася передати у власність ПАТ «Кременчукгаз» у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню, далі - споживачам покупцями (п.1.2. договору).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 167179,00 тис. куб. м.

Розділом 6 договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року визначено порядок та умови проведення розрахунків.

Так, пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Строк дії договору передбачений пунктом 11.1 договору, а саме, набирає чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач (постачальник) належним чином та у повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання та на підставі договору купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року поставив відповідачу протягом жовтня 2011 - лютого 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 32132708,87 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 21.10.11 р. на суму 3716739,88 грн., від 30.11.11 на суму 5642178,48 грн., від 31.12.11 на суму 5836572,66 грн., від 31.01.12 на суму 7974103,26 грн. та від 29.02.12 на суму 8963114,59 грн.

Таким чином, позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 32132708,87 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.26-28), відповідачем проводилися розрахунки за поставлений позивачем природний газ несвоєчасно, з порушенням строків розрахунків, що підтверджується сальдо по підприємству та випискою по операціях по підприємству (а.с. 21-25).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, у зв'язку із простроченням виконання у визначення строки відповідачем свого зобов'язання щодо сплати за поставлений природний газ позивачем за період простроченого платежу з 11.11.2011 року, 11.12.2011 року, 11.01.2012 року, 11.02.2012 року та з 11.03.2012 року нараховані та заявлені до стягнення інфляційні у розмірі 72648,13 грн. та 3% річних у розмірі 66612,05 грн.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 72648,13 грн., оскільки вказані вимоги підтверджуються наявним у справі належним розрахунком та вказані вимоги були заявлені до стягнення в межах позовної давності.

Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 64025,22 грн. колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, здійснивши перевірку розрахунку позивача, дійшов вірного висновку, що правильною сумою до стягнення є 64025,22 грн. 3% річних за період з 11.11.2011 року (момент прострочення платежу) до 03.07.2012 року (момент фактичної оплати заборгованості).

Крім того, розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 Цивільного кодексу України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 10.11.2011 року по 03.07.2012 року в сумі 340890,71 грн.

Відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені за період з 10.11.2011 року по 06.02.2012 року, оскільки позивач звернувся з позовом 06.02.2013 року.

Як вже зазначалося, сторонами погоджено, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України визначено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, частиною 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно поштового штемпелю на конверті позовна заява подана позивачем 06.02.2013 року. Отже, з урахуванням заяви про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови позивачу в стягненні пені за період з 10.11.2011 року по 06.02.2012 року у сумі 126408,43 грн.

За зобов'язаннями, які виникли в грудні 2011 року, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення пені за період з 07.02.2012 року по 13.02.2012 року в сумі 2527,98 грн., адже вказані вимоги підтверджуються належним розрахунком та вказані вимоги були заявлені до стягнення в межах позовної давності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, як вбачається із розрахунку наявного в матеріалах справи, позивачем невірно визначено строк нарахування пені. Тобто, позивачем надано до матеріалів справи розрахунок пені починаючи, зокрема, з 10.02.2012 року за зобов'язаннями, які виникли у січні 2012 року та з 10.03.2012 року - за зобов'язаннями, які виникли у лютому 2012 року. Однак, 10 число - це останній день для здійснення розрахунків.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, у відповідача виникло право на нарахування пені з 11.02.2012 року та з 11.03.2012 року відповідно.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок заявленої суми пені до стягнення з урахуванням відповідних строків, заяви про застосування строків позовної давності та встановлено, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 204781,45 грн. за період з 11.02.2012 року по 03.07.2012 року.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками господарського суду Полтавської області щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 204781,45 грн., з яких 2527,98 грн. за зобов'язаннями, які виникли в грудні 2011 року та 204781,45 грн. - за зобов'язаннями січня-лютого 2012 року.

Доводи апелянта, що підставою для здійснення розрахунків між сторонами є акт приймання-передачі газу, однак, акт приймання-передачі природного газу за лютий 2012 року був оформлений лише 30.06.2012 року та надійшов на адресу відповідача 17.08.2012 року, у зв'язку з чим до моменту отримання зазначеного акту відповідач не міг здійснити остаточний розрахунок відповідно до умов договору, адже до моменту отримання належним чином оформленого екземпляру акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2012 року відповідач ще не набув грошових зобов'язань з оплати природного газу, переданого у лютому 2012 року, а тому, відповідно, і не міг прострочити його виконання, колегія суддів не приймає до уваги.

Як вже зазначалося, між сторонами ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ПАТ «Кременчукгаз» 30.09.2011 року укладено договір на купівлю-продаж природного газу №2323-21, пунктами 6.1. та 6.2. якого сторонами погоджено порядок розрахунків за газ, а саме, виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Тобто, сторони не погоджували, що оплата за газ здійснюється після оформлення та отримання відповідного акту приймання-передачі природного газу.

Щодо посилань апелянта на Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №604 від 20.02.2012 року, підписаного уповноваженими представниками Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Головного фінансового управління Полтавської облдержадміністрації, ПАТ «Кременчукгаз» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України», колегія суддів їх також не приймає до уваги, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами по поставці газу та його оплаті врегульовані умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору на купівлю-продаж природного газу №2323-21 від 30.09.2011 року. Доказів внесення змін до договору купівлі-продажу від 30.09.2011 року № 2323-21, або його розірвання до суду не надано, а протокольні рішення не містять будь-яких посилань на договір №2323-21 від 30.09.2011 року. Отже, підстав вважати, що до спірних правовідношень між позивачем та відповідачем слід застосовувати спільні протокольні рішення - відсутні.

Наданий відповідачем в підтвердження своєї позиції по справі контррозрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань по договору №2323-21 від 30.09.2011 року не є належним, оскільки викладені в ньому суми та періоди нарахувань не відповідають обставинам справи, а отже не можу бути взятий судом до уваги.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору, а саме, щодо своєчасної сплати у визначені у договорі строки грошових коштів за придбання газу.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 року по справі №917/284/13-г має бути залишене без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 91, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчукгаз» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 року по справі №917/284/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15 липня 2013 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Хачатрян В.С.