Постанова № 32475195, 15.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р. Справа№ 911/1227/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представник не з'явився,

Від відповідача: Оберемок Д.О. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона-1"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2013 року

у справі № 911/1227/13 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Комунального підприємства "Управління міським

господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського

району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована

пересувна механізована колона-1"

про стягнення 3 315,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Комунальне підприємство "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона-1" про стягнення 3 315,05 грн., з яких 3 233,30 грн. основного боргу, 41,19 грн. пені, 32,33 грн. інфляційних втрат, 8,23 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду на технічне обслуговування і ремонт ліфтів № 21 від 01.11.2010 року щодо оплати за виконані позивачем роботи.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.05.2013 року у справі № 911/1227/13 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона - 1" на користь Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області - 3 233 (три тисячі двісті тридцять три) грн. 30 коп. та 1678 (одну тисячу шістсот сімдесят вісім) грн. 07 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача.

Крім того, апелянт стверджує, що відкрито провадження про банкрутство відповідача, у зв»язку з чим суд першої інстанції повинен був зупинити провадження у справі.

Позивачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням №08606750.

За приписами ч. 1 ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона-1" (замовник) та Комунальним підприємством "Управління міським господарством" (підрядник) укладено Договір № 21 на технічне обслуговування і ремонт ліфтів (Договір), згідно умов якого підприємство приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту 9-ти ліфтів за адресою: м. Вишневе, вул. Л. Українки, 19 та вул. Вітянська, 1-а.

Розділом II Договору та додатком № 2 до Договору, сторони погодили щомісячну оплату робіт по Договору, яка становить 3 233,26 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 5.3 договору на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця.

Пунктами 7.1., 7.2. Договору передбачено, що Договір діє до 31.10.2011р., але якщо за два місяці до закінчення строку дії Договору ні одна із сторін не заявить про припинення його дії, то Договір вважається продовженим ще на один рік.

Матеріали справи свідчать про те, що розпорядженням міського голови Києво - Святошинського району Київської області від 12.10.2012р. № 3/03-331 "Про безкоштовну передачу багатоквартирних житлових будинків з даховими котельними та поза майдановими мережами по вул. Вітянська, 1-А та по вул. Л. Українки, 19 в м. Вишневому на баланс експлуатуючим організаціям", Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона-1" передало Комунальному підприємству "Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області на балансове утримання будинки, у зв'язку з чим дію Договору припинено.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що між сторонами внаслідок укладення договору № 21 на технічне обслуговування і ремонт ліфтів від 01.11.2010р. виникли правовідносини з надання послуг, з огляду на наступне.

Згідно п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфта згідно п. 1.1.17 та п. 1.2.16. Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року № 150 на об'єктах замовника відповідно до додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, за договором про надання послуг послуги споживаються в процесі їх надання.

За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Проаналізувавши умови договору, укладеного між сторонами, судова колегія приходить до висновку про те, що за правовою природою договір № 21 на технічне обслуговування і ремонт ліфтів від 01.11.2010р. є договором підряду.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач на виконання умов договору свої зобов'язання по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів у жовтні 2012 року виконав, що не заперечується відповідачем, на підставі чого відповідачу виставлено рахунок від 23.10.12р. № ОУ - 0003434 на суму 3 233,30 грн. та акт виконаних робіт від 23.10.2012р. про оплату наданих послуг для підписання, про що свідчить реєстр на відправлені листи в поштове відділення м. Вишневе від 13.11.2012 року (а.с. 35).

Отримання відповідачем акту виконаних робіт не заперечується.

При цьому встановлено, що відповідач, отримавши акт виконаних робіт, не підписав його та не повернув його позивачу із зазначенням мотивованої відмови.

Доказів оплати відповідачем за виконані роботи матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем технічного обслуговування та ремонту ліфтів не виконав, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 233,30 грн. підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що за порушення строку оплати за виконані роботи, передбачені в п. 5.3. цього договору замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5 від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної ставки НБУ.

Як свідчать матеріали справи, позивачем нараховано відповідачу 41,19 грн. пені, 32,33 грн. інфляційних втрат, 8,23 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати виконаних позивачем робіт за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року.

Однак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт виконаних робіт від 23.10.2012р. № ОУ - 0003434 на суму 3 233,30 грн. позивачем виставлено 23.10.2012р., у зв'язку з чим відповідно до п. 5.3. Договору у відповідача виник обов'язок по сплаті вартості отриманих послуг до 10.11.2012р. включно.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 41,19 грн. пені, 32,33 грн. інфляційних втрат, 8,23 грн. 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки за вказаний позивачем період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року у відповідача не було обов'язку по оплаті виконаних позивачем робіт.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 233,30 грн. боргу.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те що, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2013р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0103238502873 від 10.04.2013р.(а.с. 3), а тому відповідач мав можливість з'явитись на судове засідання суду першої інстанції та надати свої заперечення на позов.

Крім того, судова колегія вважає, що не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що суд першої інстанції повинен був зупинити провадження у даній справі у зв»язу з тим, що відкрито провадження про банкрутство відповідача, враховуючи наступне.

Встановлено, що позовні вимоги про стягнення боргу з відповідача виникли до порушення провадження про банкрутство відповідача.

Окрім того, як пояснив представник відповідача, реєстр кредиторів на час прийняття оскаржуваного рішення та на даний час судом не затверджений. Позивач не внесений до реєстру вимог кредиторів.

Крім того, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає заборони кредитора на даній стадії банкрутства звернутись з позовом про стягнення коштів, та відповідно прийняття судом рішення про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених вище обставин, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення з урахуванням обставин, викладених у даній Постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона-1" на рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2013 року у справі № 911/1227/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/1227/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Алданова С.О.

Пашкіна С.А.