Постанова № 32475194, 15.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р. Справа№ 910/2030/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: Кірсанова К.О. - представник за довіреністю,

Від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

на рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2013 року

у справі № 910/2030/13 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова

компанія "Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії ПАТ

"Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Нова"

про стягнення 20 598,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 20 598,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо - транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 ЦК України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.04.2013 року у справі № 910/2030/13 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідачем було направлено позивачу лист про призупинення виплати страхового відшкодування після отримання необхідних документів від позивача. Однак позивач не виконав цього та звернувся до суду.

Крім того, апелянт стверджує про те, що при проведенні експертизи не було викликано для участі представника відповідача, а тому Висновок № 0303/12/СК від 02.03.2012 року був складений з порушенням.

Позивач подав письмове пояснення на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, проте свої пояснення надав на попередньому судовому засіданні.

За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та письмового пояснення, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2011р. між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі - Гарант" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто") та Гноєвим Віктором Григоровичем (Страхувальник) укладено поліс добровільного страхування автотранспорту № 19G-0337976, відповідно до якого страховано автомобіль "Хонда Акорд", державний номер АЕ 0044 ВР.

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Встановлено, що 16.02.2012 року у м. Підгородне, Дніпропетровської обл., по вул. Центральній, 44, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля "ЗАЗ-1103", державний номер АЕ 0715 ВХ під керуванням Єльшина Юрія Валерійовича та Застрахованого автомобіля під керуванням Гноєвого Віктора Григоровича.

Відповідно до Постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.03.2012 року по справі № 3-410/833/2011, Єльшина Юрія Валерійовича було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

В силу ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

З матеріалів справи вбачається, а саме зі Звіту експертного дослідження про оцінку матеріального збитку №0303/12/СК від 02.03.2012р., що вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, власнику Застрахованого автомобіля складає 24 718,47 грн.

Встановлено, що на підставі Страхового акту та розрахунку страхового відшкодування до нього, враховуючи Звіт експертного дослідження про оцінку матеріального збитку №0303/12/СК від 02.03.2012р. Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" було виплачено страхове відшкодування в розмірі 20 598,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 30302 від 04.10.2012 року.

Матеріали справи свідчать про те, що цивільно-правова відповідальність водія Єльшина Юрія Валерійовича, який є винним у ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/3845759).

Відповідно до п. 38.1.3. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про те, що після виплати страхового відшкодування Страхувальнику до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" перейшло право вимоги до відповідальної особи.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 28.08.2012 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 06.12.2011 року у справі № 23/279.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність Єльшина Юрія Валерійовича, який є винним у ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова", судова колегія дійшла висновку про те, що відповідальною особою перед Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" за відшкодування страхової виплати є Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова".

Матеріали справи свідчать про те, що 18.10.2012р. Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" з заявою про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 20 598,73 грн., приклавши до заяви всі необхідні документи (а.с. 121), яка отримана відповідачем 12.10.2012 року, про що свідчить поштове повідомлення.

Проте, відповідач направив позивачу лист, яким повідомив останнього про те, що розгляд питання про прийняття рішення щодо проведення виплати страхового відшкодування в порядку регресу за витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля потерпілого в результаті ДТП, призупинено до отримання від позивача якісних копій необхідних документів (а.с. 43).

Відповідно до статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у відповідній редакції) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про те, що позивач дотримався всіх необхідних дій для отримання відшкодування збитків в порядку регресу.

Крім того, як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Також, судова колегія зважає на те, що не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що при проведенні експертизи не було викликано для участі представника відповідача, а тому Висновок № 0303/12/СК від 02.03.2012 року був складений з порушенням, оскільки діючим законодавством передбачено, що для проведення експертизи викликаються лише винні особи.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 598,73 грн. шкоди в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції вірно покладено судовий збір за подання позовної заяви, в порядку ст. 49 ГПК України, на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2013 року у справі № 910/2030/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/2030/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Алданова С.О.

Пашкіна С.А.