Постанова № 32481410, 17.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. Справа№ 927/441/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу НАК «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Чернігівської області від 25.04.2013 року № 927/441/13 (суддя Сидоренко А.С)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах

держави в особі

Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

Публічного акціонерного товариства «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«НіжинТеплоМережі»

про стягнення 2 415 416,01грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області № 927/441/13 від 25.04.2013р. частково задоволений позов Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ПАТ «Нафтогаз України» до ТОВ «НіжинТеплоМережі» про стягнення 2 415 416,01грн.

Позивач 2, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати в частині зменшення пені та прийняти нове рішення про стягнення пені в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Представник прокуратури та позивача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома, враховуючи наявність поштового повідомлення про отримання ухвали суду заздалегідь, приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. № 747 була утворена Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у формі відкритого акціонерного товариства та затверджений статут Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно якого (п. п. 2, 3) Компанія є публічним акціонерним товариством. Офіційним найменуванням Компанії (повним) є публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

26.03.2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз» (постачальник) та відповідачем ( Споживач) укладений типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 10 БО-Ц, за умовами якого постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором, для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору.

ПАТ "Чернігівгаз", на виконання умов Договору № 10 БО-Ц, у березні - серпні 2012р., здійснив відповідачеві поставку природного газу в кількості 1066,004 тис. куб. м. на загальну суму 4 282 067,03 грн..

25.10.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (Первісний кредитор) та публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Новий кредитор) був укладений договір № 14/6225/12 про відступлення права вимоги (надалі - Договір № 14/6225/12).

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Прокурор в інтересах позивачів звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів мотивуючи вимоги тим, що позивач звертався до відповідача з вимогою у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язання (відступлення права вимоги) щодо негайного здійснення перерахування грошових коштів в рахунок погашення існуючої заборгованості по оплаті поставленого природного газу в сумі 2 184 568,91 грн., тому оскільки відповідачем порушені умови договору, тому з нього на користь позивача 2 підлягає стягненню 2 184 568,91 грн. заборгованості за поставлений природний газ, згідно типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, 8 747,01 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 56 365,45 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 165 734,63 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого природного газу.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідач розрахувався частково, сплативши за поставлений природний газ 2 097 498,12 грн., у зв'язку з чим станом на 05.03.2013р. сума заборгованості становить 2 184 568,91 грн. Факт існування заборгованості за поставлений природний газ визнаний відповідачем та не оспорюється, тому на користь позивача 2 підлягає стягненню сума боргу з урахуванням інфляції та 3% річних.

Між тим, господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань по оплаті поставленого природного газу, а тому нарахування позивачем пені в сумі 165 734,63 грн. є правомірним. Із звіту про фінансову діяльність за 2012 рік, у звітному періоді діяльність відповідача була збитковою, що свідчить про відсутність валового прибутку (валовий збиток - 12 838 тис. грн.), прибутку за фінансовими результатами від операційної діяльності (збиток - 3 510 тис. грн.), прибутку за фінансовими результатами від звичайної діяльності до оподаткування (збиток - 2 880 тис. грн.), прибутку за фінансовими результатами від звичайної діяльності (збиток - 2 930 тис. грн.) та чистого прибутку (збиток - 2 930 тис. грн.), сума операційних витрат становить 69 730 тис. грн. Однією з причин утворення заборгованості перед позивачем є затвердження органами місцевого самоврядування тарифів на опалення та підігрів води у розмірі меншому аніж економічно - обґрунтований, без відшкодування з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно - обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. На даний час, припинено дію процедури погашення заборгованості підприємствами паливно - енергетичного комплексу, запроваджену Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу", і відносно відповідача ухвалою господарського суду Чернігівської області від 19.02.2013р. порушено провадження у справі про банкрутство (справа № 927/184/13-г). За таких обставин та відповідно до приписів ст. 233 ГК України суд зменшив розмір належної до сплати пені до 10 % та присудів до стягнення 16 573,46 грн. пені.

Заперечуючи проти рішення в частині неповного задоволення вимог щодо пені, позивач 2 наполягає на тому, що господарський суд не об'єктивно оцінив, та не врахував інтереси сторони зменшуючи штрафні санкції, відповідач прострочив виконання зобов'язань. Суд вказав лише обставини, що дають йому право зменшити суму штрафних санкцій, не розкрив в чому полягає дані обставини в конкретній справі, не навів виняткових обставин, необхідних для застосування ст. 233 ГК України.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Зі змісту ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню).

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому, застосовуючи частину третю статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Колегія суддів вважає підставним зменшення розмір пені та штрафу виходячи із врахування господарським судом складного фінансового становища відповідача, існування значної заборгованості населення, надмірно великий розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора, ненадання доказів застосування до позивача санкцій контрагентами за зовнішньоекономічними договорами, викликаних неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним договором.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу НАК «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області № 927/441/13 від 25.04.2013- без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду Чернігівської області .

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тарасенко К.В.