Постанова № 32475151, 15.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р. Справа№ 910/3471/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: Гарапач Н.Є. - представник за довіреністю;

Від відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2013 року

у справі №910/3471/13 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс"

до Державного будівельного комбінату Управління справами

Верховної Ради України

про стягнення 66 164, 15 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Товариство з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України про стягнення 66 164, 15 грн., з яких: 60 393, 63 грн. - основного боргу, 3 643, 47 грн. - 3 % річних та 2 127, 05 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 27-08 від 23.03.2008р. щодо оплати виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.04.2013 року у даній справі позов задоволено частково, а саме стягнуто з Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" 60 393 (шістдесят тисяч триста дев'яносто три) грн. 63 грн. - основного боргу, 3 593 (три тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн. 83 коп. - 3 % річних, 1 569 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 39 грн. - інфляційні втрати та 1 704 (одна тисяча сімсот чотири) грн. 71 коп. - витрати по сплаті судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що грошові кошти на оплату робіт позивача від Замовника не надходили, а тому він не є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено.

За приписами ч. 1 ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме поштові повідомлення № 08825959.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2008 року між Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України (замовник) та Відкритим акціонерним товариством "Укрліфтсервіс" (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс") (підрядник) укладено договір № 27-08, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати роботи по монтажу та пусконалагодженню шістнадцяти ліфтів на об'єкті житловий комплекс "Брест-Литовський" у селі Чайки Києво-Святошинського району Київської області, а замовник сплатити їх вартість.

Згідно з п. 1.2 вартість робіт склала 1 272 787, 00 грн.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що вартість послуг, які надаються Відповідачем Позивачу становлять 2 % від договірної ціни.

Як передбачено п. 3.1. договору, за два тижні до початку робіт по монтажу ліфтів замовник перераховує на розрахунковий рахунок Відкритого акціонерного товариства "Укрліфтсервіс" в порядку попередньої оплати 30 % від суми ціни договору.

Відповідно до п. 3.4 договору на підставі оформленої довідки по формі № КБ-3 замовник з урахуванням внесеного авансу оплачує виконані роботи не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.5. сторони передбачили, що розрахунки за виконання пусконалагоджувальних робіт замовник здійснює протягом п'яти днів з дня підписання акту здачі ліфтів в експлуатацію.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Встановлено, що аванс відповідно до п. 3.1. договору відповідачем не вносився.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач виконав роботи по монтажу та пусконалагодженню ліфтів у період з травня 2008 року по грудень 2009 року у повному обсязі на загальну суму 1 272 787,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт (а.с. 31-100), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Крім того, встановлено, що відповідно до актів виконаних робіт за період з травня 2008 року по жовтень 2009 року сума послуг генпідряду склала 45 579,61 грн. (а.с. 101-113).

Однак, відповідач свій обов'язок з оплати виконаних позивачем робіт виконав частково, сплативши 1 165 068,18 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 114-121) та 45 579,61 грн. за послуги генпідряду та угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 60 393,63 грн.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості у розмірі 60 393,63 грн. за виконані позивачем роботи, судова колегія приходить до висновку про те, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що грошові кошти на оплату робіт позивача від Замовника не надходили, а тому він не є боржником, який прострочив виконання зобов'язання, з наступних підстав.

За приписами ст. 319 ГК України та ч. 2 ст. 838 ЦК України підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. При цьому генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором № 27-08 від 23.03.2008 р. генеральним підрядником є Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України, тому він відповідає перед Товариством з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (субпідрядником) за невиконання, або неналежне виконання обов'язків особами, визначеними у договорі як Генпідрядник та Замовник, а також несе відповідальність перед цими особами. З огляду на це генеральний підрядник у правовідносинах з субпідрядником є замовником і виконує всі його обов'язки, а, зокрема, з прийняття та оплати робіт.

У разі відсутності коштів для оплати Замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати, а не приймати їх результати. Відсутність коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов»язання.

Аналогічна позиція викладена в пункті 5 оглядового листа Вищого Господарського суду № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано відповідачу 3 643, 47 грн. - 3 % річних та 2 127, 05 грн. - інфляційних втрат за період прострочення з 19.02.2011 року по 11.02.2013 року.

Як зазначалось вище, п. 3.5. договору встановлено, що розрахунки за виконання пусконалагоджувальних робіт замовник здійснює протягом п'яти днів з дня підписання акту здачі ліфтів в експлуатацію, що свідчить про те, що роботи вважаються виконаними в цілому після здачі ліфтів в експлуатацію, тому остаточні розрахунки здійснюються саме після підписання зазначених актів.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, у тексті договору було використано назву «Акт здачі ліфтів в експлуатацію» тому, що ця назва являється більш зручною і сприйнятою для розуміння будівельників та використовується у спілкуванні поміж будівельними організаціями.

Правильна назва цього акту згідно ГСТУ 36.1-001-97 Ліфти пасажирські та вантажні. Монтаж - «Акт приймання ліфта». Форма акту приймання ліфта встановлена ГСТУ 36.1-001-97 (Додаток К).

Згідно п. 5.21.9 ГСТУ 36.1-001-97: «Монтажна організація, генпідрядчик і власник ліфта готують відповідно з ПББЕЛ документи для реєстрації ліфта власником в органах нагляду, після чого виконується приймання ліфта в експлуатацію комісією за участю інспектора Держнаглядохоронпраці України».

Згідно п.5.21.10 ГСТУ 36.1-001-97: «Результати роботи комісії оформляються «Актом приймання ліфта (додаток К).»

Як встановлено судовою колегією, відповідно до актів приймання ліфтів від 10.12.2009 року обов'язок по оплаті відповідачем виконаних позивачем робіт настав 11.12.2009 року.

Тобто, періодом прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт є з 11.12.2009 року по 11.02.2013 року.

Перерахувавши 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення платежу за виконані позивачем роботи за період з 11.12.2009 року по 11.02.2013 року за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судовою колегією встановлено, що 3 % становлять 5 753,11 грн., інфляційні втрати - 9 119,44 грн.

Однак, враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, судова колегія приходить до висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 3 643, 47 грн. - 3 % річних та 2 127, 05 грн. - інфляційних втрат, як це було заявлено у позовній заяві.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводами апеляційної скарги не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія дійшла до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" про стягнення 66 164, 15 грн. підлягають задоволенню повністю, рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2013 р. у даній справі - зміні.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України на рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2013 року у справі № 910/3471/13 - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України (01021, м. Київ, Печерський район, вулиця Грушевського, будинок 5, ідентифікаційний код 21586524) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (02093, м. Київ, Дарницький район, вулиця Бориспільська, будинок 24-А, ідентифікаційний код 05472637) 60 393,63 грн. - основного боргу, 3 643, 47 грн. - 3 % річних, 2 127, 05 грн. - інфляційні втрати та 1 720,50 грн. - витрати по сплаті судового збору.

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 910/3471/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Алданова С.О.

Пашкіна С.А.