Ухвала суду № 32473810, 09.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/87/12 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів Аліменко В.О. та Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі Меєчко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго» (далі - позивач) звернулося до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області (далі - відповідач або податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2011 року № 0000892310 та № 0000912310.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000892310 від 24.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго" по податку на додану вартість в розмірі 49619 грн., з них за основним платежем 39695 грн., за штрафними санкціями 9924 грн., та №0000912310 від 24.10.2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго" в розмірі 1360 грн. в частині невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку 29.12.2010 року та 12.01.2011 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно відображає обставини справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, податковим органом була проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, під час проведення якої встановлено позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2010 року на суму 35130 грн., за травень 2010 року на суму 4565 грн., та п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині невиконання друку 25 щоденних фіскальних звітних чеків.

За результатами перевірки було складено акт від 10.10.2011 року № 873/23-24413907, на підставі висновків якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000892310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 49619 грн., в тому числі основний платіж - 39695 грн. та штрафні санкції 9924 грн., та № 0000912310 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8500 грн. в частині невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку 29.12.2010 року та 12.01.2011 року.

При проведенні перевірки податковим органом було зроблено висновок, що на формування показника податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року вплинула операція по наданню фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 робіт (послуг) з улаштування асфальтобетонного покриття та послуг з вахтовки (перевезення) на загальну суму 238171 грн. 88 коп., в тому числі ПДВ 39695 грн.

Підставою для висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_2 стала та обставина, що у контрагента - ФОП ОСОБА_2, згідно даних акта перевірки ДПІ у Христинівському районі Черкаської області, відсутні необхідні умови для відповідної господарської, економічної діяльності, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби, у зв`язку з чим усі угоди, що укладались або виконувались ФОП ОСОБА_2 протягом перевіреного періоду (з 01.01.2010 року по 21.05.2011 року) є нікчемними.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про виконання будівельних робіт №10/04/15-01 від 15.04.2010 року з улаштування асфальтобетонного покриття території АЗС, яка розташована за адресою: Черкаська обл., смт. Бабанка, вул. Пролетарська, 2, та договір вахтовки (перевезення) від 01.04.2010 року №10/04/01-01. Відповідно до договору ТОВ "Енерго" (замовник) оплачує виконавцю загальну вартість виконаних робіт на протязі 30 днів з дня підписання акта здачі-приймання робіт. Крім цього, між сторонами даного договору була підписана договірна ціна на улаштування асфальтобетонного покриття на АЗС, яка здійснена у відповідності з ДБН Д.1.1-1-2000 та у відповідності з тарифами станом на 15.04.2010 року.

На підтвердження виконання умов договору між сторонами було підписано акт прийняття виконаних будівельних робіт, ТОВ "Енерго" здійснило оплату виконаних робіт по даному договору, що підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2010 року №145, від 29.04.2010 року №150, від 25.05.2010 року №155 та від 27.05.2010 року №489 на загальну суму 220802 грн. Крім цього, на підтвердження оплати умов вищезазначеного договору, ФОП ОСОБА_2 була видана податкова накладна від 27.04.2010 року №27/01, яка має всі необхідні реквізити.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 цього Закону до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7).

При цьому, для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а саме: документи, що підтверджують факт отриманням послуг від другої особи; документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на послуги підтверджуються відповідними документами, зокрема: копії господарських договорів, актів надання послуг, рахунків на оплату, податкових накладних, виписок банку, а відтак висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, є помилковим.

Що ж стосується висновку податкового органу про нікчемність укладеного договору між позивачем та контрагентом ФОП ОСОБА_2, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне

У відповідності до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно положень ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Однак, податковим органом не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду нікчемним правочином.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено у зв'язку з чим, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством встановлено, що фіктивний правочин (оспорюваний правочин) може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а не актом перевірки податкового органу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія судів приходить до висновку, що оскільки взаємовідносини позивача з контрагентом підтвердженні первинними документами бухгалтерського обліку, а тому вони мають реальний характер, а посилання на відсутність у контрагента умов для відповідної господарської, економічної діяльності, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначена обставина не є підставою для визнання правочину нікчемним.

Крім того, у відповідності до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час здійснення господарських операцій контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців, а тому позивач та контрагент є належними суб'єктами господарювання України.

Що ж стосується податкового повідомлення-рішення № 0000912310 від 24.10.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача на суму 8500 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, в книзі обліку розрахункових операцій №2350001928/4 від 02.04.2010 року визначено невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків за 24.04.2010 року, 27.04.2010 року, 30.04.2010 року, 03.05.2010 року, 07.05.2010 року, 09.05.2010 року, 12.05.2010 року, 15.05.2010 року, 17.05.2010 року, 20.05.2010 року, 14.06.2010 року, 13.07.2010 року, 25.07.2010 року, 14.09.2010 року, 27.09.2010 року, 29.12.2010 року, 12.01.2011 року та 08.02.2011 року, що підтверджується даними контрольної стрічки. Крім цього, в книзі обліку №2305002302/1 від 29.11.2010 року визначено невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків за 13.12.2010 року, 29.12.2010 року, 31.12.2010 року, 03.01.2011 року, 07.01.2011 року, 12.01.2011 року 11.03.2011 року, що підтверджується даними контрольної стрічки.

Перевіркою встановлено невиконання щоденного друку 25 фіскальних звітних чеків, за що і нараховано позивачу фінансові санкції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З довідки Уманських енергетичних мереж ПАТ «Черкасиобленерго» вбачається, що 23 год. 22 хв. 29.12.2010 по 07 год. 35 хв. 30.12.2010 року та з 20 год. 48 хв. 12.01.2011 року по 08 год. 40 хв. 13.01.2011 року було призупинено електропостачання ТОВ «Енерго» у зв'язку з аварійним відключенням ПЛ-10кВ Л-8 «Бабанка» (смт. Бабанка, вул. Пролетарська, 2).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в цей період відбулося призупинено електропостачання ТОВ «Енерго», тому податкове повідомлення-рішення №0000912310 від 24.10.2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача в розмірі 1360 грн. в частині невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків 29.12.2010 року та 12.01.2011 року підлягає скасуванню, а зворотне твердження апелянта колегія суддів вважає необґрунтованим.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: В.О. Аліменко

Ю.А. Ісаєнко

Повний текст ухвали виготовлено 10.07.2013 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Аліменко В.О.