Ухвала суду № 32473813, 09.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15940/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Аліменко В.О. та Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі - Меєчко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач або податковий орган) про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.11.2012 року №0009812250 та №0009822250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що податковим органом проведено планову виїзну перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, під час проведення якої податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135, п.п. 153.1.3 п.153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1122534,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 799426,00 грн., за І квартал 2010 року в сумі 2179,00 грн. (несвоєчасна сплата за І квартал 2010 року в сумі 3678,00 грн.), за І квартал 2011 року в сумі 320929,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 706819,0 гри., у тому числі за 2010 рік в сумі 79153,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 313356,00 грн. та за півріччя 2012 року в сумі 314310,00 грн.

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт від 19.10.2012 року №1666/2250/33156460, на підставі висновків якого, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 09.11.2012 року № 0009812250, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 323 857 грн. та №0009822250, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток 2010 рік на 79153,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року на 313356,00 грн. та за півріччя 2012 року на 706 819,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов на підставі того, що позивачем було укладено договори на отримання позики з компанією Річі Сервісез Лімітед (КІПР), а саме:

- договір від 02.11.2004 року без номера на загальну суму 500,0 тис. доларів США, згідно договору Компанія Річі Сервісез Лімітед (КІПР) перераховує грошові кошти на рахунок ТОВ «БЮРО» з метою використання коштів - поповнення обігових коштів, відсоткова ставка по договору - 11% річних, дата погашення 30.11.2009 року. Реєстраційне свідоцтво Національного Банку України № 3801 від 29.11.2004 року, в якому зазначено граничну дату повернення по зазначеному договору позики 30.11.2009 року;

- договір від 19.08.2005 року без номера на загальну суму 250,0 тис. долірів США, згідно договору Компанія Річі Сервісез Лімітед (КІПР) перераховує грошові кошти на рахунок ТОВ «БЮРО» з метою використання коштів - поповнення обігових коштів, відсоткова ставка по договору - 11% річних, дата погашення 31.12.2010 року. Реєстраційне свідоцтво Національного Банку України № 4592 від 29.09.2005 року в якому зазначено граничну дату повернення по зазначеному договору позики 31.12.2010 року.

Надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «БЮРО» відбулося до початку перевіряємого періоду, про що зазначено в довідці про результати планової документальної перевірки № 2267/23-04/33156460 від 19.02.2009 року. Станом на початок перевіряємого періоду, заборгованість ТОВ «БЮРО» перед Компанією Річі Сервісез Лімітед по 2-ох договорах позики складала згідно наданих до перевірки документів - 4874313,16 грн., при цьому за перевірений період, не нараховувались та не перераховувались (за даними бухгалтерського та податкового обліків) компанії - нерезиденту «відсотки» передбачені зазначеними договорами позики.

Як зазначив податковий орган до перевірки посадовими особами позивача не надано первинних документів (оригіналів) договорів від 02.11.2004 року та від 19.08.2005 року, та свідоцтв НБУ, чи/або доповнень до договорів (зі змінами та доповненнями) нових свідоцтв НБУ, із зазначенням нових термінів погашення заборгованості товариства перед компанією-нерезидентом, а надано лише завірені ТО В «БЮРО» копії вищевказаних документів.

Виходячи з цього, податковий орган дійшов висновку про те, що грошові кошти, які заборгувало ТОВ "Бюро" перед компанією Річі Сервісез Лімітед (Кіпр) по 2-ох договорах позики у зв'язку з закінченням давності термінів визначених у договорах, а саме: б/н від 02.11.2012 року дата погашення - 30.11.2009 року та б/н від 19.08.2005 року дата погашення - 31.12.2010 року, є доходами з інших джерел в тому числі, але не виключно у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, а також про те, що від'ємна сума балансової вартості іноземної валюти, а саме її перерахунок за зазначеними договорами не повинні були бути віднесені ТОВ "Бюро" до валових витрат.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч.4 ст. 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та ст. 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно до п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога, це, крім інших визначених законом підстав, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Актом перевірки встановлено, що датою погашення за договором позики від 02.11.2004 року є 30.11.2009 року, а за договором позики від 19.08.2005 року є 31.12.2010 року, а строк позовної давності для стягнення заборгованості за вказаними договорами закінчується, відповідно, 30.11.2012 року та 31.12.2013 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у періодах, в яких податковим органом збільшено валовий дохід позивачу в 4 кварталі 2009 року та 1 кварталі 2011 року, а також у весь перевірений податковим органом період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, строк позовної давності за кредитними договорами між TOB «БЮРО» та компанією Річі Сервісез Лімітед від 02.11.2004 року та від 19.08.2005 року не закінчився, що виключає надання таким коштам статусу безповоротної фінансової допомоги за абз. 3 п.п. 1.22 п. 1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Крім цього, колегія суддів зазначає, що заборгованість за договорами позики від 02.11.2004 року та від 19.08.2005 року не підпадає й під інші ознаки безповоротної фінансової допомоги, передбачені п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не є основною сумою кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, та не є сумою процентів, нарахованих на основну суму, надану без встановлення строків, адже за договорами позики встановлені строки повернення коштів, а тому така заборгованість також не є сумою безнадійної заборгованості та не відшкодована кредитору позичальником.

Виходячи з вищевикладеного, суми заборгованості позивача перед компанією Річі Сервісез Лімітед за договорами позики від 02.11.2004 року та від 19.08.2005 року не є безповоротною фінансовою допомогою, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача відсутні правові підстави для віднесення заборгованості 4 865 240,34 грн. до валового доходу у 4 кварталі 2009 року у сумі 3 432802 грн., у 1 кварталі 2011 року у сумі 1 432438 грн.

Окрім цього, п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Відповідно до п.п.153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Оскільки у відповідності до догорів б/н від 02.11.2004 року та б/н від 19.08.2005 року позики позивачу були надані у доларах США, а отже балансова вартість заборгованості за зазначеними договорами відображалась позивачем в іноземній валюті.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума заборгованості TOB «БЮРО» перед компанією Річі Сервісез Лімітед за договорами позики від 02.11.2004 року та від 19.08.2005 року не є безповоротною фінансовою допомогою - а тому висновок податкового органу, що TOB «БЮРО» не мало право відносити до валових витрат у перевіряємому періоді від'ємну суму балансової вартості іноземної валюти, яка розрахована відповідно до п.п. 7.3.3 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.153.1.3. п. 153.1 ст. 153 ПК України є неправомірним, а зворотнє твердження в апеляційній скарзі колегія суддів вважає необґрунтованим.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: В.О. Аліменко

Ю.А. Ісаєнко

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Ісаєнко Ю.А.