Постанова № 32471751, 15.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року № 826/8160/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 23 квітня 2013 року № 0004401701 та № 0004461701.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року № 0004401701 та № 0004461701, оскільки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 безпідставно віднесено до валових витрат та до податкового кредиту суму ПДВ та витрат по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" без наявності факту реальності здійснення господарських операцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 25 березня 2013 року по 29 березня 2013 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 393 від 20 березня 2013 року, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Асті-Ко" за період з 1 січня 2010 рок по 31 грудня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 5 квітня 2013 року № 606/17-10/НОМЕР_3, яким встановлено:

- відсутність реального факту здійснення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" за період червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, що є порушенням частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статті 228, статей 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України;

- відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагента - постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" в зв'язку з чим фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від контрагента-постачальника, чим порушено пункт 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість в сумі 121 083,20 грн. за період: в червні 2011 року в розмірі 13 749,72 грн., в липні 2011 року в розмірі 5 376,90 грн., в серпні 2011 року в розмірі 65 546,05 грн., у вересні 2011 року в розмірі 11 391,19 грн., в жовтні 2011 року в розмірі 7 718,09 грн., в листопаді 2011 року в розмірі 15 793 грн., в грудні 2011 року в розмірі 1 508,23 грн.;

- порушення пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.5 Податкового кодексу України, а саме: не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 101 729,89 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 23 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби винесене податкові повідомлення-рішення:

- № 0004401701, яким збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання в розмірі 114 447,12 грн., з якої: за основним платежем - 101 729,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 717,23 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, код платежу: 11010500;

- № 0004461701, яким збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання в розмірі 174 750,94 грн., з якої: за основним платежем - 121 083,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 667,74 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Асті-КО", оскільки фінансово-господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності Товариством з обмеженою відповідальністю "Асті-КО", фінансово-господарські відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асті-Ко" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3 статті 177 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 червня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асті-КО", як постачальником, укладено договір поставки № 030601, за умовами якого постачальник зобов'язується (поставити) передати у власність покупцеві товар в найменуванні, асортименті, кількості та за ціною, зазначених у видаткових накладних, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно умов договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями, партією є товар зазначений в одній видатковій накладній. Згідно пункту 2.1 договору, ціна (вартість) товару визначається постачальником самостійно, в односторонньому порядку, встановлюється в гривнях, зазначається у видаткових накладних, включає вартість стандартної (звичайної) упаковки та стандартного (звичайного) маркування товару.

Згідно видаткових накладних, від 3 червня 2011 року № РН-06031, від 7 червня 2011 року № РН-06072, від 29 липня 2011 року № РН-07294, від 23 серпня 2011 року № РН-08232, від 24 серпня 2011 року № РН-08241, від 24 серпня 2011 року № РН-08242, від 29 серпня 2011 року № РН-08291, від 30 серпня 2011 року № РН-08302, від 14 вересня 2011 року № РН-09142, від 28 вересня 2011 року № РН-09284, від 4 жовтня 2011 року № РН-10041, від 28 листопада 2011 року № РН-11284, від 29 листопада 2011 року № РН-11294, від 13 грудня 2011 року № РН-12132 Товариство з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" поставило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 товар (кондиціонери та теплові завіси, пульти управління) на загальну суму 726 499,08 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 4 від 3 червня 2011 року на загальну суму 65 321,16 грн., в тому числі ПДВ - 10 886,86 грн.,

- № 8 від 7 червня 2011 року на загальну суму 17 177,16 грн., в тому числі ПДВ - 2 862,86 грн.,

- № 46 від 29 липня 2011 року на загальну суму 32 261,40 грн., в тому числі ПДВ - 5 376,90 грн.,

- № 55 від 22 серпня 2011 року на загальну суму 53 928,30 грн., в тому числі ПДВ - 8 988,05 грн.,

- № 59 від 23 серпня 2011 року на загальну суму 54 463,20 грн., в тому числі ПДВ - 9 077,20 грн.,

- № 60 від 23 серпня 2011 року на загальну суму 64 434,30 грн., в тому числі ПДВ - 1 739,05 грн.,

- № 67 від 25 серпня 2011 року на загальну суму 53 928,30 грн., в тому числі ПДВ - 8 988,05 грн.,

- № 74 від 26 серпня 2011 року на загальну суму 43 677,54 грн., в тому числі ПДВ - 7 279,59 грн.,

- № 75 від 29 серпня 2011 року на загальна сума 53 928,30 грн., в тому числі ПДВ - 8 988,05 грн.,

- № 79 від 30 серпня 2011 року на загальну суму 25 773,72 грн., в тому числі ПДВ - 4 295,62 грн.,

- № 82 від 31 серпня 2011 року на загальну суму 43 142,64 грн., в тому числі ПДВ - 7 190,44 грн.,

- № 23 від 13 вересня 2011 року на загальну суму 37 709,64 грн., в тому числі ПДВ - 6 284,94 грн.,

- № 59 від 28 вересня 2011 року на загальну суму 30 637,50 грн., в тому числі ПДВ - 5 106,25 грн.,

- № 13 від 4 жовтня 2011 року на загальну суму 30 054,72 грн., в тому числі ПДВ - 5 009,12 грн.,

- № 43 від 20 жовтня 2011 року на загальну суму 16 253,82 грн., в тому числі ПДВ - 2 708,97 грн.,

- № 84 від 25 листопада 2011 року на загальну суму 62 363,40 грн., в тому числі ПДВ - 10 393,90 грн.,

- № 90 від 29 листопада 2011 року на загальну суму 32 394,60 грн., в тому числі ПДВ - 5 399,10 грн.,

- № 55 від 13 грудня 2011 року на загальну суму 9 049,38 грн., в тому числі ПДВ - 1 508,23 грн.

На підтвердження перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" позивачем надано виписки по рахунку в ПАТ "Банк Перший".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору виконані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Представником позивача на підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманого товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" та подальшої його реалізації надано договір поставки, монтажу та пусконанагодження кондиціонерів від 19 травня 2011 року № 109, укладений з Державним центром зайнятості, договір про виконання монтажних робіт системи кондиціонування повітря в приміщеннях від 22 липня 2011 року № 61, укладений з Мар'їнським районним центром зайнятості та договір поставки від 8 серпня 2011 року, укладений з Дружківським міським центром зайнятості. Також позивачем на підтвердження виконання своїх зобов'язань перед Державним центром зайнятості, Мар'їнським районним центром зайнятості та Дружківським міським центром зайнятості надано первинні документи складені за результатами господарських взаємовідносин із зазначеними контрагентами.

На підтвердження наявності у позивача складського приміщення, необхідного для зберігання товару (кондиціонерів) позивачем надано договір оренди (піднайму) нежитлового приміщення № К-170809/о-1 від 17 серпня 2009 року, укладеного з Відкритим акціонерним товариством "Дванадцятий Київський авторемонтний завод", за умовами якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 орендує нежитлове приміщення № 1 загальною площею 134,9 кв.м., яке розташоване на першому поверсі будівлі літера "А1" за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-КО", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" ґрунтуються на матеріалах досудового розслідування, а саме: на протоколі допиту свідка від 17 січня 2013 року - ОСОБА_2, який надав показання, що він в 2011 року погодився стати директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" за грошову винагороду та вказав на те, що на вказаному підприємстві він на посаді директора фактично не працював, статутний фонд не формував, рахунки в банківських установах не відкривав, податкову та іншу звітність до податкових та інших контролюючих органів не складав та не подавав, будь-якого відношення до діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" не має.

Разом з тим, суд приймає до уваги доводи представника позивача відносно того, що на момент здійснення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" був ОСОБА_3, який й підписував договір та первинні документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-КО".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на 4 липня 2013 року, ОСОБА_2 став керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" з 11 квітня 2012 року, тобто після здійснення господарських операцій за участю позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-КО".

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: монтаж водопровідних мереж, система опалення та кондиціонування, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодозії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-КО" є: оптова торгівля фармацевтичними товарами, виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів, виробництво парфумерних та косметичних засобів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, надання інших комерційних послуг.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності позивача та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ та витрат по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Асті-КО", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 23 квітня 2013 року № 0004401701 та № 0004461701 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 23 квітня 2013 року № 0004401701.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 23 квітня 2013 року № 0004461701.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева