Постанова № 32471661, 15.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року № 826/5207/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Лідер Безпека"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Безпека" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 5 липня 2013 року № 0000022270.

Проте, як встановлено під час розгляду справи позивач помилково зазначив дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - 5 липня 2013 року, оскільки з матеріалів справи вбачається, що предметом позову є податкове повідомлення рішення від 5 липня 2012 року.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, закони України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, Порядок заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року, та зазначає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 5 липня 2012 року № 0000022270 є протиправним, оскільки податковим органом порушено порядок проведення перевірок та винесення податкового повідомлення-рішення. Також позивач вказує на те, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Безпека" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Безпека" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемріс" не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України, та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 5 липня 2012 року № 0000022270, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Безпека" безпідставно віднесено суму ПДВ до податкового кредиту по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс", які не спричинили реального настання правових наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Безпека" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 7 червня 2012 року по 13 червня 2012 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства "Лідер Безпека" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс" за період з 1 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 14 червня 2012 року № 1328/22-719/37117158, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Безпека":

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 191 630 грн., а саме: за листопад 2011 року в сумі 95 130 грн., за грудень 2011 року в сумі 96 500 грн.;

- пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Приватним підприємством "Лідер Безпека" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс" за період з 1 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року.

22 червня 2012 року Приватним підприємством "Лідер Безпека" подані заперечення на акт перевірки від 14 червня 2012 року № 1328/22-719/37117158.

Листом від 4 липня 2012 року № 5725/10/22-711 Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби повідомила директора Приватного підприємства "Лідер Безпека", що висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі складеного акту перевірки, 5 липня 2012 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення № 0000022270, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лідер Безпека" суму грошового зобов'язання в розмірі 239 537,50 грн., з якої: за основним платежем - 191 630 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47 907,50 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 3014010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс" з тих підстав, що договори та первинні документи, складені за участю Приватного підприємства "Лідер Безпека" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемріс" є недійсними, оскільки реєстраційні, первинні документи та податкова звітність складена і підписана невідомими особами.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

1 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс", як виконавцем, та Приватним підприємством "Лідер-Безпека", як замовником, укладено договір про надання юридичних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується за дорученням замовника надати йому юридичні послуги у вигляді усних та письмових консультацій, правового аналізу договорів та інших правових документів, а також послуги з представництва інтересів замовника в державних органах, підприємствах, організаціях та перед третіми особами. Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець за наказом уповноважених осіб замовника надає послуги шляхом підготовки проектів господарських договорів, правового аналізу та консультування з приводу укладених договорів, представництва інтересів замовника в правоохоронних та контролюючих органах, органах виконавчої влади з питань діяльності замовника, підготовки проектів листів, претензій та позовних заяв, усних та/або письмових консультацій щодо діючого законодавства. Згідно пунктів 2.2, 2.3 договору, зазначені у пункті 2.1 цього договору послуги надаються не пізніше 3 днів з моменту виникнення такої необхідності. У разі виникнення складних питань, які потребують узагальнення великого масиву законодавства, послуги надаються не пізніше семи днів з моменту виникнення таких питань. Представництво інтересів замовника по судових справах здійснюється на підставі окремих угод.

Разом з тим, суд звертає увагу, що договір про надання юридичних послуг укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс" та Приватним підприємством "Лідер-Безпека" 1 липня 2011 року, проте в пункті 6.1 даного договору зазначено, що даний договір укладено строком до 30 червня 2011 року.

При цьому, суд зазначає, що судом досліджується копія договору від 1 липня 2011 року, надана представником відповідача, оскільки позивачем ухвала суду про відкриття провадження у справі не виконана, оригінал для огляду та копію для залучення до матеріалів справи договору про надання юридичних послуг від 1 липня 2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс" та Приватним підприємством "Лідер-Безпека", суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кемріс" виписало на користь позивача податкові накладні:

- 233 від 30 листопада 2011 року на загальну суму 570 780 грн., в тому числі ПДВ - 95 130 грн.,

- № 248 від 31 грудня 2011 року на загальну суму 579 000 грн., в тому числі ПДВ - 96 500 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс" та Приватним підприємством "Лідер-Безпека" підписані акти здачі-прийняття робіт № 233 від 30 листопада 2011 року та № 248 від 31 грудня 2011 року, згідно яких виконавцем надано юридичні послуги на загальну суму 1 149 780 грн.

Згідно картки рахунку 6851 за листопад 2011 року та грудень 2011 року, Приватне підприємство "Лідер-Безпека" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемріс" кошти в розмірі 1 245 000 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс", з огляду на нижченаведене.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковий кодекс України встановлюють, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Проте, позивачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс" юридичних послуг Приватному підприємству "Лідер-Безпека".

З аналізу наданих позивачем документів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс" суд зазначає, що вони не розкривають зміст та обсяг господарських операції, оскільки в них відсутня інформація про те, які саме послуги надавалися зазначеним суб'єктом господарювання позивачу, а тільки вказано про надання юридичних послуг. Також з наданих актів виконаних робіт не можливо встановити яким чином обраховувалась вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс" послуг.

При цьому, суд не приймає до уваги як доказ на підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманих послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемріс" надані позивачем копії наказів Приватного підприємства "Лідер-Безпека" щодо прийняття та звільнення працівників з роботи та копії актів, складених за порушення трудової дисципліни працівниками Приватного підприємства "Лідер-Безпека", оскільки пунктом 2.1 договору про надання юридичних послуг не визначено надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс" послуг з контролю за трудовою дисципліною працівників Приватного підприємства "Лідер-Безпека".

Крім того, більшість вказаних документів складені в період з січня 2011 року по липень 2011 року, тобто до укладення договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс" та Приватним підприємством "Лідер-Безпека".

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемріс" є: оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, надання інших послуг у поліграфічній діяльності, консультування з питань комерційної діяльності та управління, рекламна діяльність, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, н.в.і.г.

Таким чином, надання юридичних послуг не відповідає статутній діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемріс".

При цьому, суд приймає до уваги доводи представника відповідача відносно того, що в податкових накладних місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемріс" є: м. Київ, вул. Кіквідзе, 13-в, проте згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемріс" є: м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40.

Згідно акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 25 квітня 2012 року № 1007/22-9/37192785 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемріс" щодо підтвердження господарських відносин платників податків за період з 1 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кемріс" не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного в зв'язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемріс" необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Отже, всі вищенаведені дані в сукупності свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемріс".

При цьому, суд зазначає, що за відсутності факту придбання послуг, а також доказів, що такі послуги призначені для використання у господарській діяльності позивача відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо безпідставності включення Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Безпека" до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі первинних документів, складених Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс".

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкове повідомлення-рішення, якими збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 191 630 грн.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Безпека" штрафні санкції в розмірі 47 907,50 грн.

Відносно доводів представника позивача про порушення Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби порядку проведення перевірки, суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2012 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби вручено директору Приватного підприємства "Лідер Безпека" Кравченку С.М. запит від 15 травня 2012 року № 3368/10/22-211 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс". В запиті зазначено, що у разі ненадання інформації, надання не у встановлений термін або в неповному обсязі Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби будуть застосовані заходи щодо організації проведення документальної позапланової перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Листом від 28 травня 2012 року за № 2805/12 Приватне підприємство "Лідер Безпека" повідомило податковий орган, що Приватним підприємством "Лідер Безпека" вже надавалися запитувані Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби документи та пояснення.

В зв'язку з ненаданням вичерпної відповіді на запит, начальник управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби звернувся до начальника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби із службовою запискою від 6 червня 2012 року № 32/23-07, в якій просив розглянути питання про призначення позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Лідер Безпека" з питань достовірності, повноти формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року під час взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс".

Наказом начальника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 7 червня 2012 року № 643 призначено документальну невиїзну позапланову перевірку Приватного підприємства "Лідер Безпека" тривалістю п'ять робочих днів з 7 червня 2012 року.

Вказаний наказ та повідомлення про проведення перевірки отримав директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Безпека" Кравченко С.М. 7 червня 2012 року, що підтверджується його підписом на наказі та повідомленні.

В період з 7 червня 2012 року по 13 червня 2012 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведена невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Лідер Безпека" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс" за період з 1 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 червня 2012 року № 1328/22-719/37117158.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби в межах своїх повноважень та за наявності правових підстав проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Лідер Безпека".

При цьому, суд зазначає, що дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби щодо формування висновків за результатами проведеної перевірки є службовою діяльністю посадових осіб відповідача спрямованою на виконання обов'язку щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та запобігання злочинам та іншим правопорушенням.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача відносно того, що відповідач в ході проведення перевірки не звертався до позивача з проханням надати будь-які пояснення стосовно встановлених порушень, оскільки Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби зверталася до Приватного підприємства "Лідер Безпека" із запитом від 15 травня 2012 року № 3368/10/22-211 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемріс", проте позивач не виконав свій обов'язок щодо надання певних документів та пояснень.

Крім того, суд зазначає, що позивачу було відомо про проведення Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби перевірки Приватного підприємства "Лідер Безпека", а тому позивач міг скористатись своїм правом, передбаченим підпунктом 17.1.6 Податкового кодексу України, бути присутнім під час проведення перевірки та надати свої пояснення.

Відносно доводів представника позивача щодо порушення Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби строку для винесення податкового повідомлення-рішення, суд зазначає про наступне.

Згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як встановлено під час розгляду справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби за результатами проведеної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Безпека" акт складено 14 червня 2012 року.

22 червня 2012 року Приватним підприємством "Лідер Безпека" подані заперечення на акт перевірки від 14 червня 2012 року № 1328/22-719/37117158.

Листом від 4 липня 2012 року № 5725/10/22-711 Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби повідомила директора Приватного підприємства "Лідер Безпека", що висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі складеного акту перевірки, 5 липня 2012 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000022270.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення в межах строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

З огляду на встановлене та враховуючи, що під час розгляду справи встановлено правомірність збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 239 537,50 грн., суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 5 липня 2012 року № 0000022270.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необгрунтованими, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства "Лідер Безпека" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева