Постанова № 32471657, 15.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року № 826/9754/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" звернулося до суду з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 7 червня 2013 року № 0003072250.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представником відповідача через канцелярію суду подані заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких відповідач посилається на Податковий кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Наказ Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 7 червня 2013 року № 0003072250, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" безпідставно віднесено суму ПДВ по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" без наявності факту надання товарів, робіт (послуг) постачальником покупцю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 28 травня 2013 року по 1 червня 2013 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі направлення від 28 травня 2013 року № 573/22-50П, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 81, статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до постанови старшого слідчого СВ Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби старшого лейтенанта податкової міліції Безпалова О.О. від 15 березня 2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 31 травня 2013 року № 361/22.5.0.9/34483697, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" пункту 44.1 статті 44, пункту 201.1, 201.6 та 201.10 статті 210 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 29 333 грн., в тому числі за жовтень 2012 року у сумі 29 333 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 7 червня 2013 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення № 0003072250, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" суму грошового зобов'язання в розмірі 36 666,25 грн., з якої: за основним платежем - 29 333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 333,25 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп", оскільки надані первинні документи не підтверджують факт надання товарів, робіт (послуг) постачальника покупцю.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп", як підрядником, укладено договір підряду № 12/10/1, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати та здати замовнику роботи по зовнішньому електропостачанню АЗК, розташованого за адресою: м. Ірпінь, вул. ІІІ-Інтернаціоналу-198 у визначений цим договором термін, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи на умовах цього договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що термін виконання робіт - 60 календарних днів з дня отримання підрядником від замовника авансового платежу. Згідно розділу 3 договору, загальна вартість робіт (виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, виготовлення технічної документації для введення змонтованого обладнання в експлуатацію) становить 176 000 грн., в тому числі ПДВ - 29 333,33 грн. Фінансування робіт по цьому договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів замовником на поточний рахунок підрядника наступним чином: 60% від загальної вартості всіх робіт, що становить 105 600 грн. сплачується замовником авансом після підписання цього договору, 40% від загальної вартості всіх робіт, що становить 70 400 грн. сплачується замовником не пізніше 5 календарних днів після підписання акту приймання-передачі виконаних монтажних, пусконалагоджувальних робіт та передачі технічної документації.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" на виконання умов договору виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 4 від 9 жовтня 2012 року на загальну суму 26 000 грн., в тому числі ПДВ - 4 333,33 грн.,

- № 9 від 15 жовтня 2012 року на загальну суму 50 000 грн., в тому числі ПДВ - 8 333,33 грн.,

- № 19 від 22 жовтня 2012 року на загальну суму 50 000 грн., в тому числі ПДВ - 8 333,33 грн.,

- № 23 від 29 жовтня 2012 року на загальну суму 50 000 грн., в тому числі ПДВ - 8 333,33 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" на виконання умов договору перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" кошти в розмірі 26 000 грн. (9 жовтня 2012 року) та 50 000 грн. (15 жовтня 2012 року), 50 000 грн. (22 жовтня 2012 року), 50 000 грн. (29 жовтня 2012 року), що підтверджується виписками по рахунку в банку.

20 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" підписано акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно якого підрядником виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи з зовнішнього електропостачання АЗК на загальну суму 176 000 грн.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Представник позивача під час розгляду справи зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" укладався з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" договір підряду № 12/10/1 з метою належного виконання своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс".

На підтвердження своєї позиції представником позивача надано договір підряду № 0110-12 від 1 жовтня 2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно", як підрядником, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу зовнішніх електромереж автозаправного комплексу за адресою: м. Ірпінь, вул. ІІІ-Інтернаціоналу, 198 та надано підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" акт прийому-передачі виконаних робіт від 29 березня 2013 року, згідно якого підрядником виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи з зовнішнього електропостачання АЗК за адресою: м. Ірпінь, вул. ІІІ-Інтернаціоналу, 198 на загальну суму 230 000 грн.

На підтвердження відображення господарських відносин у бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 631.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, оптова торгівля зерном, необоротним тютюном, насінням і кормами для тварин, установлення та монтаж машин і устаткування, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" є: комп'ютерне програмування, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, організація азартних ігор, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, оптова торгівля металами та металевими рудами, консультування з питань комерційної діяльності й керування, рекламні агентства.

На підтвердження права Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури позивачем надано ліценцію від 23 листопада 2011 року № 595700, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп".

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" та його контрагента.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" ґрунтуються на матеріалах досудового розслідування, а саме: на протоколі допиту свідка від 15 лютого 2013 року - засновника, директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" ОСОБА_2, який надав показання, що до діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" він відношення не має, статутний фонд підприємства він не формував, створив Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп" за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецекспертгруп", тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 7 червня 2013 року № 0003072250 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 7 червня 2013 року № 0003072250.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалтехно" судові витрати у розмірі 366 (триста шістдесят шість) грн. 68 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева