Постанова № 32471690, 15.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року № 826/5234/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0010262290 та № 0010252290.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" неправомірно зроблений висновок про нереальність правочинів, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна", оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначила, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно донараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, оскільки при проведенні перевірки встановлено, що господарські операції за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" не мають реального товарного характеру.

Представник третьої особи вказав, що йому не відомо про обставини щодо розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" та зазначив, що товариство працює.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 24 жовтня 2012 року по 30 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 1550/22-90 від 24 жовтня 2012 року та направлення № 5862/2290 від 24 жовтня 2012 року, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з отриманням вироку суду у вчинені злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України по підприємству Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Укрїна" проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" за період з 1 березня 2012 року по 30 квітня 2012 року.

При цьому, суд звертає увагу, що посилання податкового органу на підставу для проведення перевірки отримання вироку суду у вчинені злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України по Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфакем Укрїна", судом визнається безпідставним, оскільки під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду, яким би було визнано винними посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Укрїна" у вчиненні злочину.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 2 листопада 2012 року № 1821/22-90/32597786, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські ферми":

- статей 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, а саме: правочини щодо оформлення будь-яких документів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" протягом перевіряє мого періоду, є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення;

- пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 887 945 грн., а саме: за І квартал 2012 року на суму 345 950 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 541 995 грн.;

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198., пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 177 589,60 грн., в тому числі за березень 2012 року - 108 399,20 грн., квітень 2012 року - 69 190,40 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 21 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0010262290, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" суму грошового зобов'язання в розмірі 233 086 грн., з якої: за основним платежем - 186 469 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 617 грн. за платежем: податок на прибуток, код платежу: 3011021000;

- № 0010252290, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" суму грошового зобов'язання в розмірі 221 987 грн., з якої: за основним платежем - 177 589,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 397,40 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірок прийшла до висновку про завищення позивачем валових витрат та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна", оскільки при проведенні перевірки податковим органом зроблений висновок, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" мають протиправний характер та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави та суспільства, а тому є такими, що порушують публічний порядок та є нікчемними.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські ферми", як покупцем, укладено договір № 87, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти й оплатити його. Розділом 3 договору визначено, що здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками покупця і продавця. Товар вважається прийнятим за кількістю місць - згідно з кількістю місць, зазначених у накладній, за якістю - згідно із сертифікатом якості або іншим документом. Датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного покупцем.

Згідно видаткових накладних від 29 березня 2012 року № 446, № 447, № 448, № 449, № 515, № 516, № 517, № 518, № 519, № 520, № 450, № 451, від 16 квітня 2012 року № РН-0000599, № РН-0000600, № РН-0000596, № РН-0000594, № РН-0000595, № РН-0000597, № РН-0000601, № РН-0000598 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" одержало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" наступний товар: цитрат натрію, катетори, піпетки, ампули, печатки, чехли, азот на загальну суму 1 065 537,60 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 164 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 54 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 000 грн.,

- № 165 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 59 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 950 грн.,

- № 166 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 56 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 450 грн.,

- № 167 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 55 012,80 грн., в тому числі ПДВ - 9 168,80 грн.,

- № 168 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 56 520 грн., в тому числі ПДВ - 9 420 грн.,

- № 169 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 43 200 грн., в тому числі ПДВ - 7 200 грн.,

- № 170 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 32 736 грн., в тому числі ПДВ - 5 456 грн.,

- № 171 від 16 квітня 2012 року на загальну суму 57 273,60 грн., в тому числі ПДВ - 9 545,60 грн.,

- № 263 від 29 березня 2012 року на загальну суму 54 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 000 грн.,

- № 264 від 29 березня 2012 року на загальну суму 59 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 950 грн.,

- № 265 від 29 березня 2012 року на загальну суму 56 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 450 грн.,

- № 266 від 29 березня 2012 року на загальну суму 55 012,80 грн., в тому числі ПДВ - 9 168,80 грн.,

- № 267 від 29 березня 2012 року на загальну суму 56 520 грн., в тому числі ПДВ - 9 420 грн.,

- № 268 від 29 березня 2012 року на загальну суму 43 200 грн., в тому числі ПДВ - 7 200 грн.,

- № 360 від 29 березня 2012 року на загальну суму 45 360 грн., в тому числі ПДВ - 7 560 грн.,

- № 361 від 29 березня 2012 року на загальну суму 57 273,60 грн., в тому числі ПДВ - 9 545,60 грн.,

- № 362 від 29 березня 2012 року на загальну суму 54 928,80 грн., в тому числі ПДВ - 9 154,80 грн.,

- № 363 від 29 березня 2012 року на загальну суму 59 400 грн., в тому числі ПДВ - 9 900 грн.,

- № 364 від 29 березня 2012 року на загальну суму 59 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 950 грн.,

- № 365 від 29 березня 2012 року на загальну суму 48 600 грн., в тому числі ПДВ - 8 100 грн.

На підтвердження оплати придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" товару позивачем надано платіжні доручення.

На підтвердження транспортування товару позивачем надано подорожні листи службового легкового автомобілю та товарно-транспортні накладні від 29 березня 2012 року та від 16 квітня 2012 року, з яких вбачається, що навантаження товару здійснювалося за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем України" (м. Київ, вул. Басейна, 9, кімната 3), розвантаження - за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" (м. Київ, проспект Перемоги, 62-б), перевезення товару здійснювали водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивачем під час розгляду справи надано докази на підтвердження подальшої реалізації отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" товару та використання його у власній господарській діяльності.

Також позивачем надано докази на підтвердження оприбуткування на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" товару, придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" та докази на підтвердження зняття придбаного товару після його реалізації.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 10 вересня 2012 року № 3645/22-4/36678727 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 жовтня 2009 року по 30 липня 2012 року, яким встановлено, що фінансово-господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна", тому фінансово-господарські взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" та його контрагентами є нікчемними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

До вказаного висновку Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби прийшла в зв'язку з тим, що досудовим слідством встановлено протиправну діяльність громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 направлену на створення умов мінімізації та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах суб'єктів підприємницької діяльності з використанням реквізитів, поточних рахунків та печаток підприємств, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна", які були зареєстровані невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" є: розведення великої рогатої худоби молочних порід, допоміжна діяльність у тваринництві, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, вантажний автомобільний транспорт, ветеринарна діяльність.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем-Україна" є: оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н.в.і.г, оптова торгівля текстильними товарами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, рекламна діяльність, інші види оптової торгівлі, надання інших комерційних послуг.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0010262290 та № 0010252290 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0010262290.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0010252290.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми" судові витрати у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева