Рішення № 32465648, 18.07.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7283/13 Справа № 415/6196/12 Головуючий у 1 й інстанції - Нельге Д.В. Доповідач - Осіян О.М. Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 року. м. Дніпропетровськ.

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.,

суддів - Колодяжної Н.Є., Глущенко Н.Г.,

при секретарі - Філіній Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»

на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ПАТ «Дніпропетровськгаз» про стягнення моральної шкоди.

Стягнуто із ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» на користь ОСОБА_2 1000 гривень на відшкодування завданої неправомірними діями моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

Стягнуто із відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 229,4 гривень.

В апеляційній скарзі товариство ставить питання про скасування рішення суду, та відмову у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального права та без врахування обставин у справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити із наступних підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що 06.05.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 303460 про надання послуг з газопостачання (а.с.5-8), згідно п.1.1 якого, відповідач взяв на себе зобов'язання безперервно надавати позивачу послуги з постачання природного або скрапленого газу для побутового споживання з гарантованим рівнем надійності за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п.6.2.2 договору, відповідач зобов'язався неухильно дотримуватись вимог «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 2246 від 09.12.1999 року.

Відповідно до акту № 304460, 12.07.2012 року відповідач припинив постачання природного газу за місцем проживання позивача: АДРЕСА_1 у зв'язку з порушенням останнім строків сплати за надані послуги з газопостачання.

Згідно п.19 Правил, якщо споживач не оплатив надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеного в договорі чи платіжному документі, а газопостачальне підприємство протягом наступних п'яти днів не отримало повідомлення про оплату, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання. У разі неоплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження

(з позначкою про його вручення) газопостачальне підприємство має право відключити споживача від газопостачання. Припинення газопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість за фактично отримані послуги з газопостачання.

Як зазначав у своєму позові позивач, відповідач припинив постачання природного газу 12.07.2012 року за адресою місця проживання позивача: АДРЕСА_1 без передбаченого п.19 Правил письмового попередження споживача про припинення газопостачання, на підставі чого вказане відключення позивач вважав неправомірним, та таким, що, завдало йому моральної шкоди.

Суд дослідив надане відповідачем поштове повідомлення, відповідно до якого, направлене попередження на адресу позивача було повернуто відповідачу 02.07.2012 року «за закінченням терміну зберігання», тобто позивачем отримано не було.

Врахувавши положення п.19 Правил, які безпосередньо регулюють виниклі відносини між позивачем та відповідачем, суд встановив, що відключення 12.07.2012 року квартири позивача за адресою: АДРЕСА_1 від газопостачання було здійснено відповідачем у порушення порядку, встановленого п.19 Правил, а саме без передбаченого вказаним пунктом Правил належного письмового попередження позивача - за відсутності позначки про його вручення позивачу.

Посилаючись на положення п.36 Правил, ст. 1167 ЦК України, роз'яснення п.п.3,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», врахувавши надані позивачем докази, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважав можливим задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000 гривень.

Але із висновками суду в частині визначення розміру спричиненої позивачу моральної шкоди погодитись не можна, оскільки вони зроблені без врахування обставин у справі.

Як вбачається із матеріалів справи відключення квартири позивача від газопостачання було здійснено 12 липня 2012 року, а вже на наступний день 13 липня 2012 року газопостачання квартири позивача було відновлено відповідачем.

Оскільки відсутність газопостачання квартири позивача не перевищила однієї доби, та це не спричинило тяжких наслідків, а тому виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає необхідним зменшити розмір стягнутої із відповідача суми на відшкодування моральної шкоди до 100 гривень, що відповідає вимогам ч.3 ст.23 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні докази спричинення шкоди позивачу шкоди, а також неправильно стягнутий розмір судового збору не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи і що не заперечується сторонами, відключення квартири позивача від газопостачання було здійснено на період із 12 до 13 липня 2012 року. Оскільки це відключення відбулося із порушенням вимог п.19 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 2246 від 09.12.1999 року, а тому наявний факт спричинення позивачу моральної шкоди, який виражений у побутових незручностях у зв'язку із відсутністю газопостачання житла.

Стягнений розмір судового збору не суперечить вимогам ст.4 Закону України «Про судовий збір», оскільки позивачем було заявлено дві позовні вимоги.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків місцевого суду повністю не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що наявні лише підстави для зміни судового рішення, передбачені ст.309 ЦПК України, у частині розміру стягнутої грошової суми.

Керуючись ст. ст. 307,309,316 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року змінити, зменшивши до 100 (сто) гривень суму, стягнуту із ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: