Ухвала суду № 32463426, 13.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р.Справа № 2-а-14053/09/2170

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги приватного підприємства «Граніт», Чаплинської міжрайонної Державної податкової інспекції в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Граніт» до Чаплинської міжрайонної Державної податкової інспекції в Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Граніт» подало апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою в повному обсязі задовольнити адміністративний позов про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000132310/0 від 06 серпня 2009 року, № 0000132310/1 від 28 серпня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з ПДВ, скасування податкових повідомлень-рішень0000122310/0 від 06 серпня 2009 року № 0000122310/1 від 28 серпня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Чаплинська міжрайонна Державна податкова інспекція в Херсонській області також подала апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову в частині задоволених позовних вимог, та в цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001371751/0 від 06 серпня 2009 року, № 0001371751/1 від 28 серпня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Постановою від 24 вересня 2010 року Херсонській окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов приватного підприємства «Граніт» до Чаплинської міжрайонної Державної податкової інспекції в Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень; скасував податкові повідомлення-рішення відповідача №0001371751/0 від 06 серпня 2009 року та №0001371751/1 від 28 серпня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1800 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3 600 грн.; та відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000132310/0 від 06 серпня 2009 року, № 0000132310/1 від 28 серпня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 133 грн. 89 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 3 736 грн. 96 коп., № 0000122310/0 від 06 серпня 2009 року, № 0000122310/1 від 28 серпня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11 117 грн. 93 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 5 558 грн. 98 коп.

Вимоги апеляційної скарги ПП «Граніт» обґрунтовує тим, що акт перевірки був наданий посадовим особам підприємства без належного оформлення та без зазначених в акті додатків.

Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки докази для підтвердження правильності висновків акту перевірки повинен надавати податковий орган, але суд першої інстанції лише послався на те, що підприємством не доведений факт правомірності не включення до валового доходу суми коштів в розмірі 1 708,35 грн. від продажу балонів з киснем, оскільки податковий орган не врахував витрати підприємства на придбання цього кисню.

Апелянт посилається на помилковість висновків суду першої інстанції, що позивач за перевіряємий період вирощував рапс, а тому всі витрати підприємства, що обліковувались на 203 рахунку «Витрати підприємства» повинні бути віднесення на вирощування сільськогосподарської продукції. Такі доводи апеляційної скарги підприємство обґрунтовує тим, що податковий орган не надав доказів того, що підприємство вирощувало саме рапс, в той час коли позивач надав податковому органу накладну від 08 липня 2008 року відповідно до якої ПП «Граніт» придбало зерно рапсу у ПП «ОСОБА_1.» у кількості 42,37 тонн. Таким чином, ПП «Граніт» вважає, що податковий орган не довів факт не включення приросту балансової вартості незавершеного виробництва у сумі 42 763,33 грн.

Апелянт ПП «Граніт» також посилається на помилковість встановлення факту завищення податкового кредиту за липень 2007 року на суму 1 774,67 грн., внаслідок придбання вікон та віконних блоків, оскільки податковий орган не довів, що будівля на яку встановлювались вікна та віконні блоки не перебуває на балансі підприємства.

Чаплинська міжрайонна Державна податкова інспекція в Херсонській області вимоги своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у травні 2008 року ПП «Граніт» не утримало податок з доходів фізичних осіб, при виплаті доходу в розмірі 12 000 грн. фізичній особі ОСОБА_2, який є директором підприємства, за оренду транспортних засобів.

Апелянт посилається на те, що договір оренди транспортного засобу укладений ПП «Граніт» з ОСОБА_2, як з фізичної особою, а не як з приватним підприємцем.

Сторони не надали письмових заперечень на апеляційні скарги один одного.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що приватне підприємство «Граніт» є юридичною особою, платником податків, перебуває на обліку в Каланчацькому відділенні Чаплинської МДПІ. Підприємство знаходилось на єдиному податку в 2-му півріччі 2008 року, на звичайній системі оподаткування 2007 р. та 1 півріччя 2008 року, та 1 квартал 2009 року.

Суд першої інстанції встановив, що підприємство повідомлено про проведення перевірки письмовим повідомленням № 5/230 від 19.06.09, яке вручено 19.06.09 головному бухгалтеру ОСОБА_3, за 10 днів до її проведення, але доказів вручення повідомлення відповідач не надав

Перевірка проведена в період з 30 червня по 20 липня 2009 року, термін перевірки продовжувався з 14 липня по 20 липня 2009 року з об'єктивних причин.

Висновки перевірки відображені в акті перевірки №08/231-31294600 від 23 липня 2009 року, який вручено головному бухгалтеру ПП «Граніт» ОСОБА_3 23 липня 2009 року. Підприємством акт перевірки підписаний із запереченнями, які розглянуті Чаплинською МДПІ та по яких наданий висновок від 30 липня 2009 року.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи ПП «Граніт» про несвоєчасність повідомлення про проведення перевірки, про ненадання службових посвідчень, про не надання документа про продовження перевірки, оскільки підприємство фактично допустило посадових осіб податкового органу до перевірки, надавши первинні бухгалтерські та податкові документи, та не скористалось своїм правом на недопущення до проведення перевірки посадових осіб податкової інспекції.

Суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи спростовані доводи позивача про не ознайомлення з актом перевірки керівника підприємства, оскільки позивач надав до позовної заяви копію акту перевірки, який підписано як податковими ревізорами-інспекторами, так і виконавчим директором ОСОБА_1 та головним бухгалтером ОСОБА_3, та до акту перевірки підприємством були складені заперечення.

Також суд першої інстанції встановив безпідставність доводів позивача про відсутність переліку документів, які були використані при проведенні перевірки, оскільки суду надано додаток № 3 "загальний перелік документів, які було використано при проведені перевірки за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року" з підписом головного бухгалтера.

Суд першої інстанції встановив, що при проведення перевірки посадовими особами відповідача, встановлені порушення п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 та 5.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в порушення зазначених норм підприємством занижено суму валового доходу на 43 260 грн. 68 коп. внаслідок того, що до валового доходу, отриманого від продажу товару (балони з киснем) за січень 2009 року не був включений дохід в сумі 1 708 грн. 35 коп. (без ПДВ).

Суд першої інстанції встановив, що позивач не заперечує факту не включення суми 1 708 грн. 35 коп. до валового доходу, але вважає, що податкова інспекція при визначенні цього показника повинна була врахувати суму витрат на придбання кисню, які підтверджується видатковими накладними №РН-0000040 від 13.01.2009 та №РН-00147 від 27.01.2009, копіями платіжних доручень №3 від 15.01.2009, №12 від 27.01.2009, і перевищують суму доходу.

Також суд першої інстанції встановив, що перевіркою встановлено порушення п. 5.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат, ПП «Граніт» не включило до валового доходу приріст балансової вартості незавершеного виробництва, в частині матеріальних затрат, пов'язаних з вирощуванням рапсу в сумі 42 763,33 грн., а саме: за 3 квартал 2007 року згідно оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку №23 "Виробництво" станом на 31.12.2007 обліковується незавершене виробництво в сумі 3 542,00 грн.; за 4 квартал 2007 року згідно оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку №23 "Виробництво" станом на 31.12.2007 обліковується незавершене виробництво в сумі 12 487,50грн.; за 1 квартал 2008 року станом на 31.03.2008 обліковується незавершене виробництво в сумі 17 975 грн.; за 2 квартал 2008 року станом на 30.06.2008 обліковується незавершене виробництво в сумі 42 763,33 грн. Відповідно у таблиці 1 Додатку К1/1 декларації при розрахунку приросту (убутку) підприємство повинне було врахувати запаси, використані в незавершеному виробництві у таких періодах: 3 кварталі 2007 року, 4 кварталі 2007 року, 1 кварталі 2008 року, 2 кварталі 2008 року.

ПП «Граніт» завищило валові витрати в частині включення до складу валових витрат убутку балансової вартості запасів за 1 півріччя 2008 рік в сумі 1 211 грн., оскільки за даними перевірки за відповідний період встановлено приріст балансової вартості в сумі 41 552,33 грн. (42763,33-1211,00 = 41552,33).

Суд першої інстанції встановив правильність цих висновків податкового органу, оскільки вони здійснені на підставі не встановленого факту вирощування та збирання рапсу підприємством на протязі 2007- 2008 років, який підтверджуються документами про придбання добрив, актом списання міндобрив із зазначенням мети - під врожай, документами про придбання бензину, дизпалива, заправочними відомостями на відпуск паливно-мастильних матеріалів в яких, зазначено мета - на збирання врожаю, подорожні листи вантажного автомобіля за червень-липень 2008 року (в яких зазначено "уборка"), подорожні листи трактора із зазначенням завдання внесення міндобрив, та оприскування. МДПІ надало суду докази того, що позивачем були орендовані в жовтні 2007 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу площею 34,60 га та 50, 90 га на 10 років, наприкінці 2009 року земельні ділянки здані в суборенду ПП ОСОБА_1 Також надано докази завезення підприємством на ВАТ «Каланчацький КХП» рапсу для очищення - акт здачі-прийняття робіт №КС-0002710 від 08.07.2008 року, загальна вартість робіт по акту склала 10236,92 грн. Податковими інспекторами при перевірці були досліджені акти списання та лімітно-забірні картки на списання запасних частин та дизпалива, які повинні були бути використані в процесі вирощування рапсу. До моменту збирання врожаю, в процесі вирощування сільськогосподарської продукції підприємство накопичувало витрати, пов'язані з посівними роботами, вирощуванням, збиранням, транспортуванням та зберіганням даної продукції. Відповідно ПП «Граніт» у таблиці 1 Додатку К1/1 повинне було врахувати запаси використані в незавершеному виробництві у 3 кварталі 2007 року, 4 кварталі 2007 року, 1 кварталі 2008 року, 2 кварталі 2008 року, тобто до валового доходу включаються всі матеріальні затрати на вирощування сільгосппродукції.

Згідно договору купівлі - продажу №09/07-2008-001 від 09.07.2008 року, видаткової накладної №63 від 14.07.2008 року позивачем було реалізовано рапс в кількості 42,370 т. на загальну суму 127110,00 грн. Надходження суми 127110,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №312 від 11.07.2008, відображено у книзі обліку доходів та витрат за липень 2008 р. Відповідно з даної суми реалізації платником сплачено єдиний податок в розмірі 10%. Ця операція врахована при перевірці єдиного податку за 3 квартал 2008 року.

Суд першої інстанції не прийняв посилання ПП «Граніт» на те, що підприємство не вирощувало рапсу, про те, що на підприємстві не ведуться оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку № 23 "Виробництво", та про те, що рапс був придбаний у ПП ОСОБА_1, оскільки ПП «Граніт» повідомив данні, які є суперечними і спростовані наданими податковою службою документами. Окрім іншого в своїх запереченнях до акту перевірки підприємство підтверджує збір врожаю рапсу, його продаж, і посилається на сплату з суми доходу єдиного податку в сумі 10 %, в скаргах, які подавались до податкових органів також відсутні ствердження про придбання рапсу у ПП ОСОБА_1

Суд першої інстанції в становив, що позивач не надав достатніх доказів походження того рапсу, який він очищував та реалізував, крім накладної про придбання даного рапсу у виконавчого директора підприємства, який одночасно є приватним підприємцем ОСОБА_1, доказів оплати рапсу не надано. Вперше цей документ з'явився тільки в судовому засіданні, податковим інспекторам він не пред'являвся. Не навів позивач доводів про використання паливно-мастильних матеріалів, добрив на інші потреби.

Суд першої інстанції встановив, що позивач намагається ухилитись від відповідальності за не ведення обліку витрат на вирощування рапсу, оскільки цей облік є обов'язковим для всіх підприємств, які займаються вирощування сільгосппродукції, та таке вирощування неможливе без відповідних витрат.

Оскільки копії первинних документів підприємства, наданих в судове засідання, податковою інспекцією не завірені, що не входить до повноважень податкової інспекції при знятті цих копій в ході перевірки, сам позивач не стверджує про фальсифікацію цих первинних документів, суд першої інстанції встановив, що ці документи дійсно були надані при перевірці, а дії податківців по копіюванню деяких первинних документів підприємства не є незаконними.

Таким чином, суд першої інстанції встановив правомірність висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток.

Суд першої інстанції встановив, що також перевіркою встановлено заниження підприємством податку на додану вартість в сумі 7 133 грн. 89 коп., в тому числі за серпень 2007 року на 1 774 грн. 67 коп., за червень 2008 року на 3 223 грн. 91 коп., за січень 2009 року на 408 грн. 31 коп., за березень 2009 року в сумі 1 727 грн.

Податковою інспекцією встановлено порушення позивачем п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» яким передбачено, що платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового період протягом якого відбувається таке анулювання.

Таким чином, ПП "Граніт" при переході на спрощену систему оподаткування з 01 липня 2008 року та з 01 квітня 2009 року не включило умовну реалізацію залишків ТМЦ та основних засобів в податкові зобов'язання, всього в сумі 7 839,91 грн., у тому числі за червень 2008 року в сумі 5 294,91 грн., за березень 2009 року в сумі 2 545 грн.

В червні 2008 року підприємством не враховано в податкові зобов'язання умовний продаж від залишку вартості незавершеного виробництва станом на 30 червня 2008 року, в частині матеріальних витрат, стосовно якого був нарахований податковий кредит, відповідно обсяг умовної реалізації склав в сумі 26 474.54 грн. (ПДВ - 5294.91 грн.), в тому числі при купівлі товарів - карбаміда у ТОВ "Хімальянс", диз.палива у ТОВ "Фірма "Нафта Імпекс ЛТД" та ЧПКФ "Хотей".

В березні 2009 року підприємством не враховано в податкові зобов'язання умовний продаж від залишку вартості основних фондів станом на 31 березня 2009 року, стосовно якого був нарахований податковий кредит, відповідно обсяг умовної реалізації склав в сумі 12 725 грн. (ПДВ 2545 грн.) при купівлі паливорозподільчої колонки в сумі 15 270 грн. (ПДВ - 2545 грн.) у ПП "Сатри Плюс".

Суд першої інстанції встановив, що зазначене порушення позивач не спростував ні при складанні заперечень на акт перевірки, ні в позовній заяві.

Також суд першої інстанції встановив, правомірність висновків податкового органу проте, що позивач допустив порушення п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», який передбачає, що особа, яка згідно з вимогами п. 2.2 ст. 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або не сплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

ПП «Граніт» зареєструвалося платником податку на додану вартість 03 лютого 2009 року, не подало до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 рік, та відповідно не нарахувало, та не сплатило податкові зобов'язання за вказаний період в сумі 408,31 грн. із суми обсягу реалізації балонів кисневих на суму 2 041,69 грн. Виявлено неподання декларації по ПДВ за січень 2009 року.

Суд першої інстанції встановив, що заперечень проти цих порушень позивач не пред'явив.

Суд першої інстанції встановив правильність висновків податкового органу, що в порушення пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство зависило податковий кредит за липень 2007 року на суму 1774 грн. 67 коп. внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за вікна та віконний блок.

Позивач, ні під час проведення перевірки, ні при розгляді справи, не надав підтвердження того, що будинок був облікований у складі основних фондів, використовувався для виробничих потреб, а тому права на податковий кредит при придбанні вікон у позивача не виникло, у зв'язку з чим податкова інспекція правомірно донарахувала зобов'язання по податку на додану вартість.

Суд першої інстанції встановив, що при проведенні перевірки встановлено, що в травні 2008 р. ПП «Граніт» не утриманий податок з доходів фізичних осіб під час виплати доходу у розмірі 12 000 грн. фізичній особі ОСОБА_2, який є директором ПП «Граніт», у вигляді плати за оренду транспортних засобів.

Перевіркою донараховане 1 800 грн. податку з доходів фізичних осіб, та з посиланням на п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано 3 600грн. штрафних санкцій (200 %), оскільки на думку податкового органу підприємство є податковим агентом по відношенню до ОСОБА_2, тому зобов'язане нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку № 054232 від 22 квітня 2008 р. підприємця ОСОБА_2, воно видане на вид діяльності - діяльність вантажного автотранспорту.

Відповідно наданої позивачем розшифровки коду виду економічної діяльності (КВЕД), відповідно до якого цей підклас включає перевезення різних вантажів, та оренду вантажних автомобілів з водієм, та підтвердження сплати ПП ОСОБА_2 суми єдиного податку, що не заперечував податковий орган, суд першої інстанції встановив, що доход ОСОБА_2, виплачений позивачем, пов'язаний саме з підприємницькою діяльністю отримувача доходу. ОСОБА_2 є підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок, розмір якого залежить від виду діяльності та не залежить від суми отриманого доходу, послуги, які надавав позивачу ОСОБА_2 зазначені в його Свідоцтві про сплату єдиного податку.

Суд першої інстанції встановив, що висновок податкової інспекції про необхідність утримання з доходу, який виплачувався ОСОБА_2, податку з доходів фізичних осіб є неправомірним.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Апеляційний суд встановив, що, оскаржуючи судове рішення, ПП «Граніт» посилається на невиконання судом першої інстанції свого обов'язку щодо витребування доказів, та на не надання податковим органом всіх первинних документів на підставі яких проведена перевірка.

При цьому апелянт ПП «Граніт» посилається на наявність доказів неправомірності висновків податкового органу, але ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному оскаржені судового рішення ПП «Граніт» не надав жодних доказів на спростування висновків перевірки на підставі яких податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000132310/0 від 06 серпня 2009 року, № 0000132310/1 від 28 серпня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 133 грн. 89 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 3 736 грн. 96 коп., № 0000122310/0 від 06 серпня 2009 року, № 0000122310/1 від 28 серпня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11 117 грн. 93 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 5 558 грн. 98 коп.

Апеляційний суд встановив, що ПП «Граніт» недобросовісно користується своїми процесуальними правами, у зв'язку з чим погоджується з висновками суду першої інстанції, яких він дійшов на підставі наявних матеріалів справи.

Апеляційний суд не приймає доводи апелянта ПП «Граніт» щодо правомірності не включення до валового доходу коштів отриманих від продажу кисню, що пов'язано з витратними на його придбання, які перевищують дохід від його продажу.

Такий висновок ПП «Граніт» не ґрунтується на вимогах закону, та спростовується положеннями п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 та 5.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Апеляційний суд не приймає доводи апелянта ПП «Граніт» про відсутність доказів на підтвердження правильності висновків акту перевірки про вирощування підприємством саме рапсу, доказів на доведення факту не включення приросту балансової вартості незавершеного виробництва у сумі 42 763,33 грн., на відсутність доказів встановлення факту завищення податкового кредиту за липень 2007 року на суму 1 774,67 грн., внаслідок придбання вікон та віконних блоків.

Всі ці доводи обґрунтовані ненаданням податковим органом доказів, в той час коли ПП «Граніт», який надав первинні бухгалтерські документи на перевірки, не надав жодного доказу на спростування встановлених порушень, ні при розгляді справи судом першої інстанції, ні при апеляційному оскарженні.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності правомірності прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень № 0000132310/0 від 06 серпня 2009 року, № 0000132310/1 від 28 серпня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 133 грн. 89 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 3 736 грн. 96 коп., № 0000122310/0 від 06 серпня 2009 року, № 0000122310/1 від 28 серпня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11 117 грн. 93 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 5 558 грн. 98 коп.

Доводи апеляційної скарги ПП «Граніт», які повністю дублюють адміністративний позов, не спростовують висновків суду першої інстанції в частині позовних вимог у задоволені яких відмовлено.

Оскаржуючи судове рішення в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0001371751/0 від 06 серпня 2009 року, № 0001371751/1 від 28 серпня 2009 року про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, Чаплинська міжрайонна Державна податкова інспекція в Херсонській області посилається лише на те, що договір оренди транспортного засобу укладений ПП «Граніт» з ОСОБА_2, як з фізичної особою, а не як з приватним підприємцем, що спростовано матеріалами справи (т. 2 а.с. 3, 4, 62-67, 110).

Доводи апеляційної скарги податкового органу також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційні скарги мають бути залишені без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги приватного підприємства «Граніт», Чаплинської міжрайонної Державної податкової інспекції в Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О. Кравець

суддя Л.П.Шеметенко