Постанова № 32463378, 13.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р.

Справа № 2-а-7688/10/1470

Категорія: 8.1.1

Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання – Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСД» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, третя особа Державна податкова адміністрація у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОСД» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, третя особа Державна податкова адміністрація у Миколаївській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2010 року № 0002341520/0, яким донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 38535 грн. і штрафні санкції в розмірі 1 926,75 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2010 року № 0004341520/2/0, яким донараховані штрафні санкції в розмірі 5 780,25 грн.

Постановою від 20 грудня 2010 року Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов в повному обсязі

Не погоджуючись з постановою суду ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки ТОВ «ОСД» в порушення вимог пункту п.п. 5.12.5 п. 5.12 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30 травня 1997 року, у рядку 23.4 декларації з ПДВ за лютий 2010 року не відобразило зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної перевірки, проведеної податковим органом 22 липня 2009 року № 3950/15-20/323325026 результати якої також не були відображені в деклараціях за червень - грудень 2009 року та січень 2010 року.

Апелянт посилається на те, що завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) в розмірі 1 568 694 грн., встановлено плановою виїзною перевіркою (акт № 2006/23-300/32332552 від 25 травня 2009 року).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСД» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що позивач перебуває на податковому обліку у Державній податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва.

21 квітня 2010 року відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2010 року, з використанням при проведені перевірки декларації з ПДВ за лютий 2010 року з відповідними додатками та акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року.

За наслідками перевірки складений акт від 21 квітня 2010 року 3 3379/15-20-32332526 «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість», в якому зазначено про порушення позивачем пп.5.12.5, п.5.12 ст.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, зареєстрованого Мінюстом України 09.07.97 за №250/2054, що призвело до зменшення податковим органом суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) в сумі 1 499 932,00 грн., та визначення суми, що підлягала сплаті до бюджету – ПДВ в розмірі 38 535,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0002341520/0 від 30 квітня 2010 року, яким визначив позивачу суму податкових зобов’язань за платежем з податку на додану вартість в розмірі 40 461,75грн. (38 535,00грн. – за основним платежем, 1 926,75 –за штрафними санкціями).

Підставою для визначення суми податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість є не відображення висновків планової виїзної перевірки, що оформлена актом №2006/23-300/32332526 від 25 травня 2009 року, у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

Суд першої інстанції встановив, що оскаржене податкове повідомлення-рішення №0002341520/0 від 30 квітня 2010 року було оскаржене позивачем в апеляційному порядку (первинна скарга) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, яке рішенням про результати розгляду скарги від 06 липня 2010 скаргу залишено без змін.

Повторна скарга позивача подана до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області залишена без задоволення рішенням від 04 серпня 2010 року за №1827/10/25-014., яким також вирішено застосувати до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5780,25грн. з податку на додану вартість.

На підставі рішення ДПА у Миколаївській області від 04 серпня 2010 року за №1827/10/25-014, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2010 року №0004341520/0, згідно з яким контролюючим органом визначена сума штрафних санкцій по зобов’язанням з податку на додану вартість в розмірі 5 780,25 грн.

27 серпня 2010 року податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2010 року №0004341520/0 оскаржене ТОВ «ОСД» в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, але рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 06 вересня 2010 скарга позивача залишена без розгляду в зв’язку з порушенням порядку подання скарг.

Крім того, 27 серпня 2010 року податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2010 року №0004341520/0 оскаржене ТОВ «ОСД» до ДПА у Миколаївській області, рішенням якої від 08 вересня 2010 року, скарга залишена без задоволення.

З урахуванням положень пункту 4.2.2. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд першої інстанції встановив, що відображення в акті камеральної перевірки даних з інших джерел, ніж дані поданих платником декларацій, є неправомірним.

Також суд першої інстанції встановив, що законом не передбачене право податкового органу на видання обов’язкових до виконання платником вказівок в акті перевірки, та не передбачено обов’язку платника виконувати такі вказівки.

Суд першої інстанції встановив, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки №3379/15-20/32332526 від 21 квітня 2010 року, висновки якого ґрунтуються на висновках акту камеральної перевірки №3379/15-20/32332526 від 15 березня 2010 року, в якому не зазначено фактів порушення податкового законодавства, яких припустився позивач та не міститься посилань на первинні документи які підтверджують факти порушення податкового законодавства, які стали підставою для визначення податкового зобов’язання.

В якості порушення відповідачем зазначено, що позивач не виконав вимоги актів перевірок №2006/23-300/32332526 від 25 травня 2009 року та №3950/15-20/32332526 від 22 липня 2009 року, а саме не відобразив в декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року у рядку 23.4. зменшення від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1 568 694 грн. за періоди червень-грудень 2009 року та січень 2010 року.

Оскільки відповідач, як суб’єкт владних повноважень, на якого в адміністративному судочинстві покладений тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, не надав спростувань доводів позивача про те, що чинним законодавством не передбачено право податкового органу на видання обов’язкових до виконання платником вказівок в актах перевірок, та не передбачено обов’язку платника виконувати такі вказівки, суд першої інстанції встановив, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними, та мають бути скасованими.

Також суд першої інстанції встановив, що податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2010 року № 0004341520/2 має додаткові підстави для скасування, оскільки це податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку як нове податкове зобов’язання до органу державною податкової служби, який прийняв податкове повідомлення-рішення, та у встановлений десятиденний строк, але відповідач безпідставно залишив цю скаргу без розгляду, а висновок відповідача про порушення позивачем порядку адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень є помилковим, та суперечить положенням пункту 4.1. «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», затвердженого Наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996 р., пункті п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Оскільки п.п. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 11 Порядку № 29 встановлено, якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, а ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва безпідставно залишила без розгляду скаргу ТОВ «ОСД» на податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0004341520/2, і не направила вмотивоване рішення за скаргою платника протягом 20 днів, суд першої інстанції встановив, неправомірність прийнятих відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю доповідача, представника ТОВ «ОСД», розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин.

Апеляційний суд встановив, що податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2010 року № 0002341520/0 (а.с.16), яким донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 38535 грн. і штрафні санкції в розмірі 1 926,75 грн., та податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2010 року № 0004341520/2/0 (а.с. 17), яким донараховані штрафні санкції в розмірі 5 780,25 грн., прийняті на підставі акту перевірки від 21 квітня 2010 року № 3379/15-20/323332526 (а.с. 10-11), та за результатами адміністративного оскарження (а.с. 12-15, 18-22, 23, 24-27, 28-29).

Висновки акту камеральної перевірки від 30 квітня 2010 року № 0002341520/0 ґрунтуються на висновках планової виїзної перевірки за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, яка оформлена актом № 2006/23-300/32332526 від 25 травня 2009 року.

На підставі акту № 2006/23-300/32332526 від 25 травня 2009 року податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000612301/0 від 03 червня 2009 року та № 0001132301/2 від 23 вересня 2009 року, невиконання яких встановлено у наступних камеральних перевірках, а саме від 22 липня 2009 року та від 30 квітня 2010 року.

У зв’язку з не усунення позивачем встановлених актом № 2006/23-300/32332526 від 25 травня 2009 року порушень та не виконання податкових повідомлень-рішень № 0000612301/0 від 03 червня 2009 року та № 0001132301/2 від 23 вересня 2009 року, податковий орган дійшов висновку про необґрунтоване не зменшення позивачем значення рідка 26 декларації з ПДВ за лютий 2010 року (залишок від’ємного значення за результатами перевірки податкового органу) на суму 1 499 932 грн.,

Внаслідок чого цього податковим органом були прийняті оскаржені по зазначеній справи податкові повідомлення-рішення.

Апеляційний суд встановив, що представником ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва 13 грудня 2010 року було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі (а.с. 54), оскільки в іншій адміністративний справі № 2-а-6809/1470, оскаржуються податкові повідомлення-рішення № 0000612301/0 від 03 червня 2009 року та № 0001132301/2 від 23 вересня 2009 року, які прийняті на підставі акту № 2006/23-300/32332526 від 25 травня 2009 року, та які безпосередньо пов’язані з розглядом цієї справи.

Проте, у судовому засіданні 20 грудня 2010 року представник ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва 13 грудня 2010 року відкликав клопотання про зупинення провадження (а.с. 64).

Апеляційний суд встановив, що висновки акту камеральної перевірки від 21 квітня 2010 року безпосередньо пов’язані з проведеною планової перевіркою, оформленою актом від 25 травня 2009 року, та прийнятими на підставі цього акту податковими повідомленнями – рішеннями, у зв’язку з чим є неможливим розгляд по суті справи № 2-а-7688/10/1470 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративний справі № 2-а-6809/1470 (а.с. 31-35).

Оскільки зупинення провадження не пов’язано з обов’язковим наданням стороною відповідного клопотання, за наявності в матеріалах справи копії судового рішення в адміністративний справі № 2-а-6809/1470, суд першої інстанції, в порушення вимог п. п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, не зупинив провадження по справі № 2-а-7688/10/1470, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративний справі № 2-а-6809/1470.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року по справі № 2-а-6809/09/1470, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, встановлена невідповідність вимогам закону висновків акту планової виїзної перевірки оформленої актом № 2006/23-300/32332526 від 25 травня 2009 року, та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000612301/0 від 03 червня 2009 року та № 0001132301/2 від 23 вересня 2009 року.

Таким чином, саме встановлення судовим рішенням, яке набрало законної сили, протиправності висновків податкового органу та податкових повідомлень-рішень, на яких ґрунтуються висновки акту камеральної перевірки від 21 квітня 2010 року, є правовою підставою для задоволення адміністративного позову та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень по цій справі, а не надання податковим органом спростувань доводів позивача про те, що чинним законодавством не передбачено право податкового органу на видання обов’язкових до виконання платником вказівок в актах перевірок, та обов’язку платника виконувати такі вказівки.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, але допустив помилкове застосування норм матеріального права, у зв’язку з чим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова змінена в мотивувальній частині, а саме підстави за яких задоволений адміністративний позов.

Керуючись ст. 70, 71, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, ст. ст. 207, 212,Ю ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 27 травня 2013 року.

Головуючий суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко