Постанова № 32461984, 09.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа № 922/1812/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Потапенко В.І., суддя Гончар Т. В., суддя Барбашова С.В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Котелевського С.О. довіреність №04/2013 від 28.05.2013 р., Мальцева І.В. довіреність №03/2013 від 28.05.2013 року.

відповідача - Прокопченка С.В. довіреність б/н від 02.07.2013 р., Сівак Т.В. довіреність б/н від 02.07.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1873 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2013 року у справі № 922/1812/13

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА", с. Василівка Чутівського району Полтавської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КАПІТАЛ ІНВЕСТ", с. Хроли Харківського району Харківської області

про стягнення 417 755,56 грн

ВСТАНОВИЛА:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КАПІТАЛ ІНВЕСТ" про стягнення з останнього 417755,56 грн. заборгованості з оплати поставленого товару по укладеному між сторонами договору від 26.10.2011 р. № 26-1 на закупівлю пшениці.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 червня 2013 року у справі № 922/1812/13 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю.

З відповідача на користь позивача стягнуто 417755,56 грн. заборгованості та 8255,11 грн. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції, не звернувши уваги на подане відповідачем клопотання про долучення до матеріалів справи наказу про відрядження його директора, розглянув справу за його відсутності, чим позбавив можливості обґрунтувати свої заперечення по справі.

Відповідач також вказує на те, що господарський суд першої інстанції не дослідив тієї обставини, що відповідач за договором договору від 26.10.2011 р. № 26-1 на закупівлю пшениці закупляв товар не для власних потреб, а для потреб держави, діючи при цьому як оператор Державного аграрного фонду передав державі у розпорядження отримане зерно.Відповідач зазначає, що Державний аграрний фонд не переказав йому гроші на закупівлю зерна, що і стало причиною виникнення заборгованості по його оплаті.

Зважаючи на це, відповідач вважає, що господарський суд повинен був залучити до участі у справі як співвідповідачів Аграрний фон та зберігача зерна -ТОВ «Гутянський елеватор».

Також відповідач вказує, що в нього відсутній обов'язок по оплаті товару, поставленого позивачем по договору від 26.10.2011 р. № 26-1 на закупівлю пшениці, оскільки через неможливість виконати умови договору по оплаті товару, скориставшись пунктом 4.4. договору, він супровідним листом № 35 від 04.11.2011 р. повернув позивачу товаророзпорядчий документ на товар -складську квитанцію № 558 від 26.10.2011 р., у зв'язку з чим, на думку відповідача, відповідно до положень статті 334 Цивільного кодексу України до нього не перейшло право власності на цей товар, а після повернення складської квитанції його власником є позивач.

В судовому засіданні представники відповідача в обгрунтування своїх заперечень проти позову також посилались на ненадання позивачем документів, що підтверджують якість пшениці, поставленої за договором.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримують апеляційну скаргу.

Представники позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечують, просять оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 26 жовтня 2011 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка" (продавець") та закупівельним агентом Аграрного Фонду України - товариством з обмеженою відповідальність "Агро Капітал Інвест" (покупець) було укладено договір № 26-1 про закупівлю зерна пшениці, на підставі Наказу Харківської обласної державної адміністрації головного управління агропромислового розвитку № 43 від 01 липня 2011 року, згідно зі статтею 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", постанов Кабінету Міністрів України від 06 липня 2005 р. № 543 "Про затвердження положення про Аграрний фонд", від 26 січня 2011 р. № 66 "Про затвердження обсягів формування державного інтервенційного фонду у 2011/2012 роках маркетинговому періоді, наказу Міністерства аграрної політики і продовольства України від 12.04.2011 р. № 131 "Про формування державного інтервенційного фонду" (а.с. 9-11).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язався у 2011 році поставити покупцю товар, зазначений у додатку 1 до цього договору, а покупець-прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до додатку № 1 до договору (а.с. 11) найменування товару - озима пшениця 3 класу у кількості 256,050 тон загальною вартістю 419922,00 грн. Місце поставки визначено як: ТОВ "Гутянський елеватор" Ков"ягівська дільниця (63012, Харківська область, сел. Ков"яги, вул. Привокзальна, 1).

Згідно з п. 4.2. договору покупець здійснює розрахунок за товар шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку від продавця. До рахунку на оплату товару продавець має надати: акт передавання-приймання товару, підписаний покупцем та продавцем, складський документ (складська квитанція або просте складське свідоцтво на товар) на товар виписані на покупця, документ, що засвідчує якість товару, виданий відповідним органом, податкову накладну на товарні документи (видаткові накладні тощо). (п. 4.3 договору).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань по договору поставив товар відповідачу та відповідно до п 4.3. договору надав разом з рахунком на оплату товару весь пакет документів. Вказані обставини підтверджуються наступними документами: рахунком-фактурою № НЦ-0000015 від 26.10.2011 року (а.с. 12); видатковою накладною № НЦ-0000025 від 27.10.2011 року (а.с.13); податковою накладною від 27.10.2011 року № 87/2 (а.с. 14); довіреністю на отримання товару № 9 від 26.10.2011 року ( а.с 15); складською квитанцією на зерно серії АУ № 228748 № 558 від 26.10.2011 року (а.с. 16); актом передавання-приймання товару від 26.10.2011 року (.а.с. 42).

Зважаючи на виконання позивачем вказаних обов'язків у відповідача відповідно до пункту 4.2 договору виник обов'язок по оплаті цього товару протягом 5 робочих днів з дня отримання вказаних у п. 4.3 документів.

Проте, відповідач поставлений товар не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 417 755, 56 грн.

Факт отримання товару по договору та його неоплату підтверджує сам відповідач.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України серед способів захисту прав суб'єктів господарювання передбачено примусове виконання обов'язку в натурі.

Зважаючи на наведені обставини та норми, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що по договору від 26.10.2011 р. № 26-1 на закупівлю пшениці він закупляв товар не для власних потреб, а для потреб держави, діючи як оператор Державного аграрного фонду, а також посилання на те, що господарський суд повинен був залучити до участі у справі як співвідповідачів Аграрний фон та зберігача зерна ТОВ «Гутянський елеватор»

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стороною по договору від 26.10.2011 р. № 26-1 на закупівлю пшениці, яка зобов'язана здійснити оплату поставленого товару є відповідач, тоді як Аграрний фонд та зберігач товару - ТОВ «Гутянський елеватор» взагалі не є сторонами цього договору, а тому не перебувають з позивачем в зобов'язальних правовідносинах по оплаті цього товару.

До того ж, обставини на які посилається відповідач не передбачені договором та чинним законодавством як підстава для звільнення останнього від обов'язку з оплати поставленого товару.

Також колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності у нього обов'язку з оплати поставленого товару з тих мотивів, що він відповідно до п 4.4. передав товаророзпорядчий документ -складську квитанцію на зерно № 558 від 26.10.2011 р. позивачу, у зв'язку з чим, на його думку, відповідно до положень статті 334 Цивільного кодексу України до нього не перейшло право власності на цей товар, а після повернення складської квитанції його власником є позивач.

Згідно зі статтями 37, 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складська квитанція передбачена як один з видів складських документів на зерно, який зерновий склад видає на підтвердження прийняття зерна.

Відповідно до п .24 статті 1 цього Закону складські документи на зерно є товаророзпорядчими документами, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документу.

З наданої позивачем до позову копії складської квитанції на зерно № 558 від 26.10.2011 р. (а.с. 16) вбачається, що за нею ТОВ «Гутянський елеватор» було прийнято від відповідача зерно, яке є предметом укладеного сторонами у даній справі договору від 26.10.2011 р. № 26-1 на закупівлю пшениці.

Вказана квитанція містить відмітку зберігача -ТОВ «Гутянський елеватор» про її погашення, з датою погашення - 26.10.2011 р.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» після видачі зерна володільцям складських документів на зерно, зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі-«погашено».Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис.

Зважаючи на наведене, погашеною складською квитанцією № 558 від 26.10.2011 р., (а.с. 16) підтверджується отримання відповідачем 26.10.2011 р. товару зі зберігання від зернового складу ТОВ «Гутянський елеватор» та неможливість передання за нею права на розпорядження товару іншій особі, в тому числі позивачу.

До того ж, чинним законодавством не передбачено можливість передання за складською квитанцією прав на розпорядження товаром від її володільця до іншої особи.

Окрім цього, колегія суддів відхиляє посилання представників відповідача в судовому засіданні на ненадання позивачем документів, що підтверджують якість пшениці, поставленої за договором від 26.10.2011 р. № 26-1 на закупівлю пшениці.

Відповідач не довів ненадання позивачем при поставці товару за договором від 26.10.2011 р. № 26-1 на закупівлю пшениці документів, що посвідчують її якість.

Позивач вказує на надання позивачу таких документів та зазначив, що зерно під час його здавання до сертифікованого складу ТОВ "Гутянський елеватор" перевірялась акредитованою лабораторією цього складу, про що складалась аналітична довідка № 91 від 26.10.2011 р.

Відповідно до ч. 3 статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"при прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.

У складській квитанції на зерно № 558 від 26.10.2011 р. зазначені показники якості поставленого відповідачу зерна, зазначений документ, що посвідчує якість зерна-аналітична картка № 91 від 26.10.2011 р.

Крім цього колегія суддів зазначає, що сам лише факт ненадання постачальником покупцю документів, що підтверджують якість поставленого товару не є підставою для звільнення від його оплати.

Статтею 666 Цивільного кодексу України покупцю надано право в разі непередання йому продавцем документів, що стосуються товару встановити розумний строк для їх передання, а в разі невиконання вказаної вимоги -відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцю.

Однак відповідач не звертався до позивача з вимогами щодо надання йому документів, які підтверджують якість поставленої пшениці, будь-які претензії щодо її якості не заявляв.

Отже, зважаючи на наведене, відповідач не довів наявність підстав для його звільнення від оплати поставленого позивачем товару по договору від 26.10.2011 р. № 26-1 на закупівлю пшениці.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги, що господарський суд в порушення норм процесуального права розглянув справу за відсутності представника відповідача, не звернувши увагу на клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи клопотання про відрядження його директора (а.с. 43).

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Перебування директора відповідача у відрядженні не є обставиною, через яку спір у даній справі не міг бути вирішений в судовому засіданні, в якому було прийнято оскаржуване рішення, оскільки відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь в судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-5 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 07.05.2013 р. про порушення провадження у справі (т. 1 а.с. 2-3) господарський суд Харківської області зобов'язав відповідача надати: відзив на позовну заяву та нормативно-правове обгрунтування заперечень проти позову за їх наявності; листування, пов'язане із укладанням, виконанням, зміною чи розірванням спірного договору, докази виконання чи невиконання договору. При цьому відповідача було попереджено, що в разі неявки його представника чи ненадання витребуваних документів справа може бути розглянута за наявними в ній мтаеріалами.

Проте відповідач вказаних документів не надав, незважаючи на достатність часу (майже місяць) до призначеної дати слухання справи.

До того ж, згідно з ч. 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки відповідач в суді апеляційної інстанції не довів обставин, які б спростовували висновок місцевого господарського суду про задоволення позову, розгляд справи цим судом за відсутності представника відповідача не вплинув на правильність оскаржуваного рішення.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв оскаржуване рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи, у зв'язку з чим це рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2013 року у справі № 922/1812/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Постанову складено в повному обсязі 04.07.2013 р.

Головуючий суддя Потапенко В.І.

Суддя Гончар Т.В.

Суддя Барбашова С.В.